Впровадження абонплати за комунальні послуги скоротить субсидії для населення

Впровадження абонплати за комунальні послуги скоротить субсидії для населення

UA.NEWS
Автор
UA.NEWS
UA.NEWS
Поделиться:

Найближчим часом в Україні можуть суттєво зрости тарифи на електроенергію, опалення і гарячу воду. Нещодавно уряд скасував постанову про обмеження підвищення тарифів на тепло для населення, а енергогенеруючі компанії та постачальники газу скаржаться на збитковість і не приховуючи анонсують подорожчання цих послуг. Про доцільність і обґрунтованість потенційного зростання тарифів на тепло й електроенергію, в ексклюзивному інтерв’ю UA.News розповів економічний експерт Борис Кушнірук.

Холдинг ДТЕК пропонує з 1 січня 2020 року впровадити нову формулу підвищення цін на електроенергію для населення, за якою вартість зросте практично вдвічі. З 2021 по 2023 роки передбачається щорічне підвищення тарифу на 25%. Наскільки економічно обґрунтованим є таке подорожчання і з чим воно пов’язане?

Борис Кушнірук: Мені важко зараз аналізувати конкретні цифри, оскільки для цього слід враховувати усі показники виробництва і вартості електроенергії. Однак загальна логіка полягає в тому, що тимчасово, на певний період в Україні впроваджене та діє перехресне субсидування населення під час продажу електроенергії. Тобто, вартість електроенергії для населення суттєво нижча, ніж для промислових споживачів, при тому, що у традиційній ринковій моделі, все має бути з точністю до навпаки.

Справа у тому, що витрати на виробництво електроенергії, як товару, можуть бути однакові, але її доправлення споживачеві має свої нюанси. Наприклад, підприємству слід поставити 1 мільйон кВт/годин електроенергії десяткам тисячам споживачів. А тепер уявіть, скільки для цього знадобиться видатків на інфраструктуру і потужності, аби роздати цей обсяг електроенергії кожному споживачеві. Тож, у традиційній ринковій моделі витрати на постачання електроенергії населенню об’єктивно завжди є дорожчими.

Водночас якби таку модель запровадили одночасно зі впровадженням ринку електроенергії, то це сприймалося б населенням негативно, адже це викликало б подорожчання без конкретних результатів. Тому країні потрібна тимчасова модель, яка передбачає поступовий перегляд ситуації і з часом – скасування такого перехресного субсидування.

Для чого потрібна ринкова модель? По-перше, в умовах перехресного субсидування певну частину витрат генерованої електроенергії замість населення сплачують комерційні споживачі. У такому випадку вони перебирають на себе витрати, які повинно нести населення. Наявність перехресного субсидування призводить до зниження конкурентоздатності споживачів, оскільки у них виникають додаткові витрати, які вони не повинні нести. Тому мені зараз важко сказати, на скільки слід підвищувати тарифи і як покроково реалізовувати цей перехід до суто ринкової моделі ціноутворення  на електроенергію. Однак те, що її слід впроваджувати, це факт.

По-друге, зростання вартості електроенергії для населення може сприяти тому, аби НАЕК «Енергоатом» почала продавати більше генерованої нею електроенергії на вільному ринку. На сьогоднішній день ця компанія 90% виробленої електроенергії продає за заниженою фіксованою ціною оптовому покупцеві. І саме за рахунок доходів від продажу цієї електроенергії на конкурентному ринку фактично субсидується населення. Підвищення тарифу на електроенергію для населення, призведе до зменшення частки електроенергії, яка буде продаватися «Енергоатомом» за фіксованою, заниженою ціною. У такому випадку виникне ситуація, коли він  зможе продавати більше електроенергії на вільному ринку. Це у свою чергу  знижуватиме загальну ціну на електроенергію на конкурентному ринку, бо пропозиція на ньому зросте. Ця пропозиція буде тиснути на виробників електроенергії і загальні ціни на ринку будуть падати.

Борис Кушнірук
економічний експерт
«Дія перехресного субсидування призводить до зниження конкурентоздатності споживачів, оскільки у них виникають додаткові витрати, які вони не повинні нести. Тому зараз важко сказати, на скільки слід підвищувати тарифи і як покроково реалізовувати перехід до суто ринкової моделі ціноутворення  на електроенергію. Однак те, що її слід впроваджувати, це факт»

Саме для впровадження такого повноцінно ринку електроенергії і потрібне поетапне підвищення тарифів для населення. Я завжди підтримував такий механізм ринкового ціноутворення. Навіть сьогодні, коли ми ще далекі від повноцінного втілення вільного, конкурентного ціноутворення, ціна на електроенергію на ринку для комерційних споживачів вже знижується, адже почала працювати конкуренція. Якщо на ринок додати електроенергію, яка генерується потужностями НАЕК «Енергоатом», а вони є великим виробником – фактично забезпечують 50% потужностей загального енергоринку України, — темпи здешевлення електроенергії і зростання конкурентності економіки суттєво пришвидшаться.

По-третє, повноцінний ринок електроенергії, з прибирання перехресного субсидування, вирівняє дисбаланси, пов’язані із «зеленою енергетикою». Сьогодні принципи участі приватних домогосподарств у виробництві альтернативної енергетики порушують економічну логіку і суттєво відрізняються від правил загального ринку електроенергії. Вони займаються її виробництвом лише для продажу на ринку, бо в цей час отримують електроенергію з ринку для власного споживання за тарифами у рази дешевше. Однак це ненормально, адже робить систему цін на ринку електроенергії деформованою.

Якщо змінити модель формування тарифу на «зелену енергетику» і одночасно підвищувати ціну на електроенергію для населення, то з’явиться стимул не лише заощаджувати, а і поступово нарощувати виробництво альтернативної енергії для власних потреб.

По-четверте, зростання цін для споживачів потрібне і в контексті зміни принципів формування тарифу. Я підтримую введення абонентської плати для всіх видів комунальних послуг, які надаються населенню. Зокрема, на електроенергію, тепло, воду і на газ. Сьогодні кожен виробник житлово-комунальних послуг не знає точного фіксованого доходу, який він отримає за надані послуги населенню. Так, є певні показники виробництва і споживання електроенергії, але ніхто не знає, скільки і як за неї будуть платити. Слід впровадити систему, за якої раз на рік робиться перерахунок і береться середній щомісячний показник споживання електроенергії, тепла, газу, води населенням.

Якщо говорити безпосередньо про тарифи на електроенергію, то цілком можна також впроваджувати обрахунок денного і нічного споживання електроенергії. На базі цього усередненого показника, абоненту встановлюється абонплата, в яку закладаються витрати на генерування і доставку енергії до помешкання споживача.

Борис Кушнірук
економічний експерт
«В Україні слід впровадити абонентську плату для всіх видів комунальних послуг, які надаються населенню. Зокрема, на електроенергію, тепло, воду і на газ. Сьогодні кожен виробник житлово-комунальних послуг не знає точного фіксованого доходу, який він отримає за надані послуги населенню. Слід впровадити систему, за якої раз на рік робиться перерахунок і береться середній щомісячний показник споживання населенням електроенергії, тепла, газу, води»

Тобто, є компанії, які займаються генеруванням і продажем електроенергії, а є ті, які займаються безпосередньо її доставкою до помешкань – т.зв. «енергорозподільчі мережі». Стабільна абонплата дозволить раз на рік робити перерахунок щомісячної абонплати за електроенергію, виходячи з фактичних показників за минулий рік. Така система діє в Німеччині і вона абсолютно логічна, оскільки дозволяє згладити усі піки споживання і витрат для населення. В умовах такої системи, зникне проблема зимових чи літніх піків споживань електроенергії.

Наразі щомісяця компанії, які генерують і доставляють електроенергію споживачам, опиняються в ситуації, коли їм потрібно в ручному режимі перевіряти скільки ті спожили цих ресурсів, і це неефективно. Впровадження абонплати, включно з тарифом за обслуговування розподільчих мереж, дозволить перевіряти лічильники один раз на рік і визначати фактичний обсяг споживання. Підкреслюю, що перехід до системи щомісячної абонплати слід впроваджувати для усіх житлово-комунальних послуг населенню.

І по-п’яте, впровадження щомісячної абонплати призведе, де-факто, до здешевлення надання житлово-комунальних послуг і для держави. В опалювальний сезон обсяги витрат на утримання домогосподарств стрімко зростають, а влітку – падають. Відповідно потік коштів, які надходять до підприємств, також суттєво відрізняється. Це ненормально, оскільки такі дисбаланси не сприяють стабільній діяльності підприємств житлово-комунального комплексу, зокрема електрогенеруючих підприємств.

Крім того, впровадження абонплати не буде призводити до зростання витрат домогосподарств в опалювальний період. А це, відповідно, зменшить потребу в бюджетній компенсації перевищення від певного ліміту, вище якого держава бере на себе зобов’язання компенсувати різницю. Тобто, зимових піків споживання тепла, газу та електроенергії не буде і держава витрачатиме менше бюджетних коштів, потрібних для допомоги домогосподарствам.

До того ж, виробники електроенергії, тепла і газу за рахунок коштів, які надходять у якості абонплати, могли би здійснювати закупівлю енергоресурсів у весняно-літній період за нижчими цінами. У них би з’явився фінансовий ресурс для таких закупок. Відповідно це призводило би до зменшення їхніх витрат, а тому не виникало б підстав для підвищення тарифів на тепло, газ, воду, електроенергію.

11 листопада Верховна Рада ухвалила у першому читанні проект закону №2233 «Про внесення змін до внесення змін до Закону України «Про електричну енергію». Документ надає НКРЕКП право змушувати виробників встановлювати граничні ціни на ринку електроенергії «на добу наперед» і на внутрішньодобовому ринку до 1 липня 2023 року. Експерти розкритикували цей законопроект і зазначили, що він скасовує реформування ринку електроенергії та синхронізацію української енергосистеми з європейською. Наскільки це рішення дійсно шкодить розвитку енергетики?

Борис Кушнірук: Таке рішення створює абсурдну ситуацію. Ми кажемо про ринок електроенергії, а водночас повертаємося до повністю ручного регулювання, за ситуації повної безвідповідальності НКРЕКП за свої дії. Це абсолютно ненормально. Замість того, аби впроваджувати ринкові механізми ціноутворення і стимулювати знижувати загальний тариф, держава сама провокує виникнення зловживань на цьому ринку. Фактично в такому випадку НКРЕКП стає джерелом для корупції, оскільки лише від неї буде залежати ціна електроенергії на ринку.

Якщо заглибитися в суть проблеми, то вона значно складніша. В Україні загальні потужності виробництва електроенергії є суттєво вищими, ніж обсяги її споживання. Водночас утримання електрогенеруючих потужностей, потребує певного обсягу умовно-постійних витрат. Аби не працювати у збиток, електрогенеруючі підприємства повинні збільшити обсяг продажу електроенергії або продавати її за більш високою ціною.

В цьому контексті слід розуміти логіку сегментів ринку електроенергії: ринків прямих договорів, на добу наперед, внутрішньодобового та балансуючого ринку. Якщо електрогенеруюче підприємство продає електроенергію за прямими контрактами, воно чітко розуміє, яке потрібно щоденне і погодинне виробництво. Відповідно воно може налаштовувати власну ефективну систему виробництва електроенергії.

Борис Кушнірук
економічний експерт
«В Україні загальні потужності виробництва електроенергії є суттєво вищими за обсяги її споживання. Однак утримання електрогенеруючих потужностей, потребує певного обсягу умовно-постійних витрат. Аби не працювати у збиток, такі компанії повинні збільшити обсяг продажу електроенергії або продавати її за більш високою ціною»

А тепер уявіть собі ситуацію, коли модель ринку електроенергії деформована. На ньому надмірно висока частина споживання здійснюється не на основі прямих контрактів, а за допомогою щоденного виходу на ринок на добу наперед і внутрішньодобового ринку. Це ненормально, оскільки створює дисбаланси і постійні коливання споживання в «мінус-плюс», а виробництво електроенергії для енергогенеруючих підприємств стає збитковим.

Що таке ринок на добу вперед? Виробники електроенергії практично ніколи не знають, скільки  потрібно буде виробити електроенергії. Тобто у них обсяг виробництва електроенергії буде щоденно надто суттєво коливатися. Тож виробники і не хочуть виходити на цей сегмент ринку електроенергії, чим створюють ще більші дисбаланси в енергосистемі.

Якщо комерційні споживачі не можуть купити електроенергію на ринку на добу наперед, вони змушені виходити на внутрішньодобовий ринок, де також можуть опинитися в ситуації, коли не зможуть купити електроенергію. В результаті вони змушені отримувати електроенергію на балансуючому ринку, де тарифи значно вищі. Це ненормальна ситуація, яка пов’язана з тим, що в Україні дуже значна частина електроенергії в загальному обсязі, споживається не за прямими контрактами.

Якби ми зменшили зобов’язання «Енергоатому» з обсягів продажу електроенергії за фіксованою ціною, тоді він міг би запропонувати значно більше електроенергії за прямими контрактами. Це автоматично  знизило б тарифи і зробило вигідним для комерційних споживачів укладати угоди зі споживання електроенергії за прямими контрактами. А це, у свою чергу, зменшило б попит на електроенергії на ринку на добу наперед і на внутрішньодобовому ринку.

І ось, Верховна Рада ухвалює законопроект №2233, який зобов’язує виробників продавати певний обсяг електроенергії на ринку на добу наперед і внутрішньодобового ринку з обмеженням верхньої межі тарифу. І це робиться без аналізу, наскільки це для них прибутково чи збитково. Виробників електроенергії заганятимуть у збитки, причому ніхто не нестиме за це фінансової відповідальності.

Борис Кушнірук
економічний експерт
«Замість збільшення конкуренції на загальному ринку електроенергії, в Україні хочуть впровадити відверто корупційне і ручне керування ціноутворенням на ньому. Це прямо суперечить домовленостям про приведення умов функціонування ринку електроенергії в Україні до вимог ЄС»

Тобто, замість збільшення конкуренції на загальному ринку електроенергії, в Україні хочуть впровадити відверто корупційне, ручне керування ціноутворенням на ньому. Це прямо суперечить домовленостям про приведення умов функціонування ринку електроенергії в Україні до вимог Європейського союзу.

Глава НКРЕКП Валерій Тарасюк заявив, що у середньостроковій і довгостроковій перспективі буде встановлена однакова вартість електроенергії для населення і промислових споживачів. Наскільки це правильне рішення і чи допоможе воно подолати поглиблення кризи в енергетичній галузі?

Борис Кушнірук: Це правильне рішення, але мається на увазі ціна на електроенергію, як на товар. Адже окрім того, що існує ціна на електроенергію, як на товар, існують ще і витрати на його постачання. Цим займаються енергорозподільчі мережі. Очевидно, що якщо взяти ціну електроенергії, як товару, плюс плата за підключення до розподільчих мереж, загальний тариф для населення має бути вищим.

Слід розуміти, що ринкова логіка передбачає принцип – «більше споживаєш, менше платиш». На сьогоднішній день Україна рухається до моделі «більше споживаєш, більше платиш». Це не зовсім коректний підхід. На перехідний період це припустимо, але все одно слід переходити до ринкової моделі ціноутворення.

Як я вже наголошував, впровадження системи абонплати, зокрема плати за електроенергію потрібне. Ви маєте сплачувати якусь умовну суму енергорозподільчим мережам, незалежно від обсягу споживання, навіть якщо взагалі не споживаєте. Система має підтримуватись у працездатному стані, незалежно від того, є споживач вдома, чи ні. Якщо ви поїхали на півроку і не користуєтесь електроенергією, хтось має все одно утримувати цю систему. Тобто слід впровадити стабільну систему оплати послуг розподільчих мереж у вигляді абонплати.

Борис Кушнірук
економічний експерт
«В Україні потрібне впровадження системи абонплати, зокрема за електроенергію. Система має підтримуватись у працездатному стані, незалежно від того, є споживач вдома, чи ні. Якщо ви поїхали на півроку і не користуєтесь електроенергією, хтось має все одно утримувати цю систему»

Водночас очевидно, що якщо у вас маленьке споживання, то ваша частка сплати витрат на розподільчі мережі у загальній ціні електроенергії буде дорожчим, а якщо ви будете споживати більше, то частка витрат на енергорозподільчі мережі будуть для вас меншими. Тобто, одна справа, якщо ви споживаєте 100 кВт і платите фіксовано, наприклад, 40 гривень за обслуговування мереж енергорозподільчій компанії щомісячно. І тепер уявімо, що ви споживаєте 500 кВт і сплачуєте умовно ті ж самі 40 гривень за утримання мереж. У такому випадку, середня ціна кВт-г електроенергії для вас буде нижчою.

15 листопада уряд скасував постанову Кабміну Гройсмана, яка впроваджувала граничні обмеження тарифів на опалення і гарячу воду. Асоціація міст України звернулася до уряду з таким проханням і пояснила його тим, що середній тариф на теплову енергію на 1 травня 2019 року становив 1800 гривень, а не 1400. Наскільки це було правильне рішення і чого слід очікувати населенню?

Борис Кушнірук: Це питання також має кілька проблемних складових.

Ухваливши таку постанову, уряд Володимира Гройсмана діяв популістично. У виробників тепла немає однакових витрат на виробництво та постачання теплової енергії, які можна було б вважати середньою температурою «по палаті». В деяких українських містах, витрати на виробництво та постачання теплоносія значно вищі за встановлений нормативами граничний рівень тарифу. І хто має покривати різницю?

Повернуся до ринку електроенергії. Ось це рішення парламенту, яке дозволить НКРЕКП у ручному режимі обмежувати вартість електроенергії. Комісія не просто вимагатиме, щоб ціна була не вище  певного рівня, вона ще й зобов’язуватиме її виробляти і продавати, навіть якщо для виробників електроенергії це призводить до збитків. Так от, аналогічна ситуація уже виникла з теплопостачанням. Підприємствам кажуть, що ви повинні постачати тепло, попри те, що його виробництво для вас збиткове. Водночас покривати збитки нікому, і часто підприємство – виробник тепла, стає банкрутом. Потім НАК «Нафтогаз України» відмовляється постачати газ у міста, доки там не розрахуються з попередніми боргами. І в результаті населення замерзає.

Тобто, скасування постанови про обмеження тарифів на гарячу воду і тепло правильне. Однак проблему слід вирішувати в кількох аспектах. По-перше, слід перейти до системи абонентської плати, щоб згладити піки. Про що я вже казав. Якщо не буде піків для населення, середньомісячні витрати домогосподарств скоротяться і вирівняються. Відповідно вони зможуть стабільніше та рівномірніше сплачувати свої комунальні платежі.

Борис Кушнірук
економічний експерт
«Підприємствам кажуть, що ви повинні постачати тепло, попри те, що його виробництво для вас збиткове. Водночас покривати збитки нікому, і часто підприємство – виробник тепла, стає банкрутом. Потім НАК «Нафтогаз України» відмовляється постачати газ у міста, доки там не розрахуються з попередніми боргами і населення замерзає»

По-друге, у підприємств теплокомуненерго і місцевої влади, з’явиться стимул і аргумент для закупки у весняно-літній період за більш низькою ціною газу, мазуту і вугілля для генерування теплової енергії. У такому випадку її вартість буде нижчою.

По-третє, за всі роки незалежності, ніхто не займався розробкою механізму здешевлення теплової енергії для кожного окремого міста з централізованою системою опалення. В Україні є міста з абсурдними витратами на виробництво і постачання тепла. Один з наочних прикладів – це Кривий Ріг. Загальна протяжність міста більше 140 кілометрів. У ньому існують два підприємства, які займаються виробництвом тепла для різних районів міста. Загальна протяжність тепломереж для кожного з теплопостачальних підприємств умовно сягає 70 кілометрів. Зрозуміло, це породжує величезні втрати при постачанні цього теплоносія.

Очевидно, що для такого складного міста слід шукати іншу модель теплопостачання. Це має робити місцева влада, але вона не спроможна робити це самостійно, їй потрібна фінансова та кредитна підтримка Кабміну. Уряд разом з місцевою владою повинен для кожного міста розробляти власну модель теплопостачання. Якщо їм бракує коштів, хай звертаються до міжнародних фінансових донорів, наприклад Світового банку. Нехай ця установа допомагає фінансами та фахівцями. Для кожного конкретного міста слід збудувати систему теплозабезпечення, яка б стимулювала енергозбереження і яка б була найбільш ефективною з точки зору співвідношення витрат та кінцевої ціни для споживача.

І по-четверте, є ще один нюанс. Формально з 1 січня 2020 року має відбутися скасування спеціальних зобов’язань НАК «Нафтогаз України» постачати газ для потреб населення та підприємств теплокомуненерго за фіксованою ціною. Тобто, компанія матиме право підвищити вартість газу, який продається облгазам для потреб населення і підприємств теплокомуненерго. Однак скоріш за все, з першого січня цього не станеться і уряд вимушено перенесе скасування цих спеціальних зобов’язань на час завершення опалювального сезону. Однак цей фактор у подальшому також буде впливати на вартість газу, а отже – і на тарифи на тепло і гарячу воду.

Водночас фактор спеціальних зобов’язань може грати і в «плюс». Якщо будуть впроваджені системи прямих відносин, НАК «Нафтогаз України» зможе напряму займатися продажем газу для населення і підприємств теплокомуненерго на ринкових умовах. У такому випадку з’явиться можливість знижувати ціну ресурсу. Він матиме можливість пропонувати більш вигідні умови, бо закуповує газ у весняно-літній період за нижчими цінами. Відповідно зможе і продавати його споживачам за вигіднішими умовами.

Додам, що навіть ухваливши хоча б одне рішення, ви не матимете результатів. Для позитивного результату потрібна реалізація усього того комплексу завдань, який я згадував вище.

Чи здатен нинішній рівень субсидій компенсувати подорожчання електроенергії і зростання тарифів на опалення і гарячу воду?

Борис Кушнірук: Якщо впровадити систему абонентської плати, коли не буде зимових піків, виплату субсидій населенню можна буде скоротити. Крім того, є ще такий фактор, як збільшення номінальних доходів населення. Вони зростають, відповідно у вас зменшується обсяг субсидій, які вам слід давати. Тобто, з одного боку, держава повинна займатися підвищенням доходів населення – зарплат, пенсій, соціальних виплат, тощо. З іншого – реалізовувати заходи зі збереження усіх житлово-комунальних ресурсів (тепла, газу, електроенергії, води). А впровадивши систему абонплати, держава взагалі зможе скоротити потребу в таких субсидіях.

Валерій Савицький

Автор: UA.NEWS
Фото: УНІАН
Поделиться:

Добавить комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!