$ 39.6 € 43.07 zł 10.1
+17° Київ +16° Варшава +17° Вашингтон
Які ризики несе новий закон про медіа

Які ризики несе новий закон про медіа

05 Вересня 2022 11:58

Ну що ж, це таки відбулось – в Україні наближається час «Х» для блогосфери та медійної онлайн-спільноти. Рада ще 30 серпня у першому читанні ухвалила Закон України «Про медіа».

Скажу відверто, документ системний, доволі змістовно складений, однак надзвичайно зарегульований і прискіпливий до деталей. Особливо тих, які раніше взагалі не були унормовані, що дозволяло політикам створювати потужні маніпулятивні машини впливу в політичних інтересах.

Багато хто вже дорікає розробникам законопроекту і парламентарям за «драконівські повноваження» Нацради з питань ТБ і РМ (уявляю, як деяким медіаменеджерам вже приходить уві сні Ольга Герсим’юк і ніжно промовляю «Відберу ліцензію») і ця проблема має бути розв’язана у другому читанні. Нацрада ризикує перетворитися в репресивний інструмент, на жаль.

Але окремо зупинюсь на іншому. Вперше в медійному законодавстві з’явиться поняття «онлайн-медіа».

В статті 1 під онлайн-медіа розуміється медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо, візуальній чи іншій формі у електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті або власній сторінці на платформі спільного доступу до інформації.

Зауважу, що під платформою спільного доступу до інформації розуміється сервіс із надання користувачам можливості завантаження та зберігання інформації, у тому числі аудіовізуальних програм, користувацьких відео та іншої користувацької інформації для перегляду та використання необмеженим колом осіб, щодо якої власник платформи спільного доступу до інформації не здійснює редакційного контролю, при цьому організація розміщених програм та користувацької інформації здійснюється таким провайдером з використанням автоматичних засобів та алгоритмів, зокрема щодо послідовності відображення та систематизації

Таким чином, особисті канали в YouTube і месенджері Telegram, сторінки в мережі Facebook теоретично підпадають під визначення «онлайн-медіа». Визначати, чи підпадають блогери під регулювання, буде Нацрада.

Щодо реєстрації онлайн-медіа, то закон залишився доволі ліберальним. Суб’єкти у сфері онлайн-медіа та платформи спільного доступу до відео можуть зареєструватись добровільно. Так вони можуть претендувати на деякий захист своїх прав. Але на повноваження контрольних органів це не впливає.

І ось тепер найцікавіше. Стаття 36 встановлює обмеження щодо змісту інформації. Власне, онлайн-медіа забороняється поширювати: висловлювання, що розпалюють ворожнечу чи ненависть до окремих осіб чи їх груп за національною, расовою чи релігійною ознакою; заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу України, розв’язування або ведення агресивної війни або воєнного конфлікту, порушення територіальної цілісності України, матеріали або інформацію, які виправдовують чи пропагують такі дії; висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, гендерної ідентичності, фізичних вад, стану здоров’я або за іншою ознакою; пропаганду або заклики до тероризму та терористичних актів, матеріали або інформацію, що виправдовують такі дії тощо.

Здавалось б, все логічно і правильно виписано. Проблема в тому, що під ці визначення можна підвести багато різноманітного політичного контенту, в тому числі що вільно зараз поширюється у інтернет-просторі.

Окремо закон б’є про так званому медійному кілерству, що процвітав увесь останній час. Згідно із статтею 43 проекту закону особа, яка вважає, що суб’єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності або які були викладені неправдиво (неповно або неточно), та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь.

Друзі, тепер ви над Миколою Тищенко чи Петром Порошенко не дуже й посмієтесь. Спростування блогер має здійснити невідкладно, але не пізніше ніж на 5 день з дня отримання заяви.

Поширення тексту спростування або відповіді в онлайн-медіа має відбуватись у спосіб, максимально наближений до способу поширення попередньої інформації (у тому ж обсязі, на тій же веб-сторінці або у тому ж розділі веб-сайту тощо).

Законом передбачені і санкції. Для суб’єктів у сфері онлайн-медіа, що надають доступ до своїх сервісів через платформи спільного доступу до інформації, тобто блогерів – шляхом зобов’язання власника платформи спільного доступу до інформації (в тому числі – іноземного) обмежити доступ до відповідної сторінки (профілю) онлайн-медіа. Фактично, мова буде йти про блокування контенту. І це стане масштабним явищем, враховуючи потяг українських політичних блогерів до кілерства.

Поки я б не став оцінювати новий закон як антидемократичний та проблемний, хоча ризики для вільного медіаринку він несе. Їх можна буде виправити під час розгляду законопроекту у другому читанні. А ось любителям строчити хейт-пости прийдеться задуматись. Окремо слід задуматись власникам телеграм-каналів з величезною аудиторією та відеоблогерам. По ним цей закон, якщо чесно, дзвонить дуже гучно.

Допускаю, що зараз підключаться міжнародні та українські грантові організації задля тиску на владу під акомпанемент кампанії захисту свободи слова.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.