У Японії через 50 років зберігається вплив декларації людей із заїканням
У Японії через 50 років після ухвалення декларації людей із заїканням її ідея — не зосереджуватися лише на пошуку лікування, а вчитися жити з цією особливістю — зберігає вплив на підтримку людей із порушенням мовлення. Документ ухвалила токійська група взаємодопомоги Genyukai у травні 1976 року, через десять років після її заснування.
Як повідомляє The Japan Times, у декларації йшлося про те, що люди не повинні приховувати заїкання та можуть жити повноцінно, навіть маючи його. Водночас твердження документа про невиліковність заїкання нині не має широкої підтримки через розвиток психологічних підходів і технік мовленнєвого тренування.
Історія декларації
Один із засновників Genyukai Сіндзі Іто, який підготував текст декларації, розповів, що в підлітковому віці уникав шкільних заходів через страх заїкання. У 21 рік він звернувся до закладу корекції мовлення в Токіо, але вирішив не проходити лікування після розмови з іншим мешканцем, який перебував там утретє. Після цього Іто вирішив навчитися жити із заїканням.
У 1966 році Іто та ще десятеро людей із заїканням заснували Genyukai. У 1994 році він залишив організацію, оскільки вважав, що вона почала дотримуватися іншого погляду на заїкання. Нині Іто очолює дослідницьку групу в Осаці, де проводить консультації та інші заходи.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Загальнонаціональна асоціація Genyukai, яка об’єднує 46 груп взаємодопомоги в Японії, оцінює кількість людей із заїканням у країні приблизно у 1,2 мільйона. Асоціація видає брошури з поясненнями про заїкання та його симптоми, а також закликає уряд і бізнес забезпечувати розумні пристосування.
Лікування та пристосування
Фахівець із мовленнєвої терапії Хідеакі Йокої з Наґої, який спеціалізується на заїканні, зазначив, що остаточного способу вилікувати цей стан досі немає. Водночас, за його словами, дослідження терапевтичних методів, зокрема технік мовленнєвих вправ, тривають. Йокої додав, що в маленьких дітей можна обґрунтовано очікувати одужання, а серед дітей шкільного віку повідомляли про суттєве зменшення проявів заїкання.
Доцент Університету Кюсю Йосіказу Кікучі, який досліджує заїкання та його лікування, сказав, що декларація суттєво вплинула на людей із заїканням і середовище навколо них у Японії. За його словами, заняття для дітей із мовленнєвими порушеннями, які організовує місцева влада, зосереджені не тільки на мовленнєвих техніках, а й на розумінні дітьми власних особливостей та розвитку самооцінки.
Кікучі також наголосив на потребі розумних пристосувань у суспільстві. Наприклад, деяким людям із заїканням може знадобитися більше часу для висловлювання під час кваліфікаційних іспитів або співбесід на роботу.
