Новий закон про страхування: підвищення прозорості, капіталізації та стійкості страхового ринку
В Парламенті зареєстрований законопроєкт №5315 «Про страхування». Фактично це нова редакція чинного, проте, застарілого профільного закону.
Про це повідомляє пресслужба регулятора. Проєкт нового закону містить норми щодо діяльності страховиків та норми, які стосуються договорів страхування, посередників й взаємодії зі споживачами страхових послуг та продуктів, йдеться в повідомленні Нацбанку.
Ключові зміни, передбачені законопроєктом №5315
Зареєстрований законопроєкт №5315 «Про страхування» передусім привертає увагу на реалізації ключових змін, зокрема, ліцензування страховиків, вимоги до договорів страхування та страхових продуктів, нові вимоги щодо входу та виходу компаній зі страхового ринку, а також диференційований підхід до платоспроможності (рис. 1)
Рисунок 1 – Ключові аспекти законопроєкту №5315 «Про страхування»
Джерело: НБУ.
В НБУ оцінюють законопроєкт як такий, що враховує ключові вимоги законодавства ЄС, які Україна зобов’язана виконувати згідно з Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, а також принципи Міжнародної асоціації органів страхового нагляду (IAIS).
Варто зазначити, законопроєкт унормовує діяльність страховиків та передбачає норми, які стосуються договорів страхування, посередників та взаємодії зі споживачами страхових послуг й продуктів.
Ліцензування страховиків
Законопроєкт №5315 «Про страхування» передбачає, що новий закон дозволить Національному банку, як регулятору, перейти від ліцензування окремих видів страхування до ліцензування за класами страхування. Такий підхід повністю відповідає установленій міжнародній практиці.
Відтак, страхова компанія, яка отримає ліцензію на страхування за класами страхування життя (life страхування), не зможе бути ліцензованою для здійснення страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя (non-life страхування), та навпаки.
Законом передбачено можливість зміни обсягу ліцензії – додавати додаткові класи (ризики в межах класів) страхування до вже існуючих у страховика та/або поєднувати діяльність із вхідного перестрахування з прямим страхуванням. Тож страховик отримує можливість звузити обсяг власної ліцензії.
Загалом у межах life-страхування в проєкті нової редакції закону передбачено 5 класів страхування, non-life страхування – 18 класів.
Нові вимоги до входу страховика на ринок
Проєктом закону пропонується істотно посилити стандарти ліцензування компаній, сформувати ефективну систему управління й забезпечити прозорість структур власності страхового ринку.
Передусім страхові компанії будуть зобов’язані розкрити інформацію щодо всіх власників істотної участі та ключових учасників страхової компанії. Згідно з новими нормами, засновники та власники істотної участі зобов’язані будуть мати бездоганну ділову репутацію, а також задовільний фінансовий та майновий стан.
Попри те, що процедура погодження набуття або збільшення істотної участі в страховику наразі наявна, новими нормами законодавець запроваджує більш сутнісні підходи до їхньої оцінки.
Нацбанк здійснюватиме обов’язкове погодження власників істотної участі у страхових компаніях.
Також страховики при реєстрації зобов’язані будуть надавати плани діяльності на три роки. НБУ виділятиме на значимі компанії, до яких висуватимуться додаткові вимоги щодо ведення страхової діяльності. Критерії значимості будуть встановлюватиме регулятор.
Окрім цього новий закон передбачає вимоги до ключових функцій та осіб, відповідальних за такі функції, а також до системи корпоративного управління у страхових компаніях. Закон передбачає, що у страхових компаніях вимоги до корпоративного управління будуть диференційовані залежно від віднесення компанії до категорії значимих.
Керівники страхових компаній та особи, відповідальні за ключові функції, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації.
Нацбанк погоджуватиме призначення на посади керівників страхової компанії та осіб, відповідальних за ключові функції.
І останнє, закон також встановлюватиме диференційовані підходи щодо розміру статутного капіталу страхових компаній: 32 млн грн для страховиків non-life та 48 млн грн – для компаній зі страхування життя, страховиків з ліцензією на класи страхування відповідальності, кредитів, поруки та на здійснення діяльності з перестрахування.
Вимоги щодо виходу компаній з ринку
Новим законом передбачено дієвий механізм виведення страховика з ринку на заміну чинному непрацюючому порядку. Передусім відповідний механізм спрямований на захист прав споживачів страхових послуг, а також для забезпечення максимально можливого обсягу виконання страховою компанією своїх зобов’язань перед клієнтами та кредиторами.
Вихід з ринку страховика може бути як добровільним, так і примусовим (згідно з рішенням регулятора). Добровільний вихід з ринку може відбутися шляхом реорганізації, ліквідації, передачі страхового портфеля й виконання страхового портфеля. В проєкті закону чітко регламентовано підстави для віднесення страхової компанії до категорії неплатоспроможних й підстави щодо примусового відкликання ліцензії. У цьому разі вихід страховика з ринку відбувається виключно в примусовому порядку.
Законодавці також передбачили можливість введення тимчасової адміністрації у страхову компанію у випадку віднесення її до категорії неплатоспроможних. В НБУ зазначають, що такий інструмент передусім потрібний для оперативних та ефективних заходів захисту інтересів клієнтів.
Передбачена також можливість передачі портфелю договорів страхової компанії іншій страховій компанії. Передача всіх або частини активів та зобов’язань страховика може відбуватися лише за згодою НБУ, який братиме до уваги фінансовий стан набувача та компанії, яка передає страховий портфель.
Диференційований підхід до платоспроможності компаній
Закон регламентує диференційований підхід до вимог щодо платоспроможності – Solvency I (спрощений) та Solvency II (базовий). Страховик зобов’язаний буде виконувати вимогу до мінімального капіталу (Minimum Capital Requirements, MCR) та капіталу платоспроможності (Solvency Capital Requirements, SCR).
Мінімальний капітал (MCR) повинен забезпечувати покриття неочікуваних збитків від ризиків, які бере на себе страховик в процесі діяльності зі страхування, упродовж наступних 12 місяців з враховуючи ймовірність їх матеріалізації.
Вимоги до капіталу платоспроможності (SCR) випливають з припущення про вищу ймовірність реалізації ризиків компанії, якщо порівняти з вимогами до MCR.
Нові вимоги до капіталу будуть запроваджуватися поетапно, зазначають в НБУ.
Ризик-орієнтований підхід під час регулювання та нагляду
Основна мета ризик-орієнтованого пруденційного нагляду за фінансовими установами – оцінка поточної та майбутньої платоспроможності й виявлення наявних та потенційних ризиків для платоспроможності на ранніх етапах їх розвитку.
Для цього передбачено різні варіанти наглядових дій з боку НБУ: коригувальні заходи, заходи раннього втручання та заходи впливу, які можуть застосовуватися на різних етапах і в різних випадках порушень страховиками регуляторних вимог, зокрема з метою відновлення фінансового стану страховика.
Вимоги до договорів страхування та страхових продуктів
Передбачається обов’язкове розкриття страховиком для споживача вичерпних відомостей щодо умов договору страхування та розміру страхової премії, коректну дату чи період, коли премія підлягає сплаті, та наслідки, якщо клієнт затримає сплату, або взагалі не виконає свої зобов’язання.
Поміж іншого, формалізовано вимогу щодо розкриття вартості страхового продукту, обов’язкового розкриття розміру комісії, яку належить сплатити споживачем.
Регулювання діяльності страхових посередників
Важливим акцентом законопроєкту є встановлення нових вимог до страхових посередників (брокерів та агентів). Враховуючи, що страхові посередники є ключовою ланкою в комунікації між страховиком і споживачем, їхній рівень професійної придатності є визначальним для споживачів страхових послуг.
В підсумку варто зазначити, у разі ухвалення закон буде вводитись у дію із відстроченням через два роки після його підписання Президентом. Відтак учасникам ринку буде відведений перехідний період на приведення своєї діяльності у відповідність до нових норм закону.
Нагадаємо, на вітчизняному страховому ринку сьогодні здійснює свою діяльність багато фінансово стійких страхових компаній, які надають якісні послуги. Водночас досить часто конкуренцію їм створюють недобросовісні гравці, діяльність яких підриває довіру споживачів до цього ринку. Ключовими проблемами багатьох компаній є недооцінка власних зобов’язань за страховими контрактами та відсутність високоякісних активів для їх виконання.