В Інтернеті з’явилася інформація про звернення НАБУ та САП до прем’єрки Юлії Свириденко з пропозиціями щодо зміни законодавства.
Не беруся оцінювати достовірність такого звернення, але не можу пройти повз зміст цих «ініціатив».
Раніше застерігав, що фокус нашої уваги має бути не на назвах органів чи їхній «священній місії», а на фундаментальних принципах верховенства права та правах і свободах людини.
Так от, ст. 2 КПК визначає завданням кримінального провадження захист особи, суспільства та держави, а також охорону прав і свобод учасників процесу. Першим та визначальним тут є саме захист особи.
Боротьба з корупцією — це лише інструмент, а не кінцева мета, заради якої можна нівелювати правами людини.
Твердження про те, що ці зміни підтримує громадськість та експерти, є штучно створеним приводом. Через лояльні канали формується потрібна критика, яка потім стає підґрунтям для таких листів. Насправді ж правники та науковці ніколи не погодяться з тим, що пропонується.
Про строки притягнення до відповідальності (це, мабуть, найкритичніше)
НАБУ пропонує зупиняти перебіг строків притягнення до кримінальної відповідвльності з моменту направлення обвинувального акта до суду.
Будь-які строки в кодексах — це про дисципліну правоохоронців, суду, учасників проваджененя. Сьогодні строки притягнення до відповідальності змушують систему працювати своєчасно, а не тримати справи в шухлядах роками, чекаючи, поки вони «відлежаться».
Якщо цю норму скасують, стане за можливе 15 років розслідувати справу, а потім ВАКС, чи інший суд слухатиме її ще 15 років. Це і є пряме порушення права на швидкий і неупереджений розгляд (ст. 2 КПК), про який НАБУ в цьому контексті мовчить. Справа Насірова чітко показала, коли строки «підтискають», суд знаходить можливість розглядати справу динамічно. Питання не в законі, а у виконанні обов’язків.
Про строки досудового розслідування
Пропонується повністю прибрати судовий контроль у цьому питанні. Навіть якщо цей механізм (судовий контроль) і критикують, він зобов’язує прокурора публічно пояснювати, чому він не встиг закінчити слідство вчасно та що йому потрібно для закінчення розслідування. Якщо продовження стане «підкилимним» рішенням прокурора, ми втратимо можливість контролювати обґрунтованість обмеження прав людини, особливо коли мова йде про тримання під вартою, а прокурор не нестиме жодної реальної відповідальності за халатність детектива.
Про внесення відомостей щодо депутатів
Зараз це прерогатива Генпрокурора, а НАБУ хоче надати таке право керівнику САП. Внесення відомостей до ЄРДР і так може відбуватися за фактом вчинення злочину, без прив’язки до особи на першому етапі, а при встановленні достатніх доказів — повідомлення про підозру.
Велика кількість підозр депутатам вже призвела до політичної кризи в країні. Депутати саботують роботу, не голосують, зокрема за євроінтеграційні ініціативи.
Чи всі ці підозри мають перспективу вироку? Маю великі сумніви. Це виглядає як інструмент тиску на депутатський корпус. Як бачимо діюча редакція ст. 482-2 не позбавляє можливостей розслідувати злочини вчиненні народними депутатами. І чому таке право має бути лише у заступника Генпрокурора – керівника САП? Чому не у будь-якого іншого правоохоронного органу для «справедливості» чи хоча б іншого заступника?
Про експертні установи
НАБУ скаржиться на завантаженість та заангажованість чинних установ, але не пропонує системного рішення для людей. Вони хочуть створити власну установу. Де тут незалежність, якщо вона буде працювати виключно під їхні справи? Ми й зараз чуємо від експертів, відмовляючи у проведенні експертизи, що це — «не по-джентльменськи», мовляв в конфронтацію з правоохоронцями вони не підуть.
Про доступ до судових рішень
Мотивують це тим, що публічність рішень робить за можливе «прогнозувати хід розслідування». Але відкритий процес і є гарантією змагальності сторін. Доступ до ухвал не заважає розкривати злочини не заважає проведенню оперативно-розшукової діяльності, він просто робить роботу НАБУ більш прозорою і менш «комфортною» для них.
Нам усім варто усвідомити, що підносячи антикорупційні органи на п’єдестал, ми ризикуємо отримати поліцейську державу. Пропоновані зміни стосуються всього КПК, а не лише антикорупційних органів, корупційних злочинів, чи злочинів повʼязаних із корупцією. Це означає, що завтра ДБР зможе роками тримати військових під вартою без аргументації щодо строків досудового розслідування, а СБУ чи поліція будуть «кошмарити» підприємців десятиліттями, бо строки більше не тиснуть.
Андрій Йосипов
