Це вже 26-й понеділок 2026 року, а отже час для нового випуску моєї авторської рубрики на UA.news.
Про цю історію я пишу вже кілька тижнів поспіль. Ще тоді, коли президент Зеленський присвоїв одному з підрозділів Сил спеціальних операцій почесне найменування «імені Героїв УПА», мені було зрозуміло: кількома обуреними заявами польських політиків ця історія не закінчиться. Саме так і сталося.
Після рішення новообраного президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла прем’єр-міністр Дональд Туск мав усі підстави підтримати цей крок. Саме Зеленський своїм рішенням поставив польського прем’єра у надзвичайно складне становище, адже Туску довелося балансувати між підтримкою України та настроями значної частини власних виборців, для яких тема Волинської трагедії та діяльності УПА залишається принциповою.
Втім, Дональд Туск обрав Україну. Він не підтримав ініціативу Кароля Навроцького, хоча чудово розумів, що цим лише посилить власний конфлікт і з президентом Польщі, і з частиною свого електорату. Це був політичний жест людини, яка навіть у дуже складній ситуації залишилася послідовним союзником України.
Саме тому мене щиро дивує реакція української влади. Замість того щоб приїхати до Гданська на Конференцію з питань відновлення України, особисто подякувати Дональду Туску за його позицію та використати цей майданчик для переговорів із європейськими лідерами, Володимир Зеленський вирішив не їхати взагалі.
Як справедливо пише «Європейська правда», це рішення коштувало Україні значно більше, ніж здається на перший погляд. Через відсутність президента Україна не була представлена на саміті Східного флангу ЄС, куди запрошували лише глав держав. Частина двосторонніх зустрічей просто не відбулася, а низка європейських лідерів, за інформацією видання, були готові вести переговори саме з президентом України. У Гданську обговорювалися нові програми фінансування, питання відбудови України, перспективи європейської інтеграції та багатомільярдна підтримка з боку ЄС. Саме там були присутні люди, з якими потрібно було говорити особисто.
На жаль, вкотре складається враження, що особисті образи та політичні емоції для української влади виявляються важливішими за державні інтереси. Дипломатія полягає не в тому, щоб зустрічатися лише з тими, хто тобі симпатизує. Дипломатія полягає в тому, щоб використовувати кожну можливість для своєї країни, навіть якщо для цього доводиться переступати через власні амбіції.
І щоразу, коли Україна втрачає такі можливості, хочеться поставити одне й те саме запитання: скільки ще ми будемо дозволяти особистим рішенням окремих політиків коштувати державі втрачених шансів?
Найболючіша тема цього тижня — скандал навколо 425-го окремого штурмового полку «Скеля».
Поки що триває розслідування. Правоохоронні органи мають встановити, що саме відбувалося у цьому підрозділі, хто винен і яку відповідальність повинні понести причетні. Саме тому я не робитиму категоричних висновків раніше за слідство.
Журналісти оприлюднили свідчення військовослужбовців, які розповідають про систематичні побиття, катування, приниження, незаконне утримання людей, вимагання грошей та інші тяжкі зловживання. Саме ці звинувачення зараз перевіряють правоохоронні органи.
Втім, якщо хоча б частина фактів, оприлюднених журналістами, підтвердиться, це стане одним із найганебніших злочинів усередині української армії за весь час повномасштабної війни.
Ми щодня говоримо про злочини, які чинять російські військові на окупованих територіях. Ми вимагаємо справедливості, покарання винних і наголошуємо, що людська гідність не може бути знищена навіть під час війни. Саме тому ми не маємо права заплющувати очі, якщо подібне відбувається серед своїх.
Повага до власної армії не означає мовчання. Навпаки, вона означає готовність очищати її від тих, хто паплюжить український військовий бренд.
Якщо факти катувань, побиттів і знущань підтвердяться, для мене такі люди будуть гіршими за російських військових. росіяни знущаються з чужих людей, і це воєнний злочин, який не має жодного виправдання.
Проте якщо українські військові катували й принижували власних побратимів, своїх співгромадян, людей, які разом із ними мали захищати Україну, це буде не лише злочином, а й зрадою. Саме тому покарання для винних має бути максимально суворим.
І наостанок — трохи астрономії.
У ніч на 30 червня українці зможуть побачити так званий «Полуничний Місяць» — найнижчу повню над горизонтом у 2026 році. Саме через таке положення супутника Землі виникає оптична ілюзія: Місяць здаватиметься набагато більшим, хоча насправді його розміри зовсім не зміняться.
Назва «Полуничний Місяць» теж може ввести в оману. Насправді вона не має жодного стосунку ні до кольору, ні до форми Місяця. Ця назва походить від північноамериканських індіанців, які саме в цей період традиційно збирали врожай полуниці.
Якщо погода не підведе, у ніч на 30 червня можна буде побачити це явище на власні очі. Погодьтеся, у наш час не так уже й часто з’являється привід перед сном не читати стрічку новин, а просто кілька хвилин подивитися на нічне небо.
Понеділок почався - і це вже добрий знак!
Галина Хейло
