Весільний вінок із Прикарпаття внесли до Національного переліку спадщини України
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України внесло мистецтво виготовлення весільного пір’яного вінка із села Великий Ключів Івано-Франківської області до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Пір’яний вінок нареченої є одним із найважливіших і найсимволічніших елементів традиційного весільного строю села Великий Ключів.
Він має велику округлу форму, схожу на корону, що підкреслює особливий статус нареченої як головної учасниці весільного обряду.
Основу прикраси становить густо укладене біле гусяче пір’я, з якого формують численні м’які квіти, що вкривають усю поверхню вінка. Подібними квітами також традиційно оздоблюють капелюх нареченого.
Весільний вінок багато прикрашають різнокольоровими квітковими елементами та намистинами. У центрі композиції розміщують декоративний орнамент із золотистих, червоних і зелених деталей, який виконує не лише естетичну, а й оберегову функцію.

Кольори оздоблення символізують:
- білий — чистоту, дівочу невинність і світло;
- червоний — життя, любов і продовження роду;
- зелений — молодість, родючість і єдність із природою;
- золотий — сонце, достаток і благословення.
У поєднанні з традиційною вишиванкою та багатим намистом вінок формує завершений весільний образ, який символізує перехід дівчини до нового життєвого етапу.
Технологію виготовлення пір’яного весільного вінка зберігають майстрині старшого покоління, які передають свої знання донькам та онукам під час підготовки до весіль.
У Міністерстві зазначають, що у 1990-х роках традиція переважно зберігалася завдяки театралізованим відтворенням, однак із початку 2000-х років вона знову повернулася до реальних весільних обрядів, ставши живою частиною культурної спадщини регіону.

Про це повідомили у Міністерстві культури.
Раніше Міністерство культури України включило традицію виготовлення та дарування обрядового печива «коники і баришні» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Традиція збереглася в Олександрійському районі Кіровоградської області та є частиною різдвяної обрядовості.
Мінкульт не включив 14 об’єктів на Одещинідо Держреєстру пам’яток.