Про унікальний шлях української работоргівлі

А чого це всі накинулися на пана Шмигаля з його камінг аутом работорговця. По-перше, чому тільки йому вся слава. Ви ж не думаєте, що це він сам придумав. Це явно якась креативна і харизматична натура. І ми пам ятаємо мрію президента. То ж не прем єр міністром єдиним. А по-друге, нарешті в нас людино центрична влада. Ми роками того чекали. Щоб чиновники думали про людей. Щоб будували свою діяльність навколо людей. І нарешті мрія здійснилася. Влада думає про людей. І мрії влади і людей співпали.

Ми часто казали, що влада не чує порад. Що влада не чує людей. І роками економісти кричали, що в сучасній економіці людина – це головний капітал. Що не так важливі вже природні ресурси чи географічне положення. Важливі люди. І влада нарешті почула. Нарешті влада мислить сучасними економічними категоріями.

Але і свого не цурається. Як заповідав класик. Бо українськи традиції понад усе. Особливо ті, які ми пам ятаємо із сивоі давнини. В англійській мові є слово slave, що означає раб. І воно не випадново так схоже на словянина. Бо коли англосакси тіки підіймали голову, коли тіки створювали свою державність і формувалося їхня примітивна мова, то слав янськи раби були вже відомі по всій Європі. І ми чомусь забуваємо ті славні часи успішної експортно орієнтованої економіки Київської Русі, чомусь згадуючи тіки дружину якогось неписьменного французького короля. Ні, коли татари з монголами, чи монголи з татарами прийщли на наші землі, то вони вже були майже знелюднені. Бо до того часу роздроблена Киівська Русь мала багато князів великих мислителів і економістів, а також талановитих вояк. Які лишень іноді ходили набігами на буржуів з Візантії, а переважно воювали один з одним. І після кожного такого славетного походу переможець отримував не тіки славу, але й купу полонених рабів. Яких відразу поставляв на зовнішні ринки. В результаті, краіну наповнювала експорта виручка. Як зараз і вимагають від влади.

Отже, що ми бачимо? Що нарешті влада має стратегічну стратегію, яка базується на поєднанні сучасних економічних течій і українських традицій. Ми знайшли свій справжній унікальний украінський шлях. А скоріш повернулися до нього, як повертаємося зараз до міцних господарників, запрошуючи іх очолювати податкову чи митницю. Бо влада має силу визнавати помилки і шукає того, кто є справжнім носієм української економічної думки.

І це лише початок. Не треба соромись. Досить дозволяти зухвалому Заходу нещадно експлуатувати украінців. Досить. А хіба програмісти та інші АйТішнікі гірші за сезонних робітників? Іх також експлуатують. Вони також працюють на когось, виконуючи принизливі завдання аутсорсингу. І влада завжди дивилася на це крізь пальці. Досить. Українська держава виростила і виплакала цих спеціалістів не для того, щоб якісь там Сорос чи Біл Гейтс наживався на них, не сплачуючи нічого до українського бюджету. Як вони сміють? Мине трохи часу і кожен контракт на аутсорсинг буде узгоджуватись із відповідним чиновником. Тим паче, в нас вже є міністерство цифрової трансформації. Треба щоб вони почали працювати вже на користь держави. Яка має піклуватися про своіх. Не дозволяти експлуатацію.

Це справжня державницька позиція. З часом, чим раніше тим краще, має бути створений УкрСпецЗаробітчаниПостач, державний монополіст, який професійно буде опікуватися трудовими мігрантами і іншими українцями, яких безбожно експлуатують на заході. У нас достатньо міцних професіоналів, які здатні поставити це на поток. Багато кадрів досі перебувають під тягарем люстрації, але це тимчасово. Краіні потрібні професіонали. Країні, яка нарешті стала людино центрична.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.