Індустріальні парки стають одним із головних інструментів економічного відновлення України. Вони допомагають підприємствам швидше релокуватися або запускати нові виробництва у більш безпечних регіонах, отримувати державні стимули та створювати нові робочі місця.
Чи справді компаніям вигідно співпрацювати з індустріальними парками, скільки доводиться переплачувати за «економію» на самостійному будівництві з нуля та як швидкість запуску виробництва впливає на його прибутковість — пояснює співзасновниця компанії PB Energy Consulting, експертка з розвитку індустріальних парків Олена Подольська.
Чому говорять про індустріальні парки
Історія з індустріальними парками почалася давно. Ще у 2006–2007 роках в Україні активно обговорювали можливість податкових пільг і спеціальних умов для таких об'єктів на основі міжнародного досвіду.
Як це працює у Європі та світі: такі парки зазвичай називають індустріальними зонами. Вони пропонують виробникам різні переваги. Західні держави прагнуть підтримувати промислових виробників, адже цей сектор — дуже складний і витратний. В Україні це питання довго обговорювалося, але держава не надавала реальних пільг. Ніхто не вірив, що це колись зміниться.
Хоча Закон України «Про індустріальні парки» був ухвалений ще у 2012 році, саме з 2021 року почалася реальна реформа цієї сфери. Запроваджено державні стимули для розвитку індустріальних парків, а у 2022 році набули чинності податкові та митні пільги для їхніх учасників. Саме тоді індустріальні парки стали дієвим інструментом залучення інвестицій і розвитку виробництва.
Загалом індустріальні парки мають низку переваг, зокрема такі податкові вигоди:
По-перше, можливість не сплачувати податок на прибуток протягом певного періоду, якщо власники не виводять дивіденди.
По-друге, відсутність митних зборів на імпорт обладнання. Це великі гроші для підприємств, які закуповують техніку з Китаю та інших країн.
- По-третє, звільнення від сплати ПДВ на це обладнання.
Ці три аспекти можуть зацікавити виробників, хоча й не обов'язково підходять усім стовідсотково. Однак такі преференції певною мірою впливають на рішення компаній заходити в індустріальні парки, адже вони доступні лише для учасників таких проєктів. Багато виробників вже цікавляться такими можливостями, вивчають переваги індустріальних парків та оцінюють, як це може працювати на них.
Коли ще тільки запровадили державні стимули, чимало власників земельних ділянок понад 10 гектарів почали масово реєструвати індустріальні парки. За законом, маючи у власності понад 10 гектарів землі індустріального призначення, можна відкрити індустріальний парк.
Нині в Україні зареєстровано 111 індустріальних парків, однак статус можуть втратити ті з них, які фактично не розвиваються.
Як створюють індустріальні парки
Відводиться зона площею 10 гектарів і більше, після чого подається запит до Міністерства економіки. Міністерство його розглядає та підтверджує статус індустріального парку. Після цього необхідно облаштувати інфраструктуру, щоб на територію цієї промислової зони могли заходити виробники.
Виникає питання: за які гроші це робити? Щоб створити інфраструктуру виробничих приміщень, треба вкласти від 10 до 20 мільйонів доларів. Це величезні кошти. Не у всіх вони є.
Одна справа — зареєструвати індустріальний парк, і зовсім інша — розбудувати там інфраструктуру. Якщо парк розташований у межах міської забудови, це спрощує підключення до електромереж, води та газу. Однак знайти вільних 10 гектарів у місті майже нереально. Тому індустріальні парки здебільшого створюють за межами міста, на відкритих полях, де немає жодних інфраструктурних елементів. Таким чином, розбудова інфраструктури — це перше величезне питання.
Зареєструватися в індустріальному парку і розпочати там виробництво може будь-яка компанія. Але це мають бути саме виробники — ніхто інший. Також можуть бути підприємства, які складають із різних деталей остаточний продукт. Це також вважається виробництвом.
Фото: Індустріальні парки «Формація»
Екосистема індустріальних парків
В ідеалі, індустріальний парк — це не тільки промислова інфраструктура та підключення до всіх мереж. Це також кластерна зона або зона екосистеми. Поки що в Україні індустріальні парки у процесі розбудови, а вже потім поступово навколо них буде відбуватися кластеризація.
Наприклад, якщо у вас є 10 гектарів, ви можете звести 50 000 кв. м. виробничих площ. Орієнтовно, це можуть бути два потужних або 10 маленьких заводів. Тобто, декілька виробників працюють і живуть на одній території. Виникає потреба в їхньому об'єднанні в межах індустріальних парків: з'являються бізнес-центри, хостели для працівників, конференц-зали і тренінгові центри.
Зараз високий попит на тренінгові центри, оскільки для виробників основною проблемою стає дефіцит робочої сили. Людей доводиться переміщувати з різних регіонів. Якщо в індустріальному парку є тренінговий центр, орієнтований на потреби виробників, то він допомагатиме їм навчати кваліфікований персонал.
Успішний кейс: «Біла Церква»
Індустріальний парк «Біла Церква» — перший індустріальний парк в Україні, заснований відомим бізнесменом Василем Хмельницьким. Ще у 2006 році він активно просував цю тему і продовжує нею перейматися понад 20 років. Він став першим у цій сфері, створивши найуспішніший індустріальний парк в Україні.
Туди заїжджають виробники і будують заводи. Зараз там розташовані 11 різних підприємств різного масштабу з площами від 3000 до 5000 кв. м. У межах індустріального парку вже працюють кілька заводів. Вони мають все необхідне: промислові приміщення, підведені інженерні мережі, прокладені дороги та парковки. Там працює обслуговуюча компанія, яка забезпечує безперебійне постачання води чи електрики і за потреби переходить на дизель-генератори. Це також перевага таких індустріальних парків.
Нещодавно в індустріальному парку «Біла Церква» відкрили тренінговий центр. Там почнеться навчання за спеціальностями для виробників, які там працюють. Крім того, у місті Біла Церква є коледжі, які Василь Хмельницький активно підтримує та спонсорує, щоб молодь могла обирати виробничі професії. Щоб до таких фахівців була повага. Адже зараз ми зміщуємо фокус на те, щоб молодь залишалася в Україні та здобувала затребувані спеціальності.
Навколо індустріального парку «Біла Церква» сформована ціла екосистема з коледжів і тренінгових центрів. Ще у коледжі учні дізнаються про роботу індустріального парку, вирішують стати виробничниками і приходять до тренінгового центру. Водночас підприємства подають запити на підготовку необхідних спеціалістів. Тренінговий центр відповідно адаптує свої програми. Його студенти також отримують можливість відвідувати виробництво та спостерігати за процесом у реальному часі. Це дуже крута ідея, і вона майже впроваджена.
Фото: Індустріальний парк «Біла Церква»
Кластерний рух навколо індустріальних парків
На жаль, у нас ні наука, ні освіта не працюють належним чином, тому процес починається з виробників. Україна колись прийде до того, що треба розвивати науку та освіту — ми вже точно рухаємося цим шляхом.
Отже, що таке кластер в Україні? Це скупчення виробників зі схожою спеціалізацією. Наприклад, існує кластер легкої промисловості для компаній, які працюють у цій індустрії, наприклад, з тканинами. Вони об'єднуються і думають про створення індустріального парку з фокусом на легку промисловість.
Ще один такий приклад — кластер виробників з Харкова, які працюють у машинобудуванні та металообробці. До нього належать такі компанії, як «Українська вагова компанія» (автомобільні ваги), «Моторімпекс» (гідравлічні системи) та інші. У Чорткові (Тернопільська обл.) вони створюють великий індустріальний парк і намагаються залучити фінансування. Тобто, компанії об'єднуються і починають вкладати свої особисті чи гроші бізнесу в створення індустріального парку. Це дуже складний шлях, і поки що цим шляхом мало хто йде.
Є індустріальні парки, створені класними успішними виробниками. Наприклад, у Вінниці є кластер холодильного машинобудування. Вони приймають у свій індустріальний парк лише тих, хто працює з холодильним обладнанням. Це приклад крутого кластера, але поки що його розвиток рухається повільно.
Водночас представники певних індустрій, наприклад, виробники полімерів або машинобудівні заводи, не хочуть працювати на одній території. Оскільки вони напряму конкурують за робочу силу, поставки сировини або ринок збуту. Тому кластеризація в Україні — це дуже тонке питання.
Різні концепції індустріальних парків та переваги для бізнесу
Ключова перевага для виробників — наявність готової промислової інфраструктури. Зараз це особливо важливо для підприємств, які релокуються і терміново шукають приміщення. Індустріальні парки можуть їм надати вже збудовані об'єкти, але таких мало.
Тут варто пояснити, що промислові зони діляться на «greenfield» та «brownfield»:
«greenfield» будують у полі з нуля, де треба інвестувати в інфраструктуру;
«brownfield» створюють на базі колишніх радянських промислових зон, які мають підключені мережі та логістику, але там застарілі та занедбані приміщення.
Більшість виробників не хочуть чекати на модернізацію старих промзон і віддають перевагу новим ділянкам. Однак щоб індустріальний парк міг розпочати будівництво нового заводу та підключити його до мереж, треба внести передоплату й продовжувати платити траншами, а потім покривати витрати на обслуговування приміщень та інфраструктури. На цьому процесі — продажі землі, будівництві та обслуговуванні об'єкта — заробляє індустріальний парк.
Частина компаній вирішує будувати завод самостійно. Однак уже через рік, підрахувавши витрати, багато хто повертається до ідеї індустріального парку, адже власне будівництво часто виявляється значно дорожчим і тривалішим. Інші продовжують реалізовувати проєкт власними силами, але це потребує більше часу, ресурсів і залучення окремої команди.
І ще важливий момент. Індустріальний парк — це завжди такий «якір» для місцевої влади, яка зацікавлена у виробництвах, що створюють робочі місця та платять податки. Статус індустріального парку додає певного авторитету обласній чи міській раді: вони починають самі його просувати і допомагати на кожному кроці. Якщо ти релокант і тобі потрібно перевезти людей або знайти для них житло, міська рада може допомогти з пошуком житла або запропонувати гуртожитки. Ти отримаєш всебічну підтримку і не залишишся один.
Тобто головні переваги індустріальних парків для бізнесу: готова інфраструктура, податкові пільги, підтримка місцевої влади, а також професійне середовище, де тебе розуміють і допомагають розвиватися.
Про релокацію виробників
Щодо таких великих міст, як Харків чи Одеса. Коли зв'язуєшся з міською радою, з місцевими торгово-промисловими палатами, то всі кажуть: «Ні, наш бізнес нікуди не поїде». Пройшов час — вони пристосувалися: «трохи літає, трохи не літає». Так і працюють. Але треба робити бекапи. Я закликаю, щоб вони заходили в індустріальні парки, де дешевше, зручніше і запускали там допоміжне виробництво.
Звичайно, це розпорошування активів, і це дорого. Однак щоб безперебійно виконувати контракти, можна створити резервні виробничі потужності в індустріальних парках, розташованих у безпечних зонах. Поступово ця практика поширюється. Деякі компанії залишають основне виробництво на місці, але додатково відкривають нові підрозділи або починають виробництво інших продуктів.
Я підтримую тих, хто намагається створювати додаткові площі з погляду безпеки. У нашій країні є міста, які можна вважати більш-менш безпечними. Наприклад, Вінниця — одне з таких міст. Певний промисловий потенціал мають Чернівці та інші міста поблизу кордону — там є індустріальні парки типу «brownfield». Є менші міста поблизу Львова, такі як Дрогобич і Борислав. Проблема в тому, що туди не можуть заїхати великі виробництва, бо вони не знайдуть там робочу силу. Її доведеться підтягувати з інших міст. Тому розміщення індустріальних парків у маленьких містах із населенням менше ніж 200 тис. — до певної міри проблема.
Коли релокант думає, що поїде у закарпатське місто Мукачево, то він не враховує, що там недостатньо робочої сили, щоб одразу її залучити. Тому виробники все ж таки дивляться на інші міста — Білу Церкву, Вінницю, Львів.
У Львові є індустріальні парки, але не всі компанії можуть там розміститися. Оскільки промислових зон там всього 30-35. І у кожного своя історія. Одразу переїхати і зайти туди майже неможливо. Але все рухається, розвивається і з кожним роком ситуація покращується. Тенденція однозначна. Навіть до кінця війни все буде краще.
Логістика індустріальних парків
Якщо компанія орієнтується на європейський чи західний ринок, то вигідно переїжджати ближче до кордону. Багато хто так і робить. Якщо ж бізнес продовжує працювати по всій Україні, то переїзд на захід стає менш вигідним. Тоді краще залишатися в центральній Україні. Якщо основні клієнти компанії у Харкові, Запоріжжі чи Полтаві на лівому березі Дніпра, то переїзд до Львова буде недоречним. Зазвичай такі компанії відкривають ще одне окреме виробництво для західного клієнта, а основне лишають в центральній Україні. Тому такі локації, як Хмельницький і Вінниця, дуже популярні.
Наприклад, в Умані є індустріальний парк «brownfield» — там 60 000 кв. м. приміщень, які треба відремонтувати. Але в Умані потужні працівники виробництва зі сходу не бачать для себе різноманіття робочої сили. Хоча ця тенденція буде змінюватися. Умань має вдале розташування і може стати логістичним хабом. Я переконана, що індустріальний парк, який там розташований, буде дуже круто розвиватися.
Фото: Будівництво M10 Lviv Industrial Park
Помилки бізнесу
Бізнес часто помилково вважає, що збудувати та запустити виробництво краще самостійно, без індустріальних парків і державних стимулів. Але поки виділяють землю, поки підключають до мереж, минають роки.
Наведу приклад міжнародної компанії Kingspan, яка спеціалізується на рішеннях для теплоізоляції та будівельних конструкцій. Це великий міжнародний виробник, що успішно працює в багатьох країнах, продає величезні об'єми продукції і має виробництво у Європі.
Навіть у воєнний час вони вирішили заходити на український ринок і будувати тут завод, що загалом є позитивною тенденцією. Я запитала у президента цієї компанії: «Як ви наважилися на такий крок, адже це велика компанія?» Він відповів, що бачить тут перспективний ринок і логістично Україна розташована дуже вигідно. Тому вони будують свої виробничі потужності поблизу Львова. Це чудово показує, що навіть іноземні компанії обирають для себе локації у західних областях України для запуску виробництва. Таких компаній небагато, але вони є. Так от, ця компанія вирішила будувати завод самостійно, і на підведення потужностей у них пішло два роки.
Насправді потрібно не створювати власну інфраструктуру, а обирати підходящий індустріальний парк. Зараз у нас таких парків багато. Можна знайти те, що підходить найбільше, зекономити і заощадити час.
Що відбувається на ринку
Майже щомісяця в країні з'являється новий індустріальний парк. Здебільшого їх створюють наші аграрії. Справи у них йдуть добре, усе зростає, продукція переробляється та відправляється на експорт. Вони зазвичай володіють великими земельними банками і започатковують індустріальні парки. Це дуже позитивна тенденція, оскільки тепер наша країна отримує вигоду від розвитку харчової промисловості. Раніше ми лише вирощували та експортували сировину за кордон. Тому Україна є одним із найбільших експортерів сільськогосподарської сировини.
Але ми не доотримуємо великі валютні надходження, бо продаємо сировину за низькими цінами. Натомість європейські країни цю сировину купують і випускають продукцію з доданою вартістю. Україна працює над тим, щоб наше сільське господарство також переходило на переробку. Щоб аграрії, які вирощують насіння, виробляли олію та олійні продукти. Це забезпечить і розвиток виробництва і додану вартість на експортну продукцію.
Багато аграріїв створюють індустріальні парки. Я знаю приклад індустріального парку, де будують перший в Україні завод з переробки картоплі. Це величезний об'єкт площею близько 150 000 кв. м. Агрокомпанія почала будівництво заводу, але до цього протягом восьми років вчилася правильно вирощувати картоплю, щоб вона відповідала вимогам великих мереж ресторанів швидкого харчування, таких як KFC та McDonald's. Таким чином, вони стимулюють ці мережі купувати цю продукцію в Україні. У будівництво такого заводу потрібно інвестувати 110 млн євро. Це дуже великі проєкти державного масштабу.
Дедалі більше виробників заходять у такі парки, вірять у їхній потенціал та активно їх створюють. Це стосується також іноземних компаній. Наприклад, компанія Kingspan нещодавно висловила ініціативу створити власний індустріальний парк поруч із заводом, який вони будують. Адже можна збудувати додаткові приміщення і здати їх в оренду або продати. Хоча виробники зазвичай не хочуть займатися девелоперським бізнесом, все одно спостерігається значний інтерес до розвитку таких парків. І ця тенденція буде продовжуватися.
Рекомендації підприємцям
Щодо ринку індустріальних парків, то бізнесу варто «тримати руку на пульсі»: стежити за новими проєктами, бути в курсі, де розташовані різні об’єкти. Великим і потужним підприємствам однозначно варто створювати власний індустріальний парк. Тому що найуспішніший парк — заснований самим виробником. Це приносить декілька переваг. Ви розпочинаєте будівництво індустріального парку, реєструєте його, облаштовуєте інфраструктуру для свого виробництва та для самого парку. Потім можете подати заявку на компенсацію, і держава відшкодує витрати на інфраструктуру як для всього парку, так і для вашого виробництва. Таким чином, отримуєте вигоди як власник та учасник парку.
Далі можна розширювати свою територію, залучаючи суміжних виробників. Тут є великий потенціал для ідеї індустріального симбіозу. Візьмемо, наприклад, проєкт картопляного заводу: створюючи навколо себе індустріальний парк, він зосереджуватиме виробників, які спеціалізуються на різних продуктах з картоплі. Хтось переробляє шкірки, а хтось — крохмаль чи інші похідні. Таким чином, весь комплекс картопляної продукції буде розвиватися в межах цього індустріального парку.
Створюючи додаткові промислові приміщення, компанія приваблює орендарів, які будуть купувати її відходи від виробництва. Це така симбіотична оаза, яку формує сам бізнес, запрошуючи в парк тих, хто може бути йому цікавим. У процесі виникають додаткові переваги на кожному етапі. Наприклад, відходи можна переробляти на біопаливо, запросивши в індустріальний парк компанію, яка спеціалізується на його виробництві. Особливо в харчовій переробці з'являється багато нюансів і можливостей для створення таких побічних виробництв.
Допоміжні безпекові інструменти
Насамперед індустріальні парки мають страхові інструменти. Держава компенсує витрати на такі страхові премії. Це відкриває можливість застрахувати своє виробництво від воєнних ризиків. Міжнародне страхування надає MIGA (Багатостороння агенція з гарантій інвестицій). Вона вже забезпечила страховими послугами один із індустріальних парків в Україні, а саме M10 Lviv Industrial Park, що належить Dragon Capital.
Деякі індустріальні парки встановлюють власні системи протиповітряної оборони, щоб до них не залітали якісь рандомні «шахеди». Тобто, промислові зони навіть зараз розвиваються і зменшують безпекові ризики: якщо треба — страхуються, встановлюють ППО.
Звісно, набагато безпечніше працювати у Львівській та Івано-Франківській областях, які розташовані ближче до західного кордону. Наприклад, величезний український виробник вітроенергетичного обладнання «Френдлі Віндтехнолоджі» переїхав з Краматорська до міста Перечин Івано-Франківської області. Там вони створили індустріальний парк, перевезли туди персонал і розвиваються. Сплачують мільйонні податки на розвиток місцевої громади. Створили там маленький Краматорськ. Це приклад того, як можна створити індустріальний парк у містечку на заході, про яке раніше ніхто не чув.
Відбудова вже сьогодні
В Україні ніхто не чекає повоєнної відбудови. Це на Заході всі сидять і чекають повоєнної відбудови. Ми вже все це відбудовуємо. Це такий, знаєте, нонсенс. Коли ми приїжджаємо на конференцію (Ukraine Recovery Conference, URC), то запитуємо в іноземців: «Чого ви чекаєте? Заходьте, зараз таке вікно можливостей».
Але мало хто заходить практично. Лише кілька підприємств вийшли на український ринок під час війни. Серед них — фінська компанія Peikko в індустріальному парку «Біла Церква», а також Kingspan і Kronospan, які розбудовують власний завод. У Рівному працює іноземна компанія, що займається деревообробкою. У мене також є клієнт — швейцарська компанія, яка планує збудувати свою виробничу базу в Україні. Це поодинокі приклади. Більшість чекає, що колись потім почнеться відбудова.
