Японія вже витратила десятки мільярдів доларів, щоб підтримати власну валюту, отримала допомогу США та поступово відмовляється від надм’якої монетарної політики, яка десятиліттями була її візитівкою. Але єна знову слабшає.
14 серпня японська валюта торгується приблизно по 159 єн за долар і знову наближається до психологічно важливої позначки 160. Ще наприкінці липня курс доходив майже до 164 єн за долар — найгіршого рівня приблизно за 40 років.
Після масштабної валютної інтервенції Японії та США єна ненадовго зміцнилася приблизно до 155 за долар, але вже за кілька тижнів втратила значну частину цього результату.
Проблема Японії полягає в тому, що слабка єна — це вже не просто питання курсу валют. За нею стоїть модель, яку країна будувала десятиліттями: дешеві гроші, наднизькі процентні ставки, величезний державний борг і економіка, яка довгий час боролася не з інфляцією, а з її відсутністю.
UA.News розповідає, чому одна з головних валют світу настільки подешевшала, скільки коштують спроби її врятувати та чому різке зміцнення єни потенційно здатне вдарити вже не лише по Токіо, а й по світових фінансових ринках.
Як Японія опинилася з єною по 160 за долар
Щоб зрозуміти нинішню ситуацію, потрібно повернутися на кілька десятиліть назад.
Після краху японської фінансової та нерухомої бульбашки на початку 1990-х країна зіткнулася з дуже слабким економічним зростанням і дефляцією. Люди та бізнес не поспішали витрачати гроші, ціни практично не зростали, а іноді навіть знижувалися.
Банк Японії відповідав на це дедалі дешевшими грошима. У 1999 році процентні ставки фактично були знижені до нуля. Пізніше країна перейшла до масштабного викупу державних облігацій, а з 2016 року — навіть до негативних ставок.
Це означало, що Японія фактично десятиліттями жила у фінансовому світі, який сильно відрізнявся від більшості інших великих економік.
Лише у березні 2024 року Банк Японії остаточно відмовився від негативної процентної ставки, встановивши її вище нуля. До цього ставка для частини резервів банків становила мінус 0,1%.
Але проблеми почалися раніше. Коли після пандемії США та Європа зіткнулися з високою інфляцією, Федеральна резервна система та інші центробанки почали різко підвищувати ставки. Японія робила це набагато повільніше.
У результаті виникла проста ситуація: тримати гроші в доларах стало значно вигідніше, ніж у єнах. Інвестори продавали японську валюту та купували долари, а єна дедалі дешевшала.
Навіть зараз різниця залишається дуже великою. Дохідність десятирічних американських держоблігацій перебуває приблизно біля 4,7%, тоді як японських — нижче 2,9%. Такий розрив продовжує стимулювати інвесторів переміщувати капітал із єни в активи з більшою дохідністю.
Слабка єна колись допомагала Японії — тепер вона стає проблемою
Теоретично дешева валюта повинна бути хорошою новиною для експортної держави. Toyota, Sony, Mitsubishi, Nintendo та інші японські корпорації продають значну частину продукції за кордоном. Коли вони отримують доходи в доларах або євро, а потім переводять їх у дешевшу єну, прибуток у японській валюті збільшується.
Крім того, дешевша єна робить японські товари конкурентнішими за кордоном і водночас робить саму Японію дешевшою для туристів. Проте є інший бік.
Японія сильно залежить від імпорту енергоносіїв, сировини та продовольства. За нафту, газ та багато інших ресурсів потрібно платити доларами.
І якщо раніше за один долар потрібно було віддати, наприклад, 110 єн, а тепер майже 160, той самий товар автоматично стає значно дорожчим для японського покупця навіть без зміни його світової ціни.
Саме тому нинішнє падіння валюти перестало подобатися навіть японському бізнесу. Керівники Mitsubishi Electric, Fast Retailing, якій належить Uniqlo, та інших компаній вже говорять про тиск високих імпортних цін. За даними опитування JETRO, для багатьох компаній комфортнішим був би курс приблизно 120–124 єни за долар, а рівень понад 150 підтримують лише одиниці.
Японія вже витрачала мільярди, щоб врятувати курс
У влади є прямий спосіб вплинути на валюту — інтервенція.
Механізм доволі простий. Японія продає частину своїх валютних резервів, переважно доларових активів, і на отримані гроші купує єну. Попит на японську валюту різко зростає, а її курс зміцнюється. Японія використовує цей інструмент не вперше.
Лише у квітні та травні 2024 року Міністерство фінансів витратило 9,79 трлн єн на підтримку національної валюти. У липні того самого року — ще 5,53 трлн.
У 2026 році масштаби знову стали величезними. У період із кінця квітня до кінця травня японська влада провела валютні операції на 11,73 трлн єн. Це десятки мільярдів доларів.
Наприкінці липня, коли курс наблизився до 164 єн за долар, Токіо знову втрутився. Цього разу ситуація стала особливою: підтримку Японії надали Сполучені Штати. Це була перша подібна скоординована операція між двома країнами з 1998 року. Після неї єна різко зміцнилася — приблизно з 164 до 155 за долар.
На перший погляд, операція спрацювала. Але ненадовго. Уже до середини серпня курс знову повернувся до 159–160.
Чому мільярди не можуть надовго врятувати єну
Проблема валютної інтервенції полягає в тому, що вона бореться з наслідком, а не з причиною. Уявімо, що величезний міжнародний ринок щодня продає єну через те, що американські активи приносять більше доходу.
Японський уряд виходить на цей ринок і протягом кількох днів створює величезний штучний попит на єну. Валюта дорожчає. Але фундаментальна причина нікуди не зникає: різниця у ставках усе ще існує. Як тільки інтервенція завершується, інвестори знову починають продавати єну.
Саме тому колишній головний валютний дипломат Японії Міцухіро Фурусава вважає, що самих інтервенцій недостатньо. На його думку, Банк Японії має швидше підвищувати процентні ставки.
У червні Банк Японії вже підняв ключову ставку до 1% — найвищого рівня приблизно за три десятиліття. Офіційне рішення центробанку передбачає підтримання короткострокової ставки приблизно на цьому рівні.
Але навіть 1% залишається дуже низьким рівнем у порівнянні зі США. Тому ринки вже очікують нового підвищення. Імовірність підняття ставки у вересні, за оцінками трейдерів, зросла приблизно до 76%, тоді як наприкінці липня становила лише близько 24%.
Чому Японія просто не підніме ставки до рівня США
Здавалося б, рішення очевидне. Якщо капітал тікає з єни через низькі ставки — потрібно просто зробити японські активи дорожчими. Але для Японії це надзвичайно складно.
Країна десятиліттями будувала економіку навколо дешевих грошей. Бізнес звик до низької вартості кредитування, іпотеки для населення також були дешевими, а держава накопичила величезний борг.
За оцінкою Міністерства фінансів Японії, сукупний довгостроковий борг центрального і місцевих урядів до кінця фінансового 2026 року може досягнути приблизно 1,344 квадрильйона єн, або близько 194% ВВП.
Чим вищі ставки, тим дорожче обслуговувати цей борг. Одночасно дорожчають кредити для бізнесу та населення, що може сповільнити економічне зростання. Саме тому Банк Японії рухається надзвичайно обережно.
МВФ також рекомендує країні поступово нормалізувати монетарну політику, але не робити різких рухів. Фонд очікував поступового наближення ставки до нейтрального рівня протягом наступних років.
У результаті Токіо опинився в пастці. Якщо ставки залишаються низькими — падає єна. Якщо швидко піднімати ставки — можна створити проблеми для державного боргу, кредитування та економічного зростання.
Carry trade: чому дешевою єною користується весь світ
Є ще одна причина, через яку ситуація з японською валютою набагато важливіша, ніж здається на перший погляд. Протягом десятиліть єна стала одним із головних джерел дешевих грошей для світових інвесторів.
Механізм називається carry trade. Інвестор позичає гроші в Японії, де ставка дуже низька, переводить їх у долари, а потім вкладає у американські облігації, акції чи інші активи, які приносять значно вищу дохідність.
Наприклад, якщо гроші в єнах коштують близько 1% на рік, а американський актив приносить 4–5%, різниця перетворюється на прибуток. Ця модель працює особливо добре, доки єна залишається слабкою і стабільною.
Саме тому Reuters називає японську валюту одним із ключових джерел фінансування глобального carry trade. Схема особливо активно розвивалася після переходу Японії до нульових ставок наприкінці 1990-х, а новий поштовх отримала після різкого підвищення ставок у США у 2022–2023 роках.
І саме тут криється один із головних ризиків.
Що станеться, якщо єна раптом різко подорожчає
Якщо Банк Японії швидко підвищить ставки або влада проведе настільки масштабну інтервенцію, що єна почне різко зміцнюватися, carry trade може почати розвалюватися. Інвесторам доведеться продавати активи, придбані за позичені японські гроші, конвертувати отримані долари назад у єни та повертати кредити.
Чим швидше зміцнюється єна, тим більше учасників ринку намагатимуться зробити це одночасно. Світ уже бачив невелику версію такого сценарію.
На початку серпня 2024 року після підвищення ставки Банком Японії та різкого зміцнення єни почалося масштабне закриття carry trade. Nikkei за один день обвалився на 12,4% — це було найбільше падіння японського фондового ринку з «чорного понеділка» 1987 року. Вартість японських компаній за одну торгову сесію скоротилася приблизно на 113 трлн єн.
Падіння швидко перекинулося й на інші світові ринки. Тому парадокс нинішньої ситуації полягає в тому, що світу може бути незручно як зі слабкою, так і з надто швидко зміцнюваною єною.
Чому проблеми Японії можуть зачепити американські облігації
Є ще один важливий фактор. Японія є одним із найбільших власників американського державного боргу. Значна частина валютних резервів країни зберігається у доларових активах, зокрема у казначейських облігаціях США.
Щоб провести класичну інтервенцію на підтримку єни, Токіо потрібні долари. Один зі способів отримати їх — продати частину доларових активів. Але якщо Японія почне робити це у великих масштабах, на американський ринок облігацій може вийти додаткова пропозиція Treasuries.
Це потенційно підвищує їхню дохідність, а отже — вартість запозичень для самого уряду США.
Саме тому нинішня валютна проблема Японії дедалі більше стає питанням не тільки для Токіо, а й для Вашингтона. Цим також пояснюється незвичайна готовність США долучитися до підтримки японської валюти.
Позначка 160 єн за долар не є якоюсь офіційною червоною лінією. Але ринок уже сприймає її як рівень, після якого ймовірність нового втручання японської влади різко зростає.
14 серпня єна знову перебуває зовсім поруч із цією межею. У Токіо фактично залишаються три основні варіанти. Перший — знову витрачати валютні резерви і купувати єну. Другий — швидше піднімати ставки. Третій — сподіватися, що ситуація зміниться з іншого боку Тихого океану: американські ставки почнуть знижуватися, різниця між США та Японією скоротиться і тиск на єну ослабне природним шляхом.
Найімовірніше, Японія намагатиметься комбінувати всі три підходи.
