24 вересня відзначають Всесвітній день дослідження раку. У 2026 році цій ініціативі виповнюється десять років. Її започаткували у 2016 році, щоб привертати більше уваги до досліджень раку, нових способів його діагностики та лікування.
І ці десять років справді багато що змінили. Людство так і не винайшло одну універсальну таблетку «від раку». Операції, хіміотерапія та променева терапія нікуди не зникли і залишаються основою лікування багатьох пухлин. Проте лікарі отримали набагато більше можливостей зрозуміти, чому конкретна пухлина росте, чим вона відрізняється від інших і яке саме лікування може на неї подіяти.
Раніше рак значною мірою ділили за тим, де саме він виник: рак легень, грудей, кишечника, простати. Тепер цього часто недостатньо. Дві пухлини в одному й тому самому органі можуть поводитися зовсім по-різному через відмінності всередині самих ракових клітин. Тому сучасна онкологія дедалі частіше намагається знайти слабке місце конкретної пухлини. Одним пацієнтам допомагають «розбудити» власну імунну систему, для інших у лабораторії змінюють їхні імунні клітини, а комусь підбирають препарат за генетичною поломкою всередині ракової клітини.
UA.News розповідає, які технології за останні десять років найбільше змінили лікування раку і чому боротьба з ним поступово стає все більш точною.
Імунотерапія навчила імунітет знову бачити ракові клітини
Одна з головних проблем у боротьбі з раком полягає в тому, що пухлина виникає з власних клітин людини. Через це імунній системі набагато складніше розпізнати її як ворога, ніж, наприклад, бактерію або вірус.
Більше того, деякі пухлини навчилися буквально обманювати імунітет. На поверхні наших клітин існують своєрідні «стоп-сигнали». Вони потрібні, щоб імунна система не атакувала здорові тканини. Але ракові клітини можуть використовувати такі сигнали для власного захисту — ніби показують імунним клітинам фальшиве посвідчення «свій».
Одним із головних проривів останніх років стали препарати, які блокують цей обман. Їх називають інгібіторами імунних контрольних точок, але суть набагато простіша: препарат прибирає з імунної системи частину «гальм» і дозволяє їй знову побачити пухлину.
Одним із найбільш відомих таких препаратів став пембролізумаб. Наскільки сильно новий підхід може змінити лікування, добре показало дослідження KEYNOTE-024. У ньому брали участь понад 300 пацієнтів із поширеним раком легень, пухлини яких мали ознаки того, що імунотерапія потенційно може спрацювати.
Одним пацієнтам дали стандартну хіміотерапію, іншим — пембролізумаб. У групі імунотерапії хвороба в середньому не прогресувала 10,3 місяця, тоді як після стандартної хіміотерапії — приблизно шість місяців. Серйозні побічні ефекти лікування при цьому виникали значно рідше.
Ще важливішими виявилися довгострокові результати. Через п'ять років живими залишалися майже 32% пацієнтів, які від самого початку отримували пембролізумаб. Серед тих, кого спочатку лікували хіміотерапією, — близько 16%. П'ятирічні результати дослідження показали, що для частини пацієнтів із поширеним раком легень хвороба, яка раніше дуже швидко ставала смертельною, могла контролюватися роками.
Це не означає, що імунотерапія працює для всіх. Частина пухлин взагалі на неї не реагує, інші з часом виробляють стійкість. Саме тому лікарі одночасно почали шукати ознаки, за якими можна заздалегідь зрозуміти, кому таке лікування має найбільші шанси допомогти.
У 2017 році американський регулятор FDA вперше дозволив використовувати протираковий препарат не проти пухлини конкретного органа, а проти пухлин із певною внутрішньою особливістю. Пембролізумаб дозволили застосовувати при різних видах раку, якщо в пухлині є певні порушення механізму відновлення ДНК. Рішення FDA фактично означало: іноді для вибору лікування важливіше не те, де виник рак, а те, як саме працюють його клітини.
Для онкології це була велика зміна.
Генетичний аналіз пухлини дозволив підбирати ліки за її слабким місцем
Клітини нашого організму працюють за інструкціями, записаними в ДНК. Коли в цих інструкціях накопичуються певні помилки, клітина може почати безконтрольно ділитися — так і виникає рак.
Але генетичні поломки у різних пухлин різні. Саме тому за останнє десятиліття одним із ключових інструментів онкології стало генетичне дослідження пухлини. Лікарі можуть взяти її зразок і перевірити одразу велику кількість генів, щоб знайти зміни, проти яких уже існують спеціальні препарати.
У медицині це називають секвенуванням нового покоління, або NGS. Для звичайного пацієнта головна суть проста: замість того щоб лише визначити тип раку, лікарі можуть буквально заглянути у його «внутрішню інструкцію».
Іноді це повністю змінює лікування. Хорошим прикладом стали так звані NTRK-злиття. Це рідкісна генетична помилка, через яку клітина отримує постійний сигнал до росту. Вона може зустрічатися у пухлинах зовсім різних органів.
У 2018 році FDA схвалило препарат ларотректиніб саме для таких пухлин — незалежно від того, де саме в організмі вони виникли. У перших дослідженнях препарату брали участь пацієнти з 12 різними видами раку. Приблизно у 75% пухлини помітно зменшилися або зникли, а у 22% була зафіксована повна відповідь на лікування.
Це стало ще одним прикладом того, наскільки сильно змінилася логіка онкології. У минулому два пацієнти з раком різних органів практично гарантовано отримували різне лікування. Тепер іноді виявляється, що пухлини у легенях і, наприклад, щитоподібній залозі мають однакову генетичну поломку — а отже, проти них може працювати один і той самий препарат.
Сьогодні Національний інститут раку США уже перелічує цілу групу препаратів, які можуть призначатися саме за такими особливостями пухлини. Тому для багатьох онкологічних захворювань після встановлення діагнозу починається ще один етап.
Лікарі шукають у пухлині конкретні зміни з назвами EGFR, ALK, BRAF, KRAS, RET, BRCA та іншими. Пацієнтові всі ці абревіатури знати не обов'язково. Важливо інше: кожна з них може стати підказкою, який препарат буде ефективнішим.
Аналіз крові дозволяє знаходити сліди пухлини, навіть коли її ще не видно на знімках
Ще одна технологія останніх років на перший погляд виглядає зовсім просто: звичайна пробірка крові. Пухлина протягом свого життя постійно викидає в кров крихітні фрагменти свого генетичного матеріалу. Сучасні лабораторні методи навчилися знаходити серед величезної кількості звичайної ДНК людини саме ці сліди.
Такий підхід отримав назву «рідинна біопсія». Звичайна біопсія передбачає отримання шматочка пухлини — наприклад, за допомогою голки або під час операції. Рідинна біопсія в окремих ситуаціях дозволяє отримати частину інформації про рак просто з крові.
У 2020 році FDA схвалило кілька тестів, які можуть шукати в крові генетичні зміни пухлини. Один із них — FoundationOne Liquid CDx — аналізує сотні генів і може допомогти лікарям підібрати певні види таргетного лікування.
Але одна з найбільш цікавих можливостей технології полягає навіть не в цьому. Після операції хірург може видалити всю видиму пухлину. Комп'ютерна томографія також може не показувати жодних ознак раку. Проте в організмі іноді залишаються окремі ракові клітини, яких просто замало, щоб їх побачити.
Саме вони через кілька місяців або років можуть спричинити рецидив. Аналіз крові потенційно дозволяє знайти сліди таких клітин раніше. Наскільки це може бути корисним, показало дослідження DYNAMIC, опубліковане у 2022 році.
У ньому брали участь 455 людей, яким видалили рак товстої кишки II стадії. Одній групі рішення про додаткову хіміотерапію після операції призначали традиційно — за характеристиками пухлини та іншими факторами ризику. В іншій групі лікарі також перевіряли кров на залишки пухлинної ДНК.
У групі, де використовували аналіз крові, хіміотерапію отримали лише 15% пацієнтів. При стандартному підході — 28%. При цьому через два роки без повернення хвороби залишалися 93,5% та 92,4% пацієнтів відповідно.
Тобто новий тест дозволив майже вдвічі зменшити кількість людей, яким довелося проходити хіміотерапію, без очевидного погіршення результатів лікування. Звичайно, рідинна біопсія поки не може повністю замінити звичайну. Не всі пухлини виділяють достатньо ДНК у кров, а ефективність тестів залежить від типу та стадії раку.
Але ще десять років тому можливість стежити за пухлиною за кількома фрагментами її ДНК у пробірці крові була переважно дослідницькою технологією. Сьогодні вона вже використовується у реальному лікуванні.
CAR-T перетворює власні імунні клітини людини на ліки проти раку
CAR-T — одна з найбільш незвичайних технологій сучасної онкології. У цьому випадку пацієнтові фактично не дають готовий препарат. Ліки створюють із його власних клітин. Спочатку з крові людини забирають Т-лімфоцити — клітини імунної системи, які в нормі борються з інфекціями та іншими загрозами.
Потім у лабораторії їх генетично змінюють. Клітини отримують спеціальний «датчик», який дозволяє їм краще розпізнавати певні ракові клітини. Після цього їх розмножують до величезної кількості та повертають назад пацієнтові.
Тепер ці клітини можуть шукати рак в організмі та атакувати його. Тобто замість того, щоб створювати нову молекулу препарату, медицина фактично перетворює клітини самого пацієнта на живі ліки.
У 2017 році FDA схвалило одну з перших таких терапій — Kymriah. Її дозволили використовувати для дітей та молодих людей із певною формою лейкозу, яка повернулася після лікування або перестала на нього реагувати.
Для частини цих пацієнтів традиційні варіанти вже були практично вичерпані. У великому міжнародному дослідженні CAR-T взяли участь 75 дітей та молодих дорослих із таким лейкозом. Після однієї інфузії модифікованих клітин протягом трьох місяців ремісії досягнув 81% пацієнтів. Через рік живими залишалися 76%.
Для групи людей із дуже важким захворюванням це були вражаючі результати.
Але CAR-T добре демонструє й те, наскільки складними стали деякі сучасні методи лікування. Це не проста крапельниця, яку можна поставити у будь-якій лікарні. Клітини конкретного пацієнта потрібно забрати, доставити до спеціальної лабораторії, змінити, виростити, перевірити і лише потім повернути людині.
До того ж лікування може спричиняти серйозні ускладнення. Одне з них виникає, коли активовані імунні клітини одночасно викидають у кров величезну кількість речовин, що керують запаленням. У пацієнта може різко підвищитися температура, впасти тиск і виникнути проблеми з роботою органів.
Саме тому CAR-T проводять у спеціалізованих центрах. Поки що найбільших успіхів ця технологія досягла при раку крові — деяких лейкозах, лімфомах та множинній мієломі. З пухлинами легень, кишечника, грудей та інших органів усе складніше.
Нові препарати навчилися доставляти сильнодіючі речовини прямо до ракових клітин
Хіміотерапія десятиліттями залишається одним із головних способів боротьби з раком. Її основна проблема добре відома: препарати атакують клітини, які швидко діляться. Ракові клітини роблять це дуже активно, але швидко оновлюються також волосся, клітини крові та слизових оболонок.
Через це страждає не лише пухлина, а й здорові тканини. Один із напрямків сучасної онкології полягає в тому, щоб зберегти сильну дію препаратів, але доставити їх значно точніше. Саме так працює технологія ADC — препарати, які поєднують антитіло та сильнодіючу протиракову речовину.
Антитіло можна уявити як систему наведення. Воно шукає певну мітку на поверхні ракової клітини та прикріплюється до неї. До цього антитіла приєднана токсична речовина. Коли система знаходить потрібну клітину, препарат доставляється безпосередньо до своєї мішені. Звідси й популярне порівняння таких ліків із «керованою ракетою».
Особливо важливі результати показало дослідження DESTINY-Breast04 серед пацієнток із поширеним раком молочної залози. Раніше препарати, націлені на білок HER2, використовували переважно тоді, коли пухлина мала його дуже багато. Але виявилося, що новий препарат здатний працювати навіть у частини пацієнтів, у пухлинах яких HER2 значно менше.
У дослідженні він дозволив довше стримувати розвиток захворювання і збільшив загальну тривалість життя порівняно зі стандартною хіміотерапією. Це фактично створило нову групу пацієнтів, для яких раніше подібного варіанту лікування не існувало.
Проте «точкове» лікування не означає повністю безпечне. Наприклад, одним із серйозних ризиків трастузумабу дерукстекану є ураження легень.
Радіоактивні препарати почали знаходити пухлину всередині організму
Схожа ідея використовується ще в одному напрямку — радіолігандній терапії. Тут замість токсичної речовини до молекули, здатної знаходити ракову клітину, приєднують радіоактивний елемент.
Молекула подорожує організмом, знаходить потрібну мішень і накопичується в пухлині або її метастазах. Після цього радіоактивна частина препарату опромінює ракові клітини з дуже близької відстані.
Для пацієнта це означає, що радіацію можна доставити не зовні великим апаратом, а фактично відправити всередину організму до конкретних пухлинних клітин. Один із найбільш відомих прикладів — препарат Pluvicto для лікування поширеного раку простати. Він знаходить білок PSMA, який часто присутній у великій кількості на клітинах цього виду раку.
Перед лікуванням лікарі можуть провести спеціальне сканування і перевірити, чи справді пухлина має достатньо цієї мішені. Якщо має — той самий принцип використовують уже для доставки радіоактивного препарату.
Тобто спочатку мішень допомагає знайти пухлину, а потім — атакувати її. У великому дослідженні VISION взяв участь 831 пацієнт із поширеним раком простати, який уже перестав реагувати на частину попереднього лікування.
У людей, які отримували новий препарат разом зі стандартною терапією, медіана загальної виживаності становила 15,3 місяця. У групі без препарату — 11,3 місяця. Медіана часу до подальшого прогресування хвороби за результатами сканувань збільшилася з 3,4 до 8,7 місяця.
У 2022 році FDA схвалило Pluvicto для певної групи пацієнтів із поширеним раком простати.
Головний прорив десятиліття — лікарі навчилися бачити рак набагато детальніше
Якщо спробувати знайти одну технологію, яка повністю змінила лікування раку за останні десять років, зробити це буде складно.
Імунотерапія дозволила використовувати проти пухлини власний імунітет людини. Генетичне тестування допомогло знаходити слабкі місця конкретних пухлин і підбирати під них препарати. Аналіз пухлинної ДНК у крові дозволяє в окремих ситуаціях стежити за хворобою навіть тоді, коли її ще неможливо побачити на КТ. CAR-T перетворила власні клітини пацієнта на лікарський засіб.
Нові антитіла навчилися доставляти сильнодіючі препарати безпосередньо до ракових клітин, а радіолігандна терапія зробила приблизно те саме з радіацією. Але за всіма цими технологіями стоїть одна велика зміна.
Медицина почала набагато детальніше бачити сам рак. Ще не так давно діагноз «рак легень» або «рак молочної залози» багато в чому визначав подальше лікування. Тепер цього часто недостатньо. Лікарям потрібно знати, які саме зміни є всередині пухлини, які білки знаходяться на її поверхні, як вона взаємодіє з імунітетом і чи залишає вона свої генетичні сліди у крові.
Тому два пацієнти з однаковим на перший погляд діагнозом можуть отримати зовсім різне лікування. І навпаки — люди з раком різних органів інколи можуть отримати один препарат, якщо пухлини мають однакову генетичну особливість.
Це не означає, що традиційні методи залишилися у минулому. Хірургія досі є одним із найважливіших способів лікування пухлин, які можна повністю видалити. Хіміотерапія продовжує рятувати життя мільйонів людей і часто використовується разом із новішими препаратами. Променева терапія також стала точнішою і залишається незамінною для багатьох пацієнтів.
Головна різниця полягає в тому, що тепер до цих методів додався величезний набір нових інструментів.
І залишається ще одна проблема: далеко не всі вони однаково доступні. Генетичні дослідження пухлин, CAR-T терапія, нові антитіла та радіоактивні препарати можуть коштувати дуже дорого. Для їх використання потрібні спеціальні лабораторії, обладнання та підготовлені лікарі.
Тому наступний великий виклик для онкології полягає вже не тільки у створенні нового лікування. Не менш важливо зробити так, щоб технології, які показують хороші результати у великих наукових центрах, поступово ставали доступними звичайним пацієнтам.
