КНДР для Росії давно стала одним із вагомих факторів підтримки в агресії проти України.
Станом на сьогодні Північна Корея вже передала РФ 15 млн артилерійських снарядів та надала близько 14-15 тисяч військовослужбовців. Також, як розвиток договору про стратегічне партнерство від червня 2024 року, в Росії працюють близько 30 тисяч північнокорейських робітників. Та чому РФ, яка заявляла себе як про сильну опозицію «колективному Заходу», взагалі знадобилася підтримка?
Найбільш болюча для Росії тема зараз — це мобілізація. До певного моменту Кремль міг дотримуватися стратегії, де війна та цивільне життя не поєднуються на практиці. Пропонувати гроші за підписання контракту з армією, особливо у депресивних регіонах, активізувати пропаганду, а трудові ресурси шукати в абітурієнтах, що хочуть вступити без екзаменів (пам’ятаємо кейс Алабуги) — працююча схема. При такій реальності займатися «патріотизмом» досить легко, адже війна — це «десь там», а підтримка дій уряду в усіх сенсах безкоштовна. Москва чудово розуміє, що як тільки для росіян перспектива потрапити на фронт стане відчутною, мовчазна підтримка переросте у незгоду, а «Z-фанатики» будуть одні з перших у черзі на виїзд з країни. Але людський ресурс РФ виснажується і виходом є рекрутинг солдат КНДР. Їх можна використовувати для оборони Курщини, можна закривати ними діри у внутрішній обороні, а власні сили спрямовувати безпосередньо на фронт.
Другий аспект — матеріальне забезпечення. Пхеньян пропонує вигідні умови поставок снарядів, розвантажуючи російський ВПК. Натомість від Росії їм дістається економічна, продовольча, технологічна та політична підтримка. Відправка військових теж працює на вигоду для КНДР. Північнокорейська армія за рахунок Росії отримує те, чого їм вже давно не вистачало — реальний досвід сучасних бойових дій.
Чи була б Росія на тих позиціях, де вона є зараз, без підтримки КНДР — питання дискусійне. Але що можна сказати точно: відсутність підтримки з боку Пхеньяну змусила б Москву ухвалювати більш непопулярні та жорсткі рішення. Наразі внутрішня стабільність РФ тримається на тому, що середньостатистичний росіянин напряму з війною стикається лише у новинах. Тому повна мілітаризація держави викличе радше шок та ступор у суспільства, аніж якийсь «патріотичний підйом». «Дірки» в особовому складі, ВПК та робочій силі Кремль буде до останнього намагатись заткнути рекрутованими закордонними бійцями. Тож підтримка Північної Кореї — спосіб виграти час, а не вирішити проблему докорінно.
Максим Гончаренко
