Вікторія Дейнеко: «Професія рієлтора починається з уміння розуміти людей»

Сучасний ринок нерухомості давно перестав бути виключно територією продажів і квадратних метрів. Сьогодні успішний спеціаліст — це одночасно аналітик, переговорник, психолог і стратег. Саме такий підхід до професії сформувала для себе Вікторія Дейнеко — спеціаліст у сфері нерухомості, автор освітньої методики «Real Estate Quest Game» та розробник системи професійного планування LeadBook.

За кілька років практичної роботи Вікторія дійшла висновку, що класичного навчання недостатньо для підготовки сильного спеціаліста. Теорія допомагає зрозуміти основи професії, але майже не готує людину до реальних ситуацій: складних клієнтів, стресу, емоційного тиску та постійної необхідності швидко ухвалювати рішення.

Саме це розуміння стало відправною точкою для створення власної системи навчання, яка об’єднала практику, психологію комунікації та ігрові методи розвитку професійних навичок.

— Вікторіє, як почався ваш шлях у сфері нерухомості?

— Усе почалося з інтересу до людей і до самого процесу змін. Нерухомість — це завжди історія життя людини. Хтось купує своє перше житло, хтось змінює простір для сім’ї, хтось починає новий етап бізнесу. Мені завжди було цікаво не просто супроводжувати угоди, а розуміти, які емоції стоять за рішеннями людей.

Поступово я почала помічати, що у професії дуже багато залежить не лише від знань ринку, а й від внутрішнього стану самого спеціаліста. Можна прекрасно знати теорію, але губитися на переговорах, боятися відмов або не вміти вибудовувати комунікацію з клієнтом.

— Коли ви зрозуміли, що хочете займатися навчанням?

— Напевно, у той момент, коли побачила, наскільки молодим спеціалістам бракує саме практичної підготовки. Багато хто приходив після курсів із хорошими теоретичними знаннями, але стикався з розгубленістю в реальній роботі.

Наприклад, людина знає, як має проходити розмова з клієнтом, але під час живого спілкування починає сумніватися, втрачає впевненість, боїться проявляти ініціативу. Особливо складно було тим, хто лише починав працювати з дорогими об’єктами або серйозними клієнтами.

Я почала аналізувати ці ситуації й зрозуміла, що проблема часто лежить глибше, ніж відсутність досвіду. Це страх оцінки, страх помилки, страх відмови, внутрішні обмеження. Тоді й з’явилася ідея створити систему, де людина зможе безпечно проживати професійні ситуації та поступово зміцнювати впевненість у собі.

— Так з’явилася “Real Estate Quest Game”?

— Так. Мені хотілося відійти від формату звичайних лекцій. У професії рієлтора неможливо стати впевненим лише через теорію. Необхідно проживати реальні сценарії, вчитися швидко реагувати, чути клієнта, ухвалювати рішення в нестандартних ситуаціях.

Так народилася ідея навчальної гри. Це був формат практичних симуляцій, де учасники потрапляли в умови, максимально наближені до реальної роботи. Кожен отримував певну роль, завдання, моделі клієнтів і ситуації, з якими стикаються спеціалісти ринку нерухомості.

Ми моделювали переговори, покази об’єктів, конфліктні ситуації, емоційні реакції клієнтів, роботу із запереченнями й навіть стресові сценарії, коли необхідно швидко ухвалювати рішення.

Головним завданням було не просто навчити техніки продажів, а допомогти людині побачити власні моделі поведінки.

— Чому для вас був таким важливим психологічний аспект навчання?

— Тому що саме психологія визначає якість комунікації. Рієлтор щодня працює з емоціями людей. Купівля нерухомості — це майже завжди стрес, великі очікування, сумніви та страхи клієнтів.

Якщо сам спеціаліст внутрішньо нестабільний, невпевнений у собі або боїться конфліктів, це дуже швидко зчитується у спілкуванні. Тому для мене було важливо навчити людей не лише професійним інструментам, а й внутрішній стійкості.

Під час занять учасники починали помічати власні реакції. Хтось уникав складних розмов. Хтось боявся називати вартість своїх послуг. Хтось занадто емоційно сприймав відмову клієнта. Через ігрові вправи ми поступово пропрацьовували ці моменти.

Іноді людина вперше усвідомлювала, що її головний бар’єр — не відсутність знань, а внутрішня невпевненість.

— Як люди реагували на таку форму навчання?

— Спочатку багато хто дивувався. Дехто очікував стандартних лекцій і конспектів. Але вже після перших занять учасники починали активно включатися в процес.

Особливість гри полягала в тому, що вона дуже швидко показувала реальні моделі поведінки людини. У звичайному житті люди намагаються контролювати себе, виглядати професійно. А в ігровій ситуації проявляються справжні реакції: страх, напруження, бажання уникнути відповідальності або, навпаки, лідерські якості.

Для багатьох це ставало справжнім відкриттям. Люди починали розуміти, чому в них виникають складнощі в роботі з клієнтами та як це можна змінити.

— З якими труднощами ви стикалися як автор проєкту?

— Найскладнішим було пояснити, що навчання може бути глибоким і серйозним навіть в ігровому форматі. На той момент такий підхід ще сприймався як щось незвичне.

Крім того, робота з людьми завжди потребує великого емоційного включення. Коли ти ведеш групи, важливо не просто дати матеріал, а відчути кожного учасника, побачити його сильні сторони та внутрішні обмеження.

Іноді люди приходили дуже закритими, боялися проявляти себе, не вірили у власні сили. Потрібно було створити безпечний простір, де людина зможе розкритися без страху оцінювання.

Також було непросто поєднувати практичну роботу в нерухомості та розвиток освітнього проєкту. Але саме практика допомагала постійно вдосконалювати програму. Я бачила реальні запити ринку й розуміла, які навички справді необхідні спеціалістам.

— Пізніше ви створили систему LeadBook. Як з’явилася ця ідея?

— Після кількох років навчання я помітила ще одну проблему. Навіть талановиті спеціалісти часто втрачали ефективність через відсутність системи.

У когось не було структури роботи з клієнтами. Хтось забував фіксувати домовленості. Багато хто не аналізував власні результати, не вів фінансовий облік, працював хаотично й швидко вигорав.

Мені захотілося створити інструмент, який допоможе спеціалісту організувати не лише роботу, а й мислення.

Так з’явився LeadBook — авторський робочий блокнот і система планування для рієлторів. Це був не просто записник. Я намагалася об’єднати в одному інструменті планування завдань, роботу з клієнтською базою, фінансовий контроль, постановку цілей та аналіз результатів.

Фактично це стала система професійної самоорганізації.

— Чим LeadBook відрізнявся від звичайних планерів?

— Він створювався саме під реальні процеси рієлтора. Я враховувала все, з чим спеціаліст стикається щодня: дзвінки, зустрічі, покази, супровід угод, контроль клієнтів, емоційне навантаження та необхідність постійно тримати в голові велику кількість інформації.

Крім того, для мене було важливо, щоб людина бачила свій розвиток. Тому в системі з’явилися елементи самоаналізу, оцінки ефективності та планування професійного росту.

Багато спеціалістів говорили, що завдяки LeadBook уперше почали бачити структуру своєї роботи й перестали жити в постійному хаосі.

— Який результат був для вас найціннішим у роботі з учнями?

— Для мене найважливішими завжди були внутрішні зміни людини.

Коли учасник приходив невпевненим, боявся переговорів, сумнівався у собі, а через певний час починав спокійно вести клієнтів, проявляти ініціативу, відчувати професійну опору — це і було головним результатом.

Мені хотілося показати людям, що професія рієлтора — це не лише продажі. Це вміння вибудовувати стосунки, розуміти психологію людей, зберігати внутрішню стійкість і постійно розвиватися.

Я завжди вірила, що сильний спеціаліст починається з внутрішньої впевненості.

Сьогодні авторські розробки Вікторії Дейнеко продовжують поєднувати практичне навчання, психологію комунікації та сучасні інструменти професійного розвитку. Її проєкти стали прикладом того, як у сфері нерухомості можна створювати не лише успішні угоди, а й нові стандарти професійної освіти.