Коли я дивився наполеонівський план Маршалла, то одразу згадав книгу професора Гарвардської бізнес-школи Річарда Руммельта «Хороша і погана стратегія».
Хороша стратегія передбачає концентрацію на невеликій кількості цілей з високим рейтингом пріоритетності і пошуку способів їх досягнення.
Погана стратегія це коли зусилля розпорошуються на велику кількість амбіційних проектів. Це робиться для того, задовольнити максимальну кількість учасників, але в кінцевому випадку закінчується тим, що інтереси одних суперечать інтересам інших. І не вдається досягнути жодної.
Якщо ж говорити про План Маршалла, то це класичний приклад поганої стратегіі. Чому?
Обнадійливі обіцянки західних лідерів створили впевненість у наших еліт, що з грошима на відновлення проблем не буде. Тому вони вирішили скористатись можливістю і також запхнути в План Маршала проекти, на які довго і безуспішно шукали кошти всі попередні роки. Таких проектів виявилось так багато, що сума досягла 750 млрд дол!
Насправді, в мене також нема сумнівів, що нам фінансово допоможуть, але я б не був таким оптимістичним. Нагадаю, що План Маршала для відбудови Европи після 2СВ в перерахунку на сучасні гроші складав 135-140 млрд дол. І треба дуже бути великим оптимістом чекаючи, що нам дадуть 750 млрд.
Окрім самої суми, також нікого не хвилює питання, що в Україні нема досвіду, а також фізичних можливостей для реалізації такої великої кількості не пов’язаних між собою проектів. Управлінський хаос та конфлікти інтересів будуть неминучими. Мовчу вже про те, що в довгостроковій перспективі значна частина проектів ніяк не вплине на збільшення ВВП, створення робочих місць та нових податкових надходжень. Тому я вважаю стратегію поганою.
Для хорошої стратегіі Україні було б варто зосередитись на невеликій кількості цілей, які дозволять відбудувати зруйновану інфраструктуру і також створять фундамент для довгострокового розвитку.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
