Будь-які урядові зміни завжди мають свою логіку.
Коли міняють урядовців — це не про «переставляння ліжок у борделі», а про намагання вирішити конкретні проблеми. Або це незадовільна робота міністрів, або рокірування, що також цілком нормально, або намагання посилити конкретні напрями конкретними кадровими рішення.
Зеленський взагалі регулярно проводить кадрові зміни. Уряд міняли рік тому, а до того понад 5 років був уряд Шмигаля, який при цьому також майже повністю за цей час оновився. Тому для Зеленського такі зміни — це традиційний спосіб стимулювати роботу уряду за рахунок приходу нових облич. Скоріше за все, ці зміни і так планувалися, просто вони відбулися раніше.
Передусім це пов'язано з американським напрямком. Ольга Стефанишина залишає посаду посла в США, і виникла потреба у новому послі, у важковаговику. Тож Зеленський вирішив прискорити урядові зміни після зустрічі з Трампом, адже американський напрямок зараз дуже важливий для Києва. У Свириденко є гарні, ділові стосунки з міністерством фінансів США, і є інші важливі завдання: дронова угода, необхідність вийти на підписання угоди про ракети-перехоплювачі петріот, розвиток інвестиційної співпраці в рамках ресурсної угоди, тощо. Також зазначу, що стосунки у Свириденко з парламентом так і не склалися. Її не дуже сприймали, законопроєкти зависали. На мій погляд, це головна причина.
Ну, а далі працює той тренд, який Зеленський демонструє з кінця минулого року: оновлення власної команди. Президент відчув, що це позитивно сприймається суспільством, і тому пішов на кадрові ротації. Їхнім флагманом, найімовірніше за все, виступатиме Сергій Корецький. І те, що він був у складі делегації на саміті НАТО, опосередковано це підтверджує.
Володимир Фесенко
