Ура, понеділок!
У четвер була на заході Польсько-української господарчої палати. Кілька людей підійшли й сказали, що читають мою рубрику на UA.News, стежать, чекають нових текстів. Для мене це було дуже приємно: значить, усе це пишу не дарма і точно знаю, для кого саме пишу.
Шостий понеділок цього року. Тож знову три теми.
Перше, про що хочу поговорити, — чергова історія з Андрієм Єрмаком.
Михайло Ткач із «Української правди» відстежив, як «екс»-керівник Офісу президента після відставки не пішов на фронт, як обіцяв, а продовжує зустрічатися з чинними посадовцями у своєму новому офісі за кілька хвилин ходьби від Банкової. Журналісти фіксують: 27 січня його кортеж заїжджає до цієї будівлі вдень. Трохи згодом приїздить машина радника президента з питань стратегічних галузей Олександра Камишіна. Зустріч триває близько години.
Камишін потім каже, що, можливо, дійсно заходив до офісу Єрмака, але «точно не пам’ятає», про що говорили, і запевняє, що оборонних контрактів не обговорювали. Дуже зручна забудькуватість, як для годинної розмови з людиною такого рівня.
Далі лінія з Рустемом Умєровим. Кортеж Єрмака помічають біля його будинку, за даними журналістів, зустріч триває кілька годин до пізнього вечора. Сам Умєров пояснює, що говорили «про життя, роботу та події в Україні» і що Єрмак ніяк не впливає на його рішення. Звісно, ми віримо, що фігуранти справ НАБУ і справи «Мідас» зустрічаються просто поговорити про природу та погоду.
Ще один штрих — посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук. Спочатку його бачать біля того самого офісу, потім він летить до Тель-Авіва разом з адвокатом Єрмака. Там уже відбувається зустріч адвокатів Єрмака і Тимура Міндіча, пов’язаного зі справою про розкрадання в «Енергоатомі». Збіг? Не думаю.
Ми бачимо, що Єрмак нікуди не подівся і продовжує впливати на країну, просто тепер робить це не з будівлі Офісу президента, а з приватного офісу поруч.
Друга тема — про тепло і гроші.
У Києві зараз це вже швидше не графіки відключень, а графіки включень світла. Люди гріються всім, чим можуть, батареї в багатьох квартирах ледь теплі або зовсім холодні. На цьому фоні розслідування Мартини Богуславець про тендери «Київтеплоенерго» виглядає як злий жарт.
Комунальне підприємство віддало контракти на розробку проєктної документації для ремонту київських ТЕЦ компанії «Нова Перспектива Люкс» — загалом більш як на 30 мільйонів гривень. Формальна власниця й директорка фірми — Алла Бурейко. До війни вона не керувала жодним бізнесом, а під час повномасштабного вторгнення виїхала за кордон і працювала кухаркою.
У тендерних документах компанії виявляють підроблені договори й акти, «намальований» досвід аналогічних робіт, тоді як у фінансовій звітності — нульові доходи в ті періоди, коли вона нібито виконувала мільйонні контракти. Конкурентів із реальним досвідом і нижчими цінами відхиляють через формальні придирки, а цю фірму — навпаки, пропускають. І все це — тоді, коли місто балансує на межі енергетичної й теплової кризи.
Красти взагалі погано. Красти на відновленні тепла під час війни, коли люди сидять у холодних квартирах і лікарні рахують кожен кіловат, — це вже щось за межею. Складається враження, що ці люди не бояться ні Божої кари, ні карми, ні того, що їхні власні діти колись можуть опинитися в такій самій темряві й холоді. Вони просто малюють чергову «схему» і спокійно нею користуються.
І третя історія — нарешті про тих, хто думає, як рятувати, а не як заробити.
Південнокорейські вчені розробили спрей, який за лічені секунди зупиняє кровотечу й «запечатує» рану. Це порошок у балончику, який розпилюють безпосередньо на місце поранення. При контакті з кров’ю він миттєво перетворюється на щільний гель, що герметично закриває ушкодження й дає людині шанс дочекатися лікарів або евакуації.
Над цим працює команда KAIST, серед авторів розробки — офіцер армії, який говорить, що головна мета була проста: зробити так, щоб ще один поранений солдат не помер по дорозі до шпиталю. Спрей тестують у різних умовах, у тому числі максимально наближених до поля бою.
Якщо його доведуть до серійного виробництва й він з’явиться в аптечках військових медиків, це може змінити правила гри в польовій медицині й урятувати тисячі життів.
Хотілося б, щоб такі речі якомога швидше з’явилися й у наших аптечках — і щоб в Україні ставало більше людей, які шукають спосіб урятувати ще одну людину, а не спосіб провести ще один сумнівний контракт.
Понеділок почався — і це вже добрий знак!
