Це вже 35-й понеділок 2026 року, а отже час для нового випуску моєї авторської рубрики на UA.news.
Головною новиною цього тижня для мене став День Незалежності України. Політичні скандали, судові драми та всі інші події відійшли на другий план.
24 серпня Україна відзначила 35-ту річницю проголошення Незалежності.
Нашій Незалежності - 35 років. Під час великої війни це свято давно перестало бути просто датою в календарі. Ми відраховуємо не лише роки від голосування Верховної Ради. Ми згадуємо про людей, завдяки яким Акт проголошення Незалежності досі не став музейним документом про державу, якої більше немає.
Свято цього року було про війну і про тих, хто тримає країну. На Софійській площі вручали нагороди військовим і цивільним українцям, у Софійському соборі молилися за Україну, до Києва приїхали європейські лідери.
У столиці провели перший в історії країни парад повітряних, наземних і морських дронів - представили майже сто українських систем. Серед них були наземні роботи, які вивозять поранених і доправляють боєприпаси, та морські дрони, що змусили значну частину російського флоту залишити окупований Крим.
Мені здається, це був саме той парад, який могла провести Україна у 2026 році. Не картонна демонстрація величі, а техніка, яка щодня працює на фронті та зберігає життя.
Тут важко не згадати інший парад. У травні Зеленський окремим указом дозволив 9 травня провести парад у Москві. У документі навіть зазначили координати Красної площі, яку на час параду виключили з плану застосування української зброї.
Свій День Незалежності Україна відзначила без дозволу путіна. Ось така тепер асиметрія: російський парад потребує українського погодження, українська незалежність - російського - ні.
Однак, святкові прапори, нагороди й парад не скасовують іншої розмови. Я хочу, щоб Україна вистояла, перемогла і повернула своїх людей та свої землі. Хочу також, щоб наша влада пам’ятала: незалежність не можна вдягати лише на свято разом із вишиванкою. Її потрібно підтверджувати щодня - чесними рішеннями, повагою до закону, відповідальністю за помилки, нетерпимістю до корупції, захистом демократії та гідним ставленням до власних громадян.
Незалежність - це не декорація для урочистої сцени. Вишиванка не може прикрити байдужість, несправедливість чи бажання використати державу у власних інтересах. Жодна посада не дає права красти в країни, за яку інші віддають життя.
Україна заплатила і продовжує платити надто високу ціну за право бути вільною. Ми маємо право вимагати, щоб держава була гідною своїх захисників і свого народу.
Дуже хочу, щоб моя Україна перемогла і стала країною, за яку не лише борються, а в якій хочеться жити.
Але після свят ми змушені повертатися до судових залів. Саме там цього тижня продовжилася історія, яка чудово пояснює, чому незалежність не можна вдягати лише на свято.
Минулого понеділка я писала про підозру Ірині Мудрій у межах операцій НАБУ і САП «Форест Гамп» та «Феміда». Відтоді Вищий антикорупційний суд відправив колишню заступницю керівника Офісу президента під варту на 60 діб із можливістю внести 20 мільйонів гривень застави. Прокуратура просила визначити заставу в розмірі 150 мільйонів.
Судові засідання додали до цієї справи відразу кілька сюжетів, які варті окремих кінофільмів.
Перший стосується стосунків Ірини Мудрої з колишнім народним депутатом Максимом Микитасем, людиною з довгим списком підозр від НАБУ. Судячи з розмов, які зачитували в суді, стосунки були близькими. Микитась називав Мудру «котиком». Вони обговорювали можливий переїзд Ірини до Максима і навіть те, чи перевозити валізу з прикрасами.
«То що, мені не перевозити свої речі?» - запитувала Мудра.
«Ну звісно, перевозь. Я тебе завжди чекаю», - відповідав Микитась.
«Та ні, я маю на увазі валізу із прикрасами там усякими. Привозити?»
В іншій розмові Микитась говорив: «От чого, чого ти кисла така? Блін, я тобі залишив майже 4 мільйони доларів, а ти кисла така. По “Укрбуду”».
Мудра в суді категорично заперечила, що отримувала від нього ці гроші.
За її словами, жодного підтвердження передачі 4 мільйонів доларів у матеріалах справи немає.
Найбільш драматичним став її виступ про походження записів. Мудра заявила, що з 237 розмов, покладених в основу справи, 232 записані через мікрофон однієї людини. Вона не назвала її прямо, але дала зрозуміти, що йдеться про Микитася.
«Ця людина була мені близькою, я їй довіряла. Він говорив, я слухала, він записував», - сказала Мудра.
Захист розвивав версію про те, що Микитась тиснув на неї, примушував і користувався її довірою. Чи справді він свідомо записував Мудру, чи це лише лінія захисту, наразі невідомо.
Якщо версія Мудрої підтвердиться, як жінці мені її щиро шкода. Жодна жінка не хотіла б дізнатися в суді, що чоловік, якому вона довіряла, записував кожну їхню розмову. Це справді підле зрадництво.
Але роль безпорадної жертви руйнують самі записи. У цих розмовах обговорювали не лише переїзд, прикраси та особисті справи. Прокурори зачитували фрагменти про можливий вплив на Міністерство юстиції, суддів Верховного Суду і керівництво державного Sense Bank, про знищення документів, очищення телефонів та способи уникнути відповідальності перед НАБУ. Мудра не просто мовчки слухала Микитася. За версією слідства, вона виконувала цілком конкретні дії.
Окреме питання, хто ставив їй завдання.
У матеріалах клопотання фігурує посадовець Офісу президента, якого називають «Кирилом» та «Кирилом Олексійовичем». Журналісти hromadske пишуть, що їхні співрозмовники пов’язують цю людину з керівником Офісу президента Кирилом Будановим. В одному з протоколів прямо зазначено, що участь у розмові бере Буданов. Підозри йому не оголошували, а його участь у схемі судом не встановлена.
Залишається невідомим і те, хто саме «тупотів ніжками», вимагаючи швидше провести гроші на заставу за Германа Галущенка. Це міг бути Буданов, міг бути президент, а міг бути хтось інший. Я цього не знаю.
Сам Буданов відповів коротко: «Хай суд розбирається, де хто лунає. У нас, знаєте, багато чого де лунає». Він також підтвердив, що розмовляв із Мудрою після її звільнення, і заявив, що не відвертається від людей до остаточних висновків суду.
Що ж, чекатимемо висновків слідства і суду.
Другий сюжет пов’язаний із заставою вже за саму Мудру.
Нагадаю, операція «Форест Гамп» стосується легалізації 150 мільйонів гривень, які внесли як заставу за підозрюваного у справі «Мідас» Германа Галущенка. За версією слідства, організовувала цей процес саме Мудра. Тепер вона сама перебуває в СІЗО і шукає гроші на власну заставу.
Після рішення суду Мудра сказала, що частину суми має, а решту спробує зібрати за допомогою друзів і знайомих. Її адвокат повідомив, що частину застави вже внесли кілька заставодавців. Повної суми, за останніми публічними даними, зібрати не вдалося.
Журналіст Михайло Ткач із посиланням на джерела в бізнесових колах написав, що за внесення застави за Мудру нібито пропонували додаткові 20 відсотків. Ярослав Железняк заявив, що представники влади зверталися з таким проханням до людей із юридичного ринку, а згодом винагорода нібито зросла вже до 50 відсотків. Офіційного підтвердження цієї інформації немає.
Виходить майже «Будинок, який збудував Джек», тільки українська версія 2026 року звучить так:
Ось 150 мільйонів гривень, які, за версією слідства, відмили, щоб внести заставу за Галущенка.
Ось Ірина Мудра, яка, за версією слідства, організовувала внесення цієї застави.
Ось підозра, яку Мудра отримала за участь у цій операції.
Ось 20 мільйонів гривень застави вже за саму Мудру.
Ось бізнес, якому нібито пропонують винагороду, якщо він погодиться внести ці гроші.
Бракує лише наступного куплета про заставу за того, хто все-таки погодиться.
Ще одна сюжетна лінія розгорнулася навколо юридичної компанії Miller, яка взялася захищати Ірину Мудру. Засновник компанії Масі Найєм пояснив, що кожна людина має право на професійний захист, а винуватість встановлює суд.
Я з цим повністю згодна. Адвоката не можна ототожнювати з його клієнтом. Підозрюваний має право на захист незалежно від суспільного ставлення до нього і тяжкості висунутих підозр.
Право Мудрої на захист сумнівів не викликає. Сумніви викликає послідовність самого Найєма.
Він роками публічно підтримував незалежність НАБУ, САП і ВАКС та виступав проти корупції. У 2018 році в інтерв’ю «Українській правді» Найєм назвав справи, за які ніколи не взявся б: «Я б точно ніколи не взявся за справи, де маніпулюють законодавством, щоб красти бюджетні гроші. Ніколи».
Тепер Miller свідомо взяв справу, в якій ідеться про злочинну організацію, рейдерство, підроблені документи й судові рішення, тиск на державні органи та легалізацію грошей. Найєм наголосив, що не вважає це подвійними стандартами.
Виходить, або у 2018 році він говорив те, у що сам не дуже вірив, або сьогодні має дуже вагомі причини зробити для Ірини Мудрої виняток.
Попкорном ми запаслися, тільки смішного тут дедалі менше. Держава прогнила корупцією. Занадто багато людей, які приходять до влади, не збираються з нею боротися. Вони хочуть її систематизувати, контролювати і очолити.
Третя новина цього тижня - путін нарешті чесно і без прикрас пояснив, чому росія розпочала повномасштабну війну проти України. Для цього йому довелося лише трохи переписати зоологію та закони тваринного світу, але це вже неважливо.
29 серпня під час зустрічі з викладачами та студентами педагогічних спеціальностей один з учасників розповів про поїздку на Північний полюс. путін поцікавився, чи бачив він білих ведмедів, а потім несподівано взявся пояснювати педагогам харчовий ланцюг Арктики.
«Вот там рядышком косатки обитают, они едят этих медведей, как мелюзгу, набрасываются, на части разрывают. Такая пищевая цепочка», - заявив путін.
За його словами, про це потрібно розповідати дітям, «чтобы они понимали, в каком мире мы живем и почему мы проводим специальную военную операцию».
Історію України путін переписував роками. Тепер дійшла черга до зоології.
Наукова організація Polar Bears International прямо зазначає, що природними ворогами білих ведмедів є люди, а в рідкісних випадках - інші білі ведмеді. Канадський урядовий план управління популяцією називає білого ведмедя верхівковим хижаком, який займає найвищий рівень харчового ланцюга в арктичній морській екосистемі.
Косатки в Арктиці справді полюють на нарвалів, білуг і гренландських китів. Задокументованих полювань косаток на білих ведмедів, під час яких зграя нібито нападає, розриває їх і з’їдає, наукові джерела не наводять.
путін просто пристосував тваринний світ до власної політичної теорії. Раніше заради виправдання війни він перекроював кордони, держави та історичні події. Тепер знадобилися вигадані косатки, які зграями пожирають білих ведмедів.
Майже історичним цей монолог робить інше. Мабуть, уперше за весь час повномасштабної війни з пояснення путіна зникли НАТО, Донбас, «вісім років», «денацифікація», захист російськомовних і нескінченні екскурси в минуле.
Залишився харчовий ланцюг. Сильний пожирає слабкого.
У путінській картині світу росія напала на Україну, тому що вважала себе сильнішою. Йому здавалося, що Україну можна розірвати на частини та проковтнути, як та сама зграя косаток нібито пожирає білого ведмедя. Інших причин уже не потрібно.
Після косаток путін згадав Джека Лондона і переповів історію про старих, яких плем’я залишало вовкам, бо не могло нести їх далі: «Да, это жестковато все выглядит, но такова у них жизнь».
Дві такі репліки поспіль складаються в завершену картину світу. Слабкого з’їдають, старого залишають, сильний вирішує, хто має жити. Міжнародне право, державні кордони, договори та право народів самостійно обирати власне майбутнє до цієї картини не входять.
Власними словами путін написав чудову інструкцію не лише для російських дітей, а й для України та Заходу.
За його законами міжнародні відносини є звичайним харчовим ланцюгом. Скарги кремля на санкції, постачання зброї Україні, розширення НАТО та європейське переозброєння тоді виглядають просто смішно. Це така сама поведінка сильних учасників харчового ланцюга. Косатки ж. Харчовий ланцюг. «Такова у них жизнь».
Своїм співгромадянам путін також підказав, що робити зі старим і ослабленим вожаком, якого зграя більше не хоче тягнути за собою. Захід почув іншу підказку: на яку поблажливість, за путінською логікою, заслуговує росія, коли сама остаточно ослабне.
Схоже, єдиний персонаж власної притчі, якого путін не впізнав, - це він сам.
Цивілізований світ створював міжнародне право саме для того, щоб держави не жили за законами зграї. Для путіна, схоже, існує тільки сила. За такої логіки зупинити його можуть зброя для України, санкції, європейське переозброєння та готовність захищати кожен метр території НАТО.
Цього разу путін справді сказав правду про війну. росія напала, бо її керівник вважав Україну слабкою і був переконаний, що сильнішому дозволено все.
У білих ведмедях він теж помилився. Україна здобиччю не стала. За цю помилку путіна люди щодня платять життям.
Але понеділок почався - і це вже добрий знак!
Галина Хейло
