Верховна Рада ухвалила в першому читанні новий Цивільний кодекс, який став наступником того кодексу, що діяв з 2004 року.
А він, в свою чергу, був наступником ще радянського Цивільного кодексу Української РСР, який діяв з 1963 року. Чому такі зміни? Тим більше, що готували цей кодекс 6 років.
Безумовно, приймаються аргументи про осучаснення, про те, що цивільні стосунки повинні йти у ногу з часом. Але є ключові інновації — наприклад, запровадження принципу заборони суперечливої поведінки, також змінюється підхід до відповідальності до складу збитків (тепер будуть включати навіть превентивні витрати), документ передбачає розширення особистих прав громадян і юридичних осіб, оновлюються правила щодо цивільних відносин, вводяться нові види речових прав, тощо.
Тобто нововведень досить багато. Але, наприклад, заборона права громадян на інформаційний спокій, заборона службових дзвінків в приватний час — ось це те, що насторожує. Насторожує також те, що робилося, аби дотиснути цей законопроєкт — а якоїсь прямо всезагальної підтримки в нього не було. Була робота піарників, яку я одразу побачив: коли вкинули новину про дозвіл на шлюб з 14 років. Традиційно, коли хочуть щось протиснути, вкидують спершу якусь дурницю, за яку ламаються списи — а потім проголошується, що цього не буде, всі радіють, і головний документ проходить. Саме тому багато таких суперечливих питань, як визначення сім'ї та статусу релігійного шлюбу, можливі обмеження для журналістів та розслідувачів, зміни в сфері права власності та захисту державного майна, тощо. Також там можуть бути проблеми щодо приватизації землі. І це знову ж таки насторожує.
Критикувати цей документ, втім, ще зарано, але враховуючи те, що в нас діє «Трускавецька школа права», яку ми бачимо в роботі Верховної Ради, то більшість законопроєктів юридично зроблені неякісно. От і виникають питання з Цивільним кодексом, що з ним буде врешті, які підводні камені ще вилізуть. На це потрібен час, адже йдеться про занадто великий документ, який дуже багато чого змінює в цивільних стосунках. Будемо сподіватися, що він принаймні не виявиться гіршим за попередній.
Андрій Золотарьов
