Ризики президентських виборів, які можна констатувати вже зараз

Ризики президентських виборів, які можна констатувати вже зараз

Олександр Михельсон
Автор
Олександр Михельсон
UA.NEWS
Поделиться:

Свіжі рейтинги, а головне, антирейтинги оп’ять розбурхали наш богоспасаємий Фейсбучик і змушують дістати з гаманця куди вже тіко не пхані 5 копійок.

Одні страшенно тішаться, що в Порошенка стабільно найвищий антирейтинг; інші зиркають у відповідь з-під лоба і обіцяють, що ще не вечір. Ну, шо тут сказати? Наприклад, таке:

Антирейтинг Петра Олексійовича, заслужений чи ні, нікуди вже від нього не подінеться. Соцілоги й політологи знають, чому. Проблема навіть не в його каденції і не в стратегії кампанії-2019, а в стратегії ПІСЛЯ. Шанс тріумфально повернутися реально був – но ніт.

Чому тим часом більш-менш тримається рейтинг Володимира Олександровича – попри очевидні приводи для його падіння? Тут експерти поки що єдиної думки не мають. Вроді дуже суттєва більшість населення вважає, що «справи в Україні йдуть неправильно» — а президенту досі вірять. Пояснень є багато, але вичерпного пояснення поки немає ні в кого. У мене теж.

Чого не можна не помітити – це того, що Петро і Володимир ніби створені один для одного. Перший має свого роду фортецю з відданим гарнізоном. За її стіни не вийти, але всередині нічого не загрожує. А другий має можливість постійно кивати на Силу Зла, чим і займається з вартим кращого застосування запалом уже третій рік (хоча наразі її місце частково зайняв Зрадник-Захід, але це тимчасово, я гадаю). І тим тіпа виправдовується. Хоча, знов-таки, дивно, чому це працює так довго, вже мало би посипатися.

До речі, це не те щоб суто тонкий розрахунок. У обох персонажів – величезна персональна образа. Ну і у їхніх фанатів, відповідно, теж. Власне, справа тут навіть не так у фанатах, як у «антифанатах». Не в порохо- і зелеботах, а в порохо- і зелефобах, я вже про це писав.

Політтехнологічно кажучи, Зеленському достатньо дотягти цю ситуацію так-сяк до виборів. На які він обіцяв не йти, але, звичайно, піде — «кому я должен, всем прощаю». Тоді Порошенко вийде на прю, яко остання надія, купа всякої іншої опозиції з цим не погодиться – і, в принципі, Зеленському можна буде взагалі нічого не робити.

Відтермінована загроза тут у тому, що градус конфлікту буде дуже високим, і в разі перемоги Зеленський, який уже й тепер бронзовішає аж бігом, взагалі подумає, що він тут Українбаші. Це серйозно, і це треба розуміти незалежно від ставлення до Зе (і Пе, до речі, теж).

А вже сьогоднішня загроза – в тому, що купа народу включається в цю священну батрахоміомахію й витрачає сили на всіляку хєрню. Триває – й не збирається згортатися – пандемія істеричності, коли навіть трохи відмінна думка не просто оголошується тотально ворожою, але обов’язково – проплаченою. І яким пфайзером від цього щеплювати, ХЗ.

Вангую, от і в оцьому посту одні побачать тільки наїзд на Порошенка, а інші – тільки на Зеленського. Вірус діє на очі, ага

Ідея, що от можна просто говорити те, що думаєш, у наших «бульбашках» непопулярна. Відповідно, дедалі більше втрачається адекватне сприйняття реальності в цілому.

Дивитися на це часто смішно, ще частіше – сумно, проте, гадаю, катастрофи з цього все-таки не буде. Но з біса шкода, шо луччі люде так намарно гають час – та ще й тоді, коли нікуди не подівся спільний, справжній ворог.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.

загрузка...
Поделиться:

Добавить комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!