У Великій Британії створили клітинну карту пухлин молочної залози
Дослідники з MRC Laboratory of Medical Sciences, Імперського коледжу Лондона та Інституту генетики UCL у Великій Британії створили детальну клітинну карту пухлин молочної залози. Вона виявила окремі ділянки з активно поділюваними раковими клітинами та осередки клітин у стані спокою. Результати дослідження, опублікованого в журналі Genome Medicine, повідомляє ScienceDaily.
Клітини у стані спокою
Такі ракові клітини не діляться активно, тому хіміотерапія, яка переважно діє на клітини, що швидко розмножуються, може бути менш ефективною проти них. За словами співкерівника роботи, керівника групи Cell Cycle Control LMS Алексіса Барра, ці клітини здатні уникати хіміотерапії, залишатися у неактивному стані в пухлині, а згодом реактивуватися й відновити проліферацію.
Науковці використали відкриті дані та поєднали секвенування РНК окремих клітин із просторовою транскриптомікою. Це дало змогу визначити, які гени використовують окремі клітини, а також встановити їхнє розташування й сусідні клітинні типи. У пухлинах до початку лікування дослідники виявили клітини, подібні до терапевтично резистентних. Такий патерн спостерігали як в агресивних формах раку молочної залози, так і в формах, що розвиваються повільніше.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Можливий захисний бар’єр
Клітини у стані спокою часто розташовувалися поруч із CXCL10-позитивними макрофагами та міофібробластичними асоційованими з раком фібробластами. Автори припускають, що ці імунні та підтримувальні клітини можуть утворювати фізичний або біологічний бар’єр, який ускладнює доступ імунних клітин або лікування до неактивних ракових клітин.
Водночас напрям причинно-наслідкового зв’язку поки не встановлено. Дослідники не знають, чи оточення переводить ракові клітини у стан спокою, чи самі ракові клітини залучають або змінюють сусідні клітини. У нішах клітин у стані спокою також виявили підвищену активність системи комплементу.
Автори зазначають, що отримані під час аналізу ідеї ще потребують експериментальної перевірки. На їхню думку, різні ділянки однієї пухлини можуть по-різному реагувати на лікування, а майбутні комбінації терапії потенційно мають враховувати як активно проліферуючі, так і неактивні ракові клітини та їхнє мікрооточення.
