23 серпня 2026 — День чорної стрічки: Балтія згадує жертв сталінізму та нацизму

У Латвії 23 серпня офіційно є Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. Цю дату внесли до закону про пам’ятні та відзначальні дні у 2009 році. Відповідна поправка була ухвалена Сеймом 16 липня 2009 року і набула чинності 4 серпня того ж року. В Естонії 23 серпня також є днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. Рійгікогу свого часу окремо затвердив цю дату як день вшанування жертв двох тоталітарних режимів. Щороку в Естонії проводять пам’ятні церемонії, зокрема біля меморіалів жертвам комунізму та нацизму.

У Литві цей день традиційно називають Днем чорної стрічки. 23 серпня литовці згадують жертв сталінізму та нацизму, а також наслідки пакту Молотова — Ріббентропа для Литви та інших країн Центральної та Східної Європи. Саме тому чорна стрічка стала одним із символів цієї дати. Дата має значення не лише для Балтії. У 2009 році Європейський парламент проголосив 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. Мета цього дня — зберігати пам’ять про людей, які стали жертвами масових депортацій, убивств, переслідувань та інших злочинів тоталітарних режимів.

Чому саме 23 серпня

Причина вибору цієї дати пов’язана з подіями 23 серпня 1939 року. Того дня в Москві міністри закордонних справ нацистської Німеччини та Радянського Союзу Йоахім фон Ріббентроп і В’ячеслав Молотов підписали договір про ненапад. На перший погляд це був договір між двома державами про ненапад. Однак до нього додали секретний протокол. У ньому сторони домовлялися про розподіл частини територій Східної Європи на сфери впливу.

Для країн Балтії наслідки цієї домовленості виявилися особливо тяжкими. У 1940 році СРСР окупував та анексував Литву, Латвію та Естонію. Після цього почалися репресії, арешти, депортації та переслідування місцевого населення. У спільній заяві міністрів закордонних справ Естонії, Латвії, Литви, Польщі та Румунії зазначалося, що секретний протокол фактично поділив Східну Європу на сфери впливу. Країни наголосили, що пам’ять про ці події необхідна, щоб не допустити повернення тоталітарних ідеологій. Тому 23 серпня у Балтії — це не просто історична дата. Це день, коли згадують про те, як рішення двох диктатур змінили долі цілих народів.

Що таке пакт Молотова — Ріббентропа

Пакт Молотова — Ріббентропа офіційно був договором про ненапад між СРСР та нацистською Німеччиною. Але саме секретні домовленості навколо нього зробили документ одним із найважливіших символів передвоєнного поділу Європи. Договір уклали за кілька днів до початку Другої світової війни. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня радянські війська увійшли на польську територію зі сходу.

Згодом СРСР встановив контроль над країнами Балтії. Для місцевих жителів це означало втрату незалежності, політичні репресії, депортації та переслідування. У 1941 році ситуація змінилася: Німеччина напала на Радянський Союз. Балтійські країни опинилися під німецькою окупацією, а після наступу Червоної армії знову перейшли під радянський контроль. Саме тому історія Балтії XX століття тісно пов’язана одразу з двома тоталітарними режимами. День 23 серпня дозволяє одночасно згадати жертв сталінських і нацистських злочинів.

Як відзначають цей день у Латвії

У Латвії 23 серпня проводять пам’ятні церемонії, покладають квіти та вінки до меморіалів, згадують жертв репресій і говорять про наслідки окупації. Офіційна назва дня прямо вказує на його головну мету — вшанування жертв сталінізму та нацизму. Пам’ятні заходи проходять за участю представників державних органів, громадських організацій та людей, які хочуть зберегти пам’ять про минуле.

Ця дата також пов’язана з історією Балтійського шляху — однієї з найвідоміших мирних акцій у новітній історії Європи. Саме 23 серпня 1989 року приблизно два мільйони людей у Литві, Латвії та Естонії взялися за руки й утворили живий ланцюг від Вільнюса через Ригу до Таллінна.

Ланцюг простягнувся приблизно на 660–670 кілометрів. Люди таким чином протестували проти наслідків пакту Молотова — Ріббентропа та радянської окупації й вимагали відновлення незалежності своїх держав. Балтійський шлях став одним із найсильніших символів боротьби за свободу. У 2009 році його внесли до міжнародного реєстру ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

Як проходить цей день в Естонії

В Естонії 23 серпня також проводять церемонії біля меморіалів жертвам комунізму та нацизму. Представники влади покладають вінки, виступають із промовами та згадують людей, які стали жертвами тоталітарних режимів. Одне з місць, де проходять такі заходи, — меморіал у районі Маарьямяе в Таллінні. Тут вшановують людей, які постраждали від комуністичних репресій та інших злочинів тоталітарних режимів. У 2024 році церемонія також відбулася 23 серпня.

Естонські представники неодноразово наголошували, що сенс пам’ятної дати полягає не лише у згадці про минуле. Йдеться також про необхідність захищати свободу, демократію та не допустити повторення подібних трагедій. Під час пам’ятних заходів часто згадують і Балтійський шлях. Для естонців він став доказом того, що спільний мирний протест може мати величезний політичний вплив.

Чому Литва використовує чорну стрічку

У Литві 23 серпня називають Днем чорної стрічки. Символом цього дня стала чорна стрічка як знак жалоби за людьми, які загинули через тоталітарні режими. У цей день державні прапори Литви можуть вивішуватися з чорними стрічками як знак скорботи. Така традиція пов’язана з пам’яттю про пакт Молотова — Ріббентропа та його наслідки для Литви. Литовське Міністерство закордонних справ прямо називає 23 серпня Днем чорної стрічки та пов’язує його також із річницею Балтійського шляху.

У країні проходять церемонії пам’яті, покладання квітів, виступи представників влади та громадськості. Також організовують виставки, дискусії та інші заходи, присвячені історії окупації та боротьбі за незалежність.

Особливе місце займає пам’ять про литовський опір радянській окупації. У 1987 році, ще за часів СРСР, у Вільнюсі відбувся публічний мітинг проти пакту Молотова — Ріббентропа. Незважаючи на заборону радянської влади, люди відкрито вимагали свободи для Литви та засуджували наслідки угоди 1939 року. Через два роки, 23 серпня 1989-го, протест переріс у масштабний Балтійський шлях.

Цікаві факти про 23 серпня

• Близько двох мільйонів людей стали учасниками Балтійського шляху. Вони утворили безперервний живий ланцюг через три країни. Люди стояли, тримаючись за руки, приблизно 15 хвилин.

• Акція відбулася рівно через 50 років після підписання пакту Молотова — Ріббентропа. Таким чином, учасники свідомо обрали цю дату, щоб нагадати світу про домовленість 1939 року та її наслідки.

• Балтійський шлях став символом мирного спротиву. Люди не використовували зброю — вони просто вийшли на вулиці й показали, наскільки сильно прагнуть незалежності.

• У 2009 році Балтійський шлях внесли до реєстру «Пам’ять світу» ЮНЕСКО. Організація визнала історичне значення цієї акції як прикладу масштабного мирного руху.

• 23 серпня пам’ятають не лише в Балтії. Європейський парламент пов’язав цю дату з пам’яттю про жертв сталінізму та нацизму, а подібні заходи проходять і в інших країнах.

• У Литві пам’ятні заходи проводять навіть за межами країни. Литовські громади за кордоном разом із латвійськими та естонськими представниками організовують церемонії, виставки та акції солідарності.

Чому про це згадують і сьогодні

Для Латвії, Литви та Естонії 23 серпня — це день, коли історія нагадує про ціну втрати незалежності. Пам’ять про депортації, репресії, окупацію та загиблих людей залишається важливою частиною національної історії цих держав. Водночас цей день пов’язаний не лише з жалобою. Балтійські країни згадують і про спротив, який зрештою допоміг їм відновити незалежність.

Особливо сильним символом цього спротиву став Балтійський шлях. Майже два мільйони людей одночасно показали, що три народи хочуть одного — свободи та права самостійно визначати своє майбутнє. Через два роки після цієї акції Литва, Латвія та Естонія відновили незалежність. Тому 23 серпня у Балтії поєднує скорботу за жертвами тоталітарних режимів і пам’ять про боротьбу за свободу. Чорна стрічка в Литві, пам’ятні церемонії в Латвії та Естонії та згадка про Балтійський шлях нагадують про одне й те саме: минуле не можна забувати, якщо суспільство хоче не допустити повторення його найстрашніших сторінок.