Матеріал публікується мовою оригіналу, без редакцій.
За три останні роки відмовились від громадянства та здали паспорти 25 тисяч українців, і це ще не кінець – хвиля міграції триває. Україна терпить лихо, наче корабель у відкритому морі, який в разі неприпинення війни на Сході ризикує розбитися на рифах економічних проблем. Спровокована блокада Донбасу завдає українській економіці значних збитків. Влада вправно оперує цим фактом для підвищення комунальних платежів за тепло та газ, а також небажання здійснювати перерахунки пенсій та зарплат відповідно до європейських норм, бо всі кошти направлені на війну чи обслуговування траншів. Але перед відправленням чергового траншу МВФ вимагає, щоб ціна на газ в Україні відповідала ринковій. Зважаючи на універсальність засад ринкової економіки, маємо платити за газ як всі: німці, бельгійці, французи, і не скаржитись. Однак, зарплати в них більші в рази: 3-5 тисяч євро проти наших 200 євро. Забезпечення достойної зарплати та роботи – головний обов’язок держави по відношенню до її громадян!
Економне споживання енергоносіїв, начебто завдяки впровадженню енергозберігаючих технологій, – міф. Витрати газу відбуваються за рахунок штучного зниження температури, зменшення тиску на вході трубопроводу та шляхом необґрунтовано високих цін. Як наслідок - подача газу низької якості. Крім того, завіряння уряду в незалежності від експорту російського газу теж не відповідає дійсності, тому що по реверсу зі Словаччини до України надходить саме газ із Росії, і вона отримує з нього прибуток. Ходить чимало балачок навколо політичних хабарів Вашингтону, за якими, начебто українські політики домовляються про купівлю вугілля з Пенсільванії. Все б нічого, та цих видів вугілля, за словами самих можновладців, в Україні вдосталь. Навіщо тоді витрачати кошти та поповнювати і без того достатній запас? Не кажучи вже про те, що він купується по завищеній ціні… Замість озвучених на тендері 90-та доларів, українці платять американцям 150! Таким чином, коло замкнулося на пересічному споживачеві, який і покриває комерційні збитки, сплачуючи завищені платежі за житлово-комунальні послуги. В наведеному переліку лише найзнаковіші приклади, а їх безліч. Вони пронизують усі сфери нашого життя та зачіпають людську гідність.
Ті, хто залишились в Україні, працюють по 12 годин на добу, щоб прогодувати сім’ю, а ті, хто мають нести відповідальність за прийняття державних рішень - давно і хронічно відмахуються від потреб людей. Бідними керувати легше – вони завжди залежні: їжа та можливість утримувати дім для них вже щастя. Чого не скажеш про багатія, в якого почуття міри геть відсутнє: скільки б грошей багатій не мав - в когось їх все одно буде більше, бо жадібність наситити неможливо! Від влади такі люди добровільно не відмовляться нізащо. Тому в наших силах, зважаючи на обставини, зробити висновки та провести необхідні зміни! А саме, врегулювати дії законів та роботу контролюючих служб таким чином, щоб в олігархів не залишилось і шансу диктувати нам свої умови. А підвладні їм чиновники не змогли б за нашими спинами вершити свої темні справи, викачуючи останні ресурси з країни та спустошуючи кишені українців.
Олександр Семенко, голова політичної партії Республіканська партія «ТРИБУНАЛ»
