Ризик застосування ядерної зброї сьогодні рекордно високий з часів Карибської кризи у 1962 році — та це не означає, що світ на порозі ядерної війни.
З початком повномасштабного вторгнення Росія неодноразово використовувала ядерну риторику. Але для відмови від такого сценарію є одразу декілька причин.
Застосування ядерної зброї не дасть РФ суттєвої стратегічної переваги. Нищівного удару по виробництву не відбудеться: найбільш небезпечна для противника важка техніка приходить з Заходу та ремонтується виробниками, а локальне виготовлення дронів можна розгорнути знов у короткий час. Втрати для РФ будуть більшими та довшими. Першочергово, це токсичність не тільки для Заходу, а й для країн Глобального Півдня, на яких зав’язана дипломатія і торгівля РФ сьогодні.
Таким чином Росія відвертає від себе останні лояльні країни, стає значною неконтрольованою кризою для Китаю та робить будь-яку відповідь з боку Заходу легітимною. Навіть якщо ця відповідь буде неядерною, РФ стає державою-проблемою для всіх. За відсутності вибудованої автаркії, стабільного сидіння на «ресурсній голці» та перспективи колапсу торгівлі наслідки будуть гірші, ніж десятки ядерних бомб.
Застосування навіть тактичної ядерної зброї також не призведе до бажаного результату. Задачі, які традиційно вирішуються артилерією чи дронами, не будуть покладати на зброю минулого сторіччя, від якої більше втрат, ніж користі. Сучасна війна — це війна «скальпеля», а не «молота». У 1945 році людство повною мірою усвідомило наслідки ядерного удару, всі держави знають цю ціну. Саме це знання і є найголовнішим фактором стримування сьогодні. Навіть коли ми говоримо про найбільші світові кризи, пам’ятаємо, що ядерна зброя — це погроза, яка ніколи не має бути виконаною.
Максим Гончаренко
