Андрій Макаров, співзасновник медіа про криптовалюти Incrypted
16 жовтня 2023 року о 9:24 за нью-йоркським часом Cointelegraph опублікував у X повідомлення про те, що SEC схвалила спотовий біткоїн-ETF від BlackRock. Біткоїн, який незадовго до цього торгувався нижче $28 000, менш ніж за годину піднявся майже до $30 000, а після спростування повернувся назад. Сам Cointelegraph згодом встановив, що повідомлення опублікували без підтвердження джерела та редакційного погодження. Пост прибрали приблизно через 40 хвилин.
Цього вистачило, щоб спричинити хвилю ліквідацій. За даними CoinGlass, на русі вгору закрили коротких позицій приблизно на $72 млн, а під час корекції — довгих приблизно на $31 млн. Загалом йшлося про понад $100 млн ліквідацій. Окремий приклад показує масштаб на рівні одного учасника: за даними Lookonchain, один трейдер витратив 613 201 USDC на купівлю 20,5 WBTC, а після спростування продав їх за 563 970 USDC. За десять хвилин він втратив близько $49 тисяч.
Найцікавіше з'ясувалося вже після інциденту. Внутрішнє розслідування Cointelegraph показало, що редакція побачила новину в Telegram-каналі, який використовувала для пошуку потенційних інформаційних приводів. Там її поширив акаунт, який пізніше видалили. Сам лід походив із непідтвердженого скриншота, який нібито був зроблений із Bloomberg Terminal. У спрощеному вигляді ланцюжок виглядав так: неперевірений скриншот, повідомлення в Telegram, пост великого медіа, а далі — десятки мільйонів доларів ліквідацій.
Це ефектна історія, але саме тому вона не найцікавіша. Такий вплив видно всім: його обговорюють, спростовують і розбирають постфактум. Значно важливіше те, що працює тихо й безперервно. За роки роботи в Incrypted я для себе виділив три канали такого впливу, і жоден із них не зводиться до заголовка, який на кілька хвилин рухає ціну.
Медіа роздають не оцінки, а словник
Видання рідко прямо кажуть «купуйте», але вони беруть участь у тому, як ринок називає й групує явища. Медіа не обов'язково вигадують категорії з нуля, зате часто допомагають закріпити назву й зробити її зрозумілою для ширшої аудиторії.
Restaking, RWA, DePIN, агентні платежі, points — спочатку це можуть бути терміни окремих команд, інвесторів чи дослідників. Але коли вони починають повторюватися в дослідженнях, презентаціях, медіа й соцмережах, то поступово перетворюються на готові ринкові категорії.
Категорії спрощують навігацію. Фонди формулюють інвестиційні тези навколо секторів, агрегатори й біржі групують активи, а роздріб шукає «DePIN-проєкти» чи «RWA-токени», а не кожен продукт окремо. Проєкту, який легко вкладається в зрозумілу категорію, простіше пояснити себе інвестору й отримати увагу. Сам CoinMarketCap, наприклад, має окремі верифіковані категорії активів і перевіряє, наскільки проєкт справді відповідає заявленій тематиці.
Зворотний ефект працює так само. Коли категорія виходить із моди, проєктам усередині неї стає значно складніше конкурувати за ту саму увагу, навіть якщо сам продукт майже не змінився. Технологія може залишитися на місці, а її інформаційна вага зменшитися лише тому, що ринок почав описувати себе іншими словами.
Це і є одна з форм редакційної влади: не вирішувати, що добре чи погано, а впливати на рамку, у якій ринок узагалі ставить це питання.
Ваша стаття — рядок у чужому списку перевірки
Друга помилка в оцінці впливу — рахувати лише аудиторію. Іноді тисяча випадкових переглядів важить менше, ніж один читач, який оцінює проєкт перед лістингом або іншою важливою для нього процедурою.
Це не абстракція. У формі для лістингу CoinMarketCap є окреме поле Media Coverage/Awards, де проєкти можуть надавати посилання на публікації та інші зовнішні згадки. Сам агрегатор під час перевірки заявок декларує опору на достовірні й незалежно перевірювані джерела. При цьому медіаприсутність не є самостійною гарантією лістингу чи якості проєкту, а лише одним із багатьох можливих сигналів.
Біржі працюють за схожою логікою, хоча критерії в кожної свої. Coinbase під час перевірки активів аналізує юридичні, комплаєнс- і технічні ризики, історію ключових учасників проєкту та публічно доступну інформацію. Kraken окремо оцінює команду, фундаментальні показники, спільноту, управління, юридичні та комплаєнс-ризики. Лістинг у такій системі є результатом комплексної перевірки, а не знаком того, що хтось просто прочитав позитивну статтю. Але публічний інформаційний слід усе одно стає одним із доступних матеріалів для цієї роботи.
Саме тому матеріал, який редакція сприймала як один із десятків текстів за день, може згодом опинитися в зовсім іншому контексті. Особливо якщо йдеться про історію команди, конфлікт, злам, розслідування чи інший репутаційний епізод.
Проблема в тому, що негативний або неточний матеріал може роками залишатися у видачі, тоді як спростування чи пізніше уточнення отримує менше видимості. І тоді старий текст продовжує працювати вже не як новина, а як частина цифрової біографії проєкту.
Тепер медіа — це джерело машинних відповідей
Третій канал з'явився зовсім недавно й підвищив вагу всього, що вже написано.
Коли AI-сервіс відповідає на запит із пошуком або посиланнями на джерела, медіаматеріали стають одним із типів тексту, на які він може спиратися. Незалежні джерела тут особливо важливі, бо можуть давати контекст, якого немає на власному сайті проєкту: історію конфліктів, оцінки третіх сторін, попередні назви, інциденти й суперечки.
Масштаб добре видно в дослідженні Goodie, яке охопило 31 млн цитувань у різних AI-сервісах із жовтня 2025-го до липня 2026 року. Новинні джерела становили лише 1,3–1,9% усіх цитувань залежно від місяця. Але всередині цієї невеликої частки концентрація була величезною: на п'ять найбільш цитованих новинних доменів припадало 66% цитувань новинних джерел, а на перші десять — 84%. Самі автори дослідження аналізували окрему вибірку великих американських і британських видавців, тому переносити ці частки на весь інтернет буквально не варто.
Для нішевої галузі з цього випливає важлива річ. Якщо AI-система регулярно знаходить одне й те саме невелике коло джерел із певної теми, ці джерела отримують непропорційно велику вагу в тому інформаційному контексті, який бачить користувач.
При цьому сам користувач може взагалі не пам'ятати назву видання. Він ставить питання моделі й отримує готовий синтез. Журналістський текст у такому сценарії перестає бути лише кінцевим продуктом для читача й стає сировиною для наступної відповіді.
Асиметрія, через яку помилки дорогі
На швидкому ринку хибне повідомлення може вплинути на ціну за хвилини, тоді як перевірка й спростування потребують часу. Ринок встигає відреагувати на першу версію ще до того, як з'явиться друга.
У січні 2024 року ця проблема проявилася майже карикатурно. Зловмисники отримали доступ до офіційного акаунта SEC у X і о 16:11 за східним часом опублікували фальшиве повідомлення про схвалення спотових біткоїн-ETF. Уже о 16:26 глава SEC Гері Генслер повідомив, що акаунт скомпрометований і жодного схвалення не було. За даними американського Мін'юсту, після фальшивого повідомлення біткоїн подорожчав більш ніж на $1000, а після спростування впав більш ніж на $2000.
У великих випадках спростування хоча б стає окремою новиною. У менш помітних його може не бути взагалі. Неточний матеріал лишається у видачі, індексується й може далі використовуватися як джерело вже після того, як обставини змінилися.
Саме ця довга пам'ять інформаційної системи робить редакційну помилку дорожчою, ніж здається в момент публікації.
Як це оплачується, і чому платні матеріали — не головна проблема
Тепер частина, яку в моїй галузі не дуже люблять обговорювати. Криптомедіа, як і інші галузеві видання, можуть заробляти на рекламних і партнерських інтеграціях із компаніями тієї самої індустрії, про яку пишуть. Існують партнерські матеріали, пресрелізи, спецпроєкти та інші комерційні формати.
Сам по собі такий формат не обов'язково є проблемою, якщо його природа зрозуміла читачеві. На мій погляд, складніша ситуація виникає тоді, коли публікація взагалі не оплачена й з'являється просто тому, що її дуже легко зробити.
Механіка проста. Проєкт присилає добре упакований анонс із готовим заголовком, цифрами й цитатою засновника. Редакція ставить його не тому, що їй заплатили, а тому що матеріал швидко закриває місце у стрічці й майже не потребує додаткової роботи.
Ніхто формально нікого не обманює, гроші не переходять із рук у руки. Але навіть слабкий проєкт так може поступово накопичити публічний слід, який зовні виглядає як підтвердження його значущості. Потім цей слід знаходять пошукові системи, аналітики й AI-сервіси. Те, що в момент публікації виглядало як звичайні новини криптовалют, з часом стає частиною цифрової біографії проєкту.
Саме тому головна проблема не зводиться до поділу на «платне» й «безкоштовне». Значно важливіша різниця між матеріалом, у якому редакція перевірила твердження, і матеріалом, який просто переніс чужу комунікацію на сторінки медіа.
Що з цим робити
Читачеві варто розділяти дві речі, які в стрічці часто виглядають однаково: повідомлення про подію і перевірку факту.
У кейсі з ETF формально сталася одна подія: велике видання опублікувало повідомлення. Але події, про яку йшлося в самому повідомленні, не було. Питання «звідки це відомо і хто це підтвердив» часто дозволяє дуже швидко відрізнити факт від переказу чужої інформації.
Для редакцій стандарт теж змінився. Формулювання «за повідомленнями джерел» не знімає відповідальності за точність. Текст може залишатися у пошуку, базах даних і машинних відповідях набагато довше, ніж триває сам новинний цикл.
У Incrypted Plus ми будуємо роботу від цього припущення: розбір проєкту має відповідати на питання «що перевірено і як саме», а не просто переказувати те, що повідомила команда. Це повільніше й дорожче, але це один зі способів не додавати шуму в інформаційне середовище, з якого потім усі беруть відповіді.
Висновок
Вплив криптомедіа — це не лише заголовок, який на пів години зрушив ціну. Це ще й те, що опублікований текст може роками залишатися однією з відповідей на питання «що це таке»: спочатку для аналітика, потім для пошукової системи чи AI-сервісу, а зрештою для людини, яка навіть не знає, звідки взявся цей опис.
Медіа давно вже не лише канал. Вони стали частиною інформаційної інфраструктури ринку. А інфраструктуру зрештою оцінюють не лише за охопленням, а й за тим, наскільки часто вона дає збій.
