Що не так з масковим режимом і локдауном в Україні

2 реальності різних людей: одні постять фоточки, як в Києві забиті маршрутки і випрошують-виканючують в міської влади закрити весь транспорт, бо епідемія, а самі їздять на власній машині чи на таксі, а інших бачив в суботу на Лісовій, де як завжди можна купити овочі, фрукти і інші продукти на кілька гривень дешевше, а на секонді був хороший розпродаж зимового одягу - наприклад, лижні штани по 5 гривень, чи красиві шапки.

Зарікався вже про це писати, але «локдауни» в Україні - це передусім мєрзость, бо вони створюють майновий ценз на свободу переміщення, на спілкування, на прийнятний рівень життя. Збільшують і поглиблюють нерівність.

Доставка їжі, поїздки куди завгодно і підпільні пабчики для своїх vs недоступність найнеобхіднішого, якщо звик економити. І страх перед поліцією, що оштрафують на 170 гривень, що також відчутна сума грошей, аджде відтепер маскові приниження скрізь за межами дому (інакше не назвеш, бо який сенс вдягати маску в парках і на вулицях?). Дистанційна робота? Її точно всім забезпечили роботодавці?

Популярні «ломи»-лобісти локдаунічних обмежень навряд чи належать до другої категорії людей. Просто пам'ятайте про це, коли ставите лайк їхнім постам. Дякую за увагу.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.