Блейк Лайвлі та Джастін Бальдоні уклали мирову угоду перед судом

Про це повідомляє Variety.

Лайвлі звинувачувала Бальдоні – режисера і свого партнера по фільму “Покинь, якщо кохаєш” – у сексуальних домаганнях під час зйомок у 2024 році. Вона також стверджувала, що після скарг з його боку та з боку залучених піарників почалася цифрова кампанія дискредитації як форма помсти.

У спільній заяві сторони повідомили про завершення спору і прокоментували ситуацію:

“Фільм “Покинь, якщо кохаєш” – це результат, яким ми пишаємося. Для нас важливо, що він привертає увагу до теми домашнього насильства і може впливати на життя людей, які з цим стикалися. Ми визнаємо, що під час роботи виникали складнощі, а зауваження Блейк Лайвлі були важливими й мали бути почуті. Ми наполягаємо на безпечному і поважному робочому середовищі та сподіваємося, що це рішення дозволить усім рухатися далі спокійно, зокрема й у взаємодії онлайн”.

Мирова угода була досягнута приблизно через місяць після рішення судді, який відхилив 10 із 13 позовних вимог Лайвлі, включно з усіма звинуваченнями у домаганнях. До розгляду присяжними залишилися три пункти: помста, сприяння помсті та порушення контракту.

На той момент адвокатка акторки Сігрід МакКоулі заявляла, що Лайвлі готова виступити в суді, але водночас допускала можливість мирного врегулювання. Вона наголошувала, що ключовою метою було викриття так званої “машини дискредитації”, яка фігурувала у справі.

Сама Лайвлі раніше також прокоментувала ситуацію в Instagram: “Останнє, чого я хотіла у своєму житті, – це судовий позов, але я подала його через системну помсту, з якою зіткнулася і продовжую стикатися, коли приватно і професійно вимагала безпечного робочого середовища для себе та інших. Сподіваюся, рішення суду покаже іншим, що, як би це не було боляче, варто говорити”.

Конфлікт розпочався у грудні 2024 року, коли Лайвлі подала адміністративну скаргу до Департаменту громадянських прав Каліфорнії. Майже одночасно газета The New York Times опублікувала матеріал із листуванням піарників Бальдоні, де обговорювалися стратегії реагування на звинувачення та звучали заяви про можливість “знищити” будь-кого в інформаційному полі.

У відповідь Бальдоні подав позов про наклеп, заявивши, що саме Лайвлі завдала шкоди його репутації неправдивими звинуваченнями і намагалася перехопити контроль над фільмом. Окремо він позивався і до The New York Times. Після цього Лайвлі подала зустрічний позов проти Бальдоні, Wayfarer Studios та інших сторін, звинувативши їх у домаганнях, помсті та низці інших порушень.

Позов Бальдоні про наклеп суд відхилив на ранньому етапі, зазначивши, що і Лайвлі, і The New York Times захищені правовими нормами, які стосуються судових процесів і їх висвітлення. Згодом, після тривалого збору доказів і судових суперечок, більшість вимог Лайвлі також були відхилені – переважно з технічних причин.

Суд встановив, що вона працювала як незалежна підрядниця, а не штатна працівниця, тому не могла подавати позов про домагання за федеральним законодавством. Крім того, через те, що зйомки проходили в Нью-Джерсі, вона не могла застосувати каліфорнійське законодавство щодо таких справ.