$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+15° Київ +18° Варшава +9° Вашингтон
Ризики небанківського фінансового сектору: світові та вітчизняні тенденції розвитку

Ризики небанківського фінансового сектору: світові та вітчизняні тенденції розвитку

06 Січня 2021 17:50

В умовах кризи в економіці та погіршенням платоспроможності боржників посилюються ризики перетікання кредитування з банківського у небанківський сектор. В Україні цей ризик не реалізувався.

Наразі НБУ проаналізував наявність системних ризиків у цьому сегменті. Нині через невеликі розміри, низьку взаємопов’язаність між собою та із банками, а також через особливості бізнес-моделей небанківські фінансові установи не створюють системних ризиків.

Світові тенденції розвитку небанківського фінансового сектору

Основними посередниками у фінансовому секторі традиційно були банки. Втім розвиток технологій, дерегуляція і глобалізація посилювали конкуренцію та сприяли виходу на ринок і зростанню небанківських фінансових установ (НБФУ), особливо у розвинутих країнах.

Вагомою конкурентною перевагою НБФУ є значна регуляторна гнучкість: на відміну від «зарегульованих» банків, вони працюють переважно без жорстких вимог. При цьому їхні операції були тісно пов’язані з банківськими, а між гравцями виникали суттєві взаємозв’язки. Тож ризики, що накопичувалися на балансах одних установ, поширювалися на інші й набували системного характеру.



Рисунок 1 - Загальні активи світової фінансової системи, трлн дол.

Джерело: НБУ.

Саме суттєва взаємопов’язаність фінансових установ та недостатня регуляторна увага призвели до значних збитків для фінансового сектору під час кризи 2008 року.



Рисунок 2 - Небанківський фінансовий сектор у країнах Європи станом на 1 липня 2020 року

Джерело: НБУ.

Після кризи мікропруденційні регуляторні вимоги до НБФУ та вимоги до належної ринкової поведінки (market conduct) загалом посилилися. Крім того, особлива увага регуляторів відтоді прикута до поняття системного ризику. Системний ризик означає можливість такого ураження всієї або частини фінансової системи, що загрожуватиме її повноцінній роботі.

Досвід 2008 року дав зрозуміти, що НБФУ також можуть відігравати певну роль у виникненні системних ризиків. Цьому передують суттєве зростання їхньої частки в системі, часто замаскованої позабалансовими операціями, взаємозв’язків з іншими фінансовими установами та м’якші регуляторні вимоги.

З огляду на це Європейська рада з системних ризиків рекомендує застосовувати макропруденційні інструменти до окремих НБФУ, визнаючи їхній значний вплив на фінансову стабільність.

Регулювання НБФУ

В Україні НБФУ також тривалий час працювали без пильної уваги колишнього регулятора – Нацкомфінпослуг.

Порівняна м’якість та застарілість регулювання і нагляду призвели до накопичення ризиків, зниження прозорості сектору, подекуди – до використання НБФУ для перерозподілу коштів у межах бізнесових груп та уникнення оподаткування.

Небанківські фінансові установи торік отримали нових регуляторів, відтепер ними опікуватимуться НБУ та НКЦПФР. Обидва надалі здійснюватимуть мікропруденційний нагляд, який повинен забезпечити стійкість та прозорість кожної фінансової установи.

Реформа з умовною назвою «спліт», що полягала в перерозподілі функцій Нацкомфінпослуг між двома іншими регуляторами, покликана підвищити прозорість сектору, усунути можливості регуляторного арбітражу та створити систему пропорційного регулювання небанківського ринку.

Відтепер НБУ регулює фінансові компанії, страховиків, кредитні спілки та ломбарди, НКЦПФР – пенсійні фонди, фонди фінансування будівництва та інститути спільного інвестування.

Активи НБФУ в Україні

Розмір активів – не визначальна, одначе досить важлива передумова виникнення системного ризику в сегменті.



Рисунок 3 - Активи фінансового сектору України, млрд грн

Джерело: НБУ.

Частка НБФУ в активах українського фінансового сектору історично не перевищувала 25%, а останнім часом знизилася через нижчі темпи зростання, ніж у банків. Найвищим приріст активів НБФУ був у 2010-2012 роках, досягаючи подекуди 25% у річному вимірі. Під час кризових періодів він, природно, сповільнюється.

Значні обсяги активів НБФУ концентрують інститути спільного інвестування (ІСІ). Проте на відміну від світової практики, де ІСІ фінансують реальний сектор, українські аналоги переважно перерозподіляють грошові потоки для оптимізації податкового навантаження та інших цілей, відмінних від фінансового посередництва.

Стрімке зростання ІСІ з 2008 року зумовлене податковими пільгами. Обмежену роль ІСІ підтверджує низька частка фінансових інструментів і висока частка – понад 60% – дебіторської заборгованості в їхніх активах.



Рисунок 4 - Активи небанківських фінансових установ під регуляцією НБУ, млрд грн

Джерело: НБУ.

Серед компаній, піднаглядних Нацбанку, найбільший обсяг активів мають фінансові компанії. Сукупно на них припадає близько 4% активів фінансової системи. Значну частку їхніх активів становлять кредити, надані юридичним особам, що свідчить про активну підтримку фінкомпаніями внутрішньогрупових операцій. А у борзі домогосподарств вони формують менше десятої частини. Тож їхня роль у фінансуванні економіки помірна.

Другий найбільший сегмент – страховий. Кількість страховиків та обсяги їхніх активів останнім часом скорочуються. З ринку йдуть переважно компанії, що не працювали з населенням. Багато з них займалися виключно внутрішнім перестрахуванням.

Проникнення страхових послуг низьке, обсяги страхових премій у 2019 році становлять усього 1.4% ВВП, з них лише 0.14% – премії зі страхування життя. Це відрізняє Україну від більшості європейських країн, де ці показники в рази вищі (рис. 5).



Рисунок 5 - Рівень проникнення страхування у 2019 році, % до ВВП

Джерело: НБУ.

Інші НБФУ мають менш як 1% активів фінансового сектору. Тож загалом невеликі розміри небанківського фінансового сектору та обмежене проникнення послуг свідчать про відсутність у ньому ризиків, які можна було б визначити як системні.

В підсумку варто зазначити, через особливості своєї діяльності, незначні обсяги активів і низьку пов’язаність між собою та із банками, НБФУ нині не несуть системних ризиків.