Вісім місяців без ротації – бійці 225 ОШП повернулися з передової
Бійці 225-го окремого штурмового полку провели понад вісім місяців на позиції на Запорізькому напрямку. Вона була настільки близько до російських військ, що українські воїни чули їхнє пересування та розмови. Евакуювати захисників раніше було надто небезпечно, тому вони залишалися на позиції понад 200 днів.
Військові 225-го окремого штурмового полку нарешті залишили позицію на Запорізькому напрямку, яку утримували понад вісім місяців. Про це розповіли у самому полку та показали кадри повернення бійців. На позицію військові зайшли ще ранньою весною, коли було холодно. Вийшли вже влітку, у сильну спеку.
Увесь цей час позиція залишалася практично впритул до противника. Через це звичайна евакуація була майже неможливою. Будь-яка спроба вивести військових могла створити серйозну загрозу як для самих бійців, так і для тих, хто мав їх забрати. Тому понад 200 днів українські захисники самостійно тримали оборону та відбивали російські атаки.
Понад 200 днів під постійним тиском
За цей час російські військові неодноразово намагалися зайти на українську позицію. Бійці 225 ОШП відбивали ці атаки та брали росіян у полон. Відстань до противника була настільки малою, що українські військові могли чути пересування та навіть розмови росіян. Велику роль у захисті позиції відігравали дрони. Розвідувальні безпілотники допомагали стежити за діями противника та вчасно помічати його спроби наблизитися.
Ударні дрони, своєю чергою, підтримували українських військових під час боїв. Проблемою залишалося постачання. Через небезпечну ситуацію доставляти людям усе необхідне звичайним способом було практично неможливо. Тому їжу, воду та боєприпаси передавали переважно за допомогою дронів.
Що розповіли військові після повернення
Після евакуації бійці розповіли про те, як минули ці місяці на позиції. Одним із найважчих випробувань вони назвали спеку. Особливо гостро відчувався дефіцит питної води. За словами одного з військових, основні потреби намагалися закривати доставками. Але в окремі моменти найбільше хотілося саме води. Серед речей, яких також бракувало, бійці назвали сигарети та солодке.
Попри складні умови, зв’язок із командуванням не переривався. Військові залишалися на зв’язку, а побратими намагалися передавати все необхідне. Бійці кажуть, що не відчували себе покинутими. Коли росіяни посилювали тиск, на допомогу прилітали ударні дрони. «Підлітали ударні дрони на підтримку», – розповів один із військових.
Українські воїни також розповіли про росіян, яких брали в полон. За словами одного з бійців, деякі полонені одразу заявляли, що не хотіли воювати або нібито випадково опинилися на українських позиціях. За його словами, пояснення росіян часто були дуже схожими між собою.
Як проходила евакуація
Сам вихід із позиції також став складним завданням. Бійцям довелося рухатися вузьким проходом між посадками. Просуватися потрібно було тихо та дуже обережно. Військові йшли за маршрутом, який їм заздалегідь надали.
Росіяни контролювали навколишню територію за допомогою дронів та патрулів. Тому будь-який необережний рух міг привернути увагу противника. Військові поступово пройшли небезпечну ділянку та вийшли з позиції. Після більш ніж 200 днів на передовій вони нарешті опинилися у безпечнішому місці.
«Зрозуміли, що можемо більше»
Після повернення бійців запитали, що вони зрозуміли про себе за ці вісім місяців. Військові відповіли, що відкрили в собі сили, про які раніше навіть не здогадувалися. Тривале перебування в таких умовах змусило їх постійно працювати на межі власних можливостей. Але після повернення вони думали вже не про бойові завдання.
Найбільшим бажанням одного з військових була відпустка та зустріч із дружиною і сином. Саме можливість побачити рідних він назвав найкращою нагородою після такого тривалого перебування на позиції. Зв’язок із сім’ями військові підтримували, коли була така можливість. Вони передавали рідним голосові повідомлення. За словами бійців, думки про близьких допомагали їм триматися всі ці місяці. Усвідомлення того, що вдома їх чекають, давало сили продовжувати оборону навіть у найважчі моменти.
Перша розмова з рідними після евакуації
Окремий момент показали наприкінці відео 225 ОШП. Один із військових одразу після евакуації зателефонував матері. Під час розмови він повідомив, що живий, хоча отримав уламкове поранення. Боєць розповів, що чекає на подальше транспортування до лікарні.
Після місяців на передовій його плани були дуже простими. Військові хотіли відпочити, помитися, нормально поїсти та поговорити з рідними. Для людей, які понад 200 днів перебували на позиції буквально поруч із ворогом, ці звичайні речі стали особливо важливими. Про це розповів полк та поспілкувався з бійцями після евакуації.
У ніч проти 11 вересня Сили оборони України завдали удару по Саратовському нафтопереробному заводу в Росії. На території підприємства після атаки зафіксували пожежі.
Станом на ранок 10 вересня 2026 року загальні втрати російської армії в особовому складі від початку повномасштабного вторгнення становлять близько 1 502 390 військових. Лише за минулу добу, за даними Генерального штабу ЗСУ, Росія втратила ще 1 520 військовослужбовців.
