Україна vs. Коронавірус: чому програє людяність і до чого тут Майдан

Україна vs. Коронавірус: чому програє людяність і до чого тут Майдан

Tregubov Victor
Автор
Tregubov Victor
UA.NEWS
Поделиться:

У мене в квартирі під час Майдану з десяток гостей змінилося. Даром, що вона була тоді крихітна та з’йомна.

У тестя — добрий взвод. Даром, що тесть взагалі етнічний росіянин.

Якось не подумали тоді в них медкартки перевіряти. А хто хворів — самі допомагали.

Це була Україна, яку я люблю. Це Україна, за яку я готовий боротися.

А та потороч, що зараз траншеї риє, волає «везіть до інших областей» та «там взагалі серед тих евакуйованих мешканців нашої області нема» (це заступник голови облради каже!) — це не те щоб не Україна, яку я люблю. Це, здається, не Україна взагалі. Це така ж наволоч, як і та, що стрибає по териконах з російським автоматом. Вона може бути одягнена охайніше та навіть спілкуватися чистесенькою солов’їною, але сутність одна: повна та абсолютна відсутність відчуття національної, та й взагалі будь-якої, солідарності. Людина проїхала через країну, де хворіють? Та хоч спаліть її, але до мене в радіус сорока кілометрів не підпускайте.

Агов, сепаре, це твої співвітчизники. Це не скажені пси. Це такі саме українці, як і ти. Навіть не факт, що хворі — вони просто були в Китаї, коли повідомили про епідемію. Якби замість Китаю про епідемію повідомили б в Польщі чи Італії, на їх місці міг би бути ти. Вони нічим не завинили.

І не треба мені розповідати про «ой, в нас санаторії не пристосовані». По-перше, в нас ніде не пристосовані, а по-друге, будемо чесні — якщо люди траншії риють лише через те, що десь там на околиці будуть люди, що можливо (але вірогідніше, що ні) хворі — для цих людей все це не привід, а виправдання. Жодна найкраща комунікація, жодне обладнання медичних закладів їх не переконає.

Ми на Майдані від тих, хто падав, не відскокували, а на ноги підіймали. Не цуралися, а рятували. Ви переймаєтеся за епідеміологічну ситуацію? То вашим справжнім питанням має бути «як допомогти українцям, що на карантині», а не «як би їх сплавити подалі, поки не чхнули».

А так — не брешіть ні собі, ні мені, ні людям.

Наостанок — завтра ці ж люди памя’ть Небесної Сотні вшановувати будуть? Свічечки в оконця та на аватарки поставлять? А в неділю вишиванки надінуть та в церкву з родиною підуть, я правильно розумію? І нічого не гикне всередині, жодного дисонансу не виникне?

Тьху.

Давно так огидно не було.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.

Автор: Tregubov Victor
Поделиться:

Добавить комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!