Про депутатський секс-скандал без моралізаторства: чому необхідно легалізувати проституцію

Про депутатський секс-скандал без моралізаторства: чому необхідно легалізувати проституцію

Богаченко-Мішевський Олександр
Автор
Богаченко-Мішевський Олександр
UA.NEWS
Поделиться:

Користування послугами секс-працівниць (повій) — сукупність складних етичних питань, а в скандалі з депутатом Яременком я бачу занадто багато моралізаторства. Пофіг на депутата, не пофіг на людей, зайнятих в галузі сексу за гроші.

Чи має мати проституція якийсь легальний статус? Теж непросте питання. На мою думку, в пострадянській Україні, з точки зору захищеності повій, це все ж краще, ніж віддавати цю сферу діяльності на відкуп криміналітету і «мусорам».

Проституція існуватиме доти, доки навколо сексу існуватимуть безглузді соціальні умовності, різноманітні норми моралі і, ледь чи не найважливіше, доки існуватиме значна матеріальна нерівність між людьми. Можливо, безумовний базовий дохід у поєднанні з доступнішою і якіснішою освітою (в гуманнішому і розвинутішому суспільстві) підкосив би цю професію, але все одно знайшлися б бажаючі заробити на якісь дорогі статусні фінтіфлюшки. Треба розуміти, що інтимні потреби людей надто різні. Декому хочеться коїтусу щодня, комусь час від часу, а хтось взагалі майже байдужий до цього (пам’ятаєте жарт про Канта — «не розумію потреби в механічних рухах, позбавлених метафізичного сенсу»?) В когось проблеми із соціалізацією заважають статевому життю, хтось за рахунок кількості партнер\ок намагається утвердити свій статус, ще хтось соромиться, під впливом оточення, власної НЕгетеронормативності… В ідеалі, люди, котрим бракує сексу, мали б приходити в щось типу orgy dome (як на фестивалі Бьорнінг мен) і реалізовувати свої бажання безкорисно і на основі домовленості та спільних інтересів.

В сучасних умовах, є проституція, а є проституція. Між нещасними секс-працівницями з місцем роботи на Броварській трасі, трішки успішнішими дівчатами з підпільних борделів і «індивідуалками», котрі розміщують анкету на спеціалізованих сайтах, чи тусуються в тіндері і інших сервісах знайомств, різниця величезна, і якщо в першому випадку може йтись про заробляння якогось мінімуму на прожиття, в останньому — про хороші такі гроші, швидко і без необхідності будувати кар’єру. Повторюсь, етичні питання надто складні, щоб давати їм однозначну оцінку. Просто так є, це реальність, від якої не відмахнутись патріархальною мораллю чи радфемськими мантрами про «шведську модель» і «криміналізацію клієнта».

Запитаємо в депутата-сексоголіка: чувак, а що ти плануєш зробити для допомоги секс-працівницям, окрім твоїх сраних 100 баксів на годину? Де твоя позиція щодо виводу цієї галузі з тіні (ні, не по прикладу Киви, звісно. свою власну галузь заховай в штани). Скільки грошей ти задонатив організаціям, котрі займаються допомогою жертвам насильства?
UPD: Варто було б запитати і про підтримку Стамбульської конвенції, котру мав би ратифікувати парламент — пан Яременко щось про це згадував, а потім перестав.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу з дозволу автора. Джерело: Facebook.

Поделиться:

Добавить комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!