Доки війна змушує український бізнес працювати в умовах постійних ризиків і стресів, наші аграрії запускають проєкти, які можуть змінити структуру всієї галузі та посилити її у найближчі роки.
Прикладом такого стратегічного бачення є діяльність агропромислової компанії «МАЇС», яка інвестує майже 1 млрд грн у створення індустріального парку «BIOSENSE» та будівництво сучасного картоплепереробного комплексу.
«Цей проєкт є нашою відповіддю на війну: не зупинятися, не чекати сприятливих умов, а створювати нову економіку вже сьогодні», — пояснює Наталія Кравцова, генеральна директорка ТОВ АПК «МАЇС», президентка Української асоціації виробників картоплі, депутатка Черкаської обласної ради.
В інтерв'ю UA.News вона розповідає: чому саме зараз компанія інвестує у переробку; як це вплине на фермерів, економіку Черкащини та експортний потенціал України.
«МАЇС» працює на ринку вже 35 років. Що вдалося компанії за період, що припав на повномасштабну війну?
Наталія Кравцова: Останні п’ять років стали для українського бізнесу справжнім випробуванням на стійкість, відповідальність і здатність швидко адаптуватися. Для групи компаній «МАЇС» цей період був не лише часом збереження виробництва, колективу та напрацьованих позицій, а й етапом стратегічної трансформації.
Насамперед ми зберегли діяльність усіх основних напрямів, продовжили виробництво насіння, вирощування сільськогосподарських культур, розвиток картоплярства та матеріально-технічної бази. В умовах воєнних ризиків, нестабільної логістики, дефіциту кадрів, перебоїв з енергопостачанням і складного доступу до фінансування це вже є важливим досягненням.
Ми сформували власну сировинну базу для промислової переробки картоплі, розвиваємо зрошення, збільшуємо потужності для її зберігання, відпрацьовуємо технології вирощування сортів, придатних для виробництва картоплі фрі та картопляних пластівців. Паралельно вибудовуємо кооперацію з іншими виробниками, адже для стабільної роботи такого підприємства важлива не лише власна продукція, а й потужний кластер господарств-партнерів.
Ще одним важливим результатом вважаю збереження команди. Підприємство продовжує працювати, сплачувати податки, підтримувати громади та створювати основу для нових робочих місць. Ми довели, що навіть під час війни український аграрний бізнес може не лише вистояти, а й інвестувати, модернізуватися та реалізовувати проєкти, орієнтовані на майбутнє.
Україна досі не мала власного великого і комплексного виробництва картоплі фрі. Чому саме зараз, під час війни, Ви вирішили реалізувати цей амбітний проєкт?
Наталія Кравцова: Рішення про реалізацію цього проєкту не було спонтанним. Воно ґрунтується на аналізі українського ринку, ресурсного потенціалу країни та потреби переходити від експорту сировини до виробництва готової продукції.
Україна має родючі ґрунти, значні земельні ресурси, кваліфікованих агрономів і давні традиції картоплярства. Водночас значну частину картоплі фрі, картопляних пластівців та інших продуктів глибокої переробки ми роками імпортували. Тобто український споживач фактично оплачував додану вартість, створену в інших країнах.
Ми вважаємо, що це потрібно змінювати. Україна має не лише вирощувати картоплю, а й переробляти її всередині країни, створювати робочі місця, сплачувати податки, розвивати суміжні виробництва та експортувати вже готовий конкурентоспроможний продукт.
Коли планується введення переробного комплексу в експлуатацію?
Наталія Кравцова: Реалізація комплексу передбачає декілька технологічних етапів. Зокрема, йдеться про запуск виробництва картопляних пластівців, а також ліній з виробництва замороженої картоплі фрі та інших картопляних продуктів. Конкретний строк введення кожної черги в експлуатацію залежить від завершення будівництва, підключення необхідних інженерних мереж, постачання і монтажу обладнання, фінансування та безпекової ситуації.
Наразі будівельні роботи вже тривають, обладнання для окремих технологічних напрямів замовлено та частково доставлено. Наше завдання — послідовно реалізувати проєкт і ввести його в експлуатацію в межах затвердженого графіка, не поступаючись вимогами до якості, безпечності та технологічності виробництва.
Якими є концепція та проєктні потужності цього заводу?
Наталія Кравцова: Концепція підприємства передбачає створення в Україні сучасного комплексу глибокої переробки картоплі — від формування насіннєвої бази та вирощування сировини до зберігання, переробки, пакування і реалізації готової продукції.
Ключовими напрямами мають стати виробництво замороженої картоплі фрі, картопляних пластівців та інших продуктів переробки. Проєктна потужність лінії з виробництва картоплі фрі становитиме близько 10 тонн готової продукції на годину, або орієнтовно до 60 тисяч тонн на рік залежно від виробничого графіка.
Окремий напрям — виробництво дегідрованих картопляних пластівців. Вони використовуються у харчовій промисловості, виробництві снеків, напівфабрикатів, продуктів швидкого приготування, а також можуть бути затребувані для забезпечення державних, соціальних і гуманітарних потреб.
Також проєкт передбачає можливість виробництва інших заморожених картопляних продуктів, зокрема хешбраунів. Загальна потреба комплексу в картопляній сировині може сягати близько 200 тисяч тонн на рік.
Чому група компаній «МАЇС» вирішила будувати це підприємство в межах індустріального парку «BIOSENSE»?
Наталія Кравцова: Для реалізації такого проєкту недостатньо побудувати лише один виробничий корпус. Потрібна комплексна екосистема: зрошувані землі, спеціалізовані сорти картоплі, насінництво, сучасні картоплесховища, лабораторний і технологічний контроль, енергозабезпечення, водопідготовка, очисні споруди, логістика та гарантовані канали збуту.
Саме тому підприємство будується в межах індустріального парку «BIOSENSE». Такий формат дозволяє комплексно планувати інженерну інфраструктуру, енергетичне забезпечення, водопостачання, очищення стічних вод, логістику та взаємодію між різними виробництвами.
Для нас принципово важливо, щоб нове виробництво відповідало не лише українським, а й європейським вимогам щодо якості, безпечності харчових продуктів, простежуваності, екологічності та раціонального використання ресурсів.
Індустріальний парк «BIOSENSE» передбачає майже 1 млрд грн інвестицій і відкриття близько 500 робочих місць. Які виробництва, окрім картоплі фрі, ви плануєте там розмістити?
Наталія Кравцова: «BIOSENSE» ми бачимо як сучасний агропромисловий хаб, у якому будуть поєднані виробництво, переробка, логістика, енергетика, наукові розробки та підготовка кадрів.
Ядром парку має стати картоплепереробний комплекс, однак його концепція значно ширша за виробництво картоплі фрі. Планується розміщення виробництва картопляних пластівців та інших продуктів глибокої переробки. Також розглядаються підприємства, пов’язані з переробкою іншої сільськогосподарської продукції, виробництвом харчових інгредієнтів, пакуванням, холодною логістикою, зберіганням та обслуговуванням аграрних виробників.
Перспективними напрямами є насінництво, селекція, лабораторні дослідження, виробництво біологічних продуктів, органічних добрив і переробка побічної сировини. Побічні продукти одного підприємства можуть ставати ресурсом для іншого, що відповідає принципам промислового симбіозу та циркулярної економіки.
Окреме місце відводиться енергетичній інфраструктурі. Ми опрацьовуємо можливості когенерації, використання сонячної енергії, систем резервного живлення, сучасної водопідготовки та очищення стічних вод. Енергетична автономність сьогодні є не лише екологічною перевагою, а й питанням безперервності виробництва та економічної безпеки.
Також парк має стати майданчиком для взаємодії бізнесу, освітніх установ і науки. Сучасному агропромисловому виробництву потрібні технологи, інженери, агрономи, фахівці з автоматизації, енергетики, якості та харчової безпеки. Тому ми зацікавлені у партнерстві з навчальними закладами та створенні умов для професійної підготовки молоді.
У перспективі «BIOSENSE» має стати точкою концентрації інвестицій, технологій і компетенцій, яка працюватиме не лише для одного підприємства, а й для всього регіону.
Фото: представники компанії «МАЇС» та програми GEIPP-II Ukraine|Eco-Industrial Parks in Ukraine
Які стратегічні переваги отримають українські аграрії після запуску картоплепереробного комплексу та індустріального парку «BIOSENSE»?
Наталія Кравцова: Насамперед це створення в Україні нового сегмента глибокої переробки аграрної продукції. Ми маємо відійти від ситуації, коли країна експортує переважно сировину, а імпортує готові продукти з високою доданою вартістю.
Запуск підприємства дозволить частково замістити імпорт картоплі фрі та картопляних пластівців українською продукцією. У перспективі йдеться також про вихід на зовнішні ринки.
Для Черкащини це означає нові робочі місця, податкові надходження, розвиток інженерної та логістичної інфраструктури, залучення інвестицій і підвищення ділової активності. Причому робочі місця створюватимуться не лише безпосередньо на заводі. Розвиватимуться перевезення, ремонт техніки, будівництво, енергетика, лабораторні послуги, пакування, зберігання та інші суміжні напрями.
Фермер отримує не лише покупця, а й чіткі вимоги до сировини, рекомендації щодо сортів і технологій, можливість планувати виробництво на декілька років. Відповідно, господарства більше інвестують у зрошення, техніку, сховища і якісний насіннєвий матеріал.
Таким чином, навколо заводу поступово формується повноцінний картопляний кластер. Він може об’єднати насіннєві компанії, виробників картоплі, постачальників техніки і засобів захисту рослин, наукові установи, логістичні підприємства та переробників.
Це також питання продовольчої безпеки. Країна, яка має власну сировину та сучасні потужності для її переробки, значно менше залежить від імпорту й зовнішніх логістичних ризиків.
Агросектор залишається головним експортером і рушієм нашої економіки: яка зараз ситуація в агровиробництві? Які виклики найважчі?
Наталія Кравцова: Український агросектор вкотре довів свою стійкість. Попри заміновані землі, окупацію частини територій, руйнування підприємств, блокування логістичних маршрутів, енергетичні атаки та кадровий дефіцит, аграрії продовжують виробляти продукцію, забезпечувати внутрішній ринок і підтримувати експорт.
Водночас говорити, що галузь повністю адаптувалася, було б неправильно. Практично всі названі проблеми залишаються актуальними та взаємопов’язаними.
Логістика стала дорожчою, складнішою і менш прогнозованою. Аграрні товари часто мають невисоку маржинальність, тому додаткові транспортні витрати безпосередньо впливають на фінансовий результат виробника.
Кадрове питання є одним із найболючіших. Частина фахівців служить у Збройних силах України, частина виїхала за кордон. Особливо відчувається нестача механізаторів, водіїв, інженерів, енергетиків, технологів і кваліфікованих робітників.
Ще одна критична проблема — фінансування. Великі інвестиційні проєкти мають тривалий строк окупності, а воєнні ризики суттєво підвищують вартість капіталу. Банки обережніше оцінюють довгострокові проєкти, а міжнародні інвестори потребують гарантій та інструментів страхування воєнних і політичних ризиків.
Агрокомпанії вирішують ці проблеми кожна у міру своїх можливостей: диверсифікують логістику, встановлюють автономну генерацію, автоматизують виробництво, навчають працівників, залучають грантові програми і співпрацюють із міжнародними фінансовими установами.
На мою думку, майбутнє українського агросектору — не лише у збільшенні обсягів виробництва. Воно у глибокій переробці, енергоефективності, технологічності та створенні продуктів із високою доданою вартістю.
Як президентка Української асоціації виробників картоплі, що Ви думаєте про нинішній стан галузі та її перспективи?
Наталія Кравцова: Українське картоплярство має значний потенціал, але сьогодні галузь залишається доволі фрагментованою. Значна частина картоплі традиційно вирощується господарствами населення, що ускладнює формування прогнозованих товарних партій, контроль якості та простежуваність продукції.
Професійний сектор розвивається, проте йому бракує системності. Однією з головних проблем є забезпечення якісним сертифікованим насіннєвим матеріалом. Використання насіння невідомого походження або багаторазово репродукованого матеріалу призводить до накопичення хвороб, зниження врожайності та погіршення товарних характеристик картоплі.
Для розвитку галузі потрібно розширювати вітчизняне насінництво, створювати сучасні лабораторії, підтримувати систему сертифікації та впроваджувати прозору простежуваність насіннєвого матеріалу. Важливо також проводити випробування сортів у різних природно-кліматичних зонах України.
Окремою проблемою є зберігання. Україна вирощує значні обсяги картоплі, але не завжди має можливість зберігати її до весни з мінімальними втратами та збереженням необхідної якості. Для промислової переробки недостатньо просто зберегти бульбу — потрібно підтримувати визначену температуру, вологість, газовий режим і необхідні показники цукрів.
Саме відсутність сучасних сховищ часто спричиняє сезонні цінові коливання: восени на ринку виникає надлишок продукції, а навесні — дефіцит якісної картоплі.
Наскільки українські виробники картоплі забезпечені сучасними технологіями?
Наталія Кравцова: Професійні господарства вже використовують сучасну техніку, зрошення, точне землеробство та інтегровані системи захисту. Але ці технології поки що доступні не всім виробникам. Водночас кліматичні зміни роблять зрошення практично обов’язковою умовою стабільного промислового картоплярства в багатьох регіонах.
Ми також маємо чітко розрізняти картоплю для свіжого ринку, насіннєву картоплю та сировину для різних видів переробки. Для картоплі фрі потрібні певна форма і довжина бульби, визначений вміст сухих речовин, низький рівень редукуючих цукрів та відповідна якість після зберігання. Для виробництва пластівців діють інші технологічні вимоги.
Як галузь може реалізувати свій потенціал?
Наталія Кравцова: Потенціал галузі я бачу у розвитку спеціалізованого виробництва, контрактного вирощування, переробки та кластерної моделі. Переробні підприємства можуть дати виробникам прогнозований збут, а виробники — забезпечити заводи стабільною та якісною сировиною.
Завдання Української асоціації виробників картоплі — об’єднувати учасників ринку, формувати галузеву аналітику, сприяти обміну технологіями, захищати інтереси виробників і допомагати галузі переходити до сучасної європейської моделі роботи.
Наскільки український агросектор готовий працювати за правилами ЄС?
Наталія Кравцова: Український агросектор уже має значний досвід роботи з європейськими партнерами. Чимало наших підприємств упровадили міжнародні системи управління якістю та безпечністю харчових продуктів, працюють за вимогами простежуваності, сертифікують продукцію та модернізують виробництва відповідно до європейських норм.
Європейська інтеграція — це не лише можливість експортувати більше. Це необхідність змінювати підходи до виробництва: документувати кожну операцію, забезпечувати простежуваність від поля до готового продукту, контролювати залишки засобів захисту рослин, дотримуватися екологічних і соціальних стандартів, гарантувати безпечність продукції.
Україна вже наближає законодавство і вимоги до агропродовольчої продукції до норм Європейського Союзу, однак практичне впровадження цих правил потребуватиме значних інвестицій та системної підтримки виробників.
У контексті євроінтеграції — у чому наша головна конкурентна перевага?
Наталія Кравцова: Нашою головною конкурентною перевагою є не лише родюча земля. Це поєднання земельних і водних ресурсів, професійного досвіду, гнучкості українського бізнесу, здатності швидко впроваджувати технології та порівняно невеликої відстані до основних європейських ринків.
Однак у довгостроковій перспективі ми не повинні конкурувати лише нижчою ціною. Наша перевага має полягати у якості, стабільності постачання, технологічності, простежуваності та виробництві готової продукції.
Україні важливо переходити від статусу постачальника зерна, олійних культур та іншої сировини до статусу виробника продуктів і харчових інгредієнтів із високою доданою вартістю. Саме так ми зможемо посісти гідне місце на спільному європейському ринку.
Ви брали участь у Ukraine Recovery Conference 2026 у Гданську. Який сигнал український агросектор надсилає міжнародним партнерам?
Наталія Кравцова: Головний сигнал полягає в тому, що Україна не пропонує міжнародним партнерам модель односторонньої допомоги. Ми пропонуємо партнерство, конкретні проєкти та можливості для спільного розвитку.
Ukraine Recovery Conference 2026 відбулася у Гданську 25–26 червня. Одним із її основних завдань було не лише посилення міжнародної підтримки України, а й залучення інвестицій в український бізнес та відбудову економіки.
Зі свого боку український бізнес готовий вкладати власні ресурси, землю, інфраструктуру, досвід і команди. Проєкт картоплепереробного заводу та розвиток індустріального парку «BIOSENSE» є прикладом такої позиції. Ми не приходимо лише з проханням профінансувати ідею. Ми вже інвестуємо, будуємо, формуємо сировинну базу, залучаємо технологічних партнерів і працюємо над ринками збуту.
Водночас міжнародним інвесторам потрібні зрозумілі механізми зниження ризиків. Саме тому важливими є інструменти страхування воєнних і політичних ризиків, гарантійні програми, змішане фінансування та участь міжнародних фінансових установ. Під час конференції у Гданську також оголошувалися домовленості, спрямовані на розширення механізмів страхування політичних ризиків та залучення приватного капіталу в Україну.
Ми повинні говорити з партнерами не мовою абстрактних закликів, а мовою конкретних проєктів: ось земельна і сировинна база, ось технологія, ось команда, ось ринок, ось очікуваний економічний і соціальний результат.
Тому наш сигнал міжнародним партнерам простий: ми не просимо відбудувати Україну замість нас. Ми пропонуємо будувати нову Україну разом — технологічну, конкурентну, енергоефективну та інтегровану до європейського економічного простору.
