Проблему дефіциту палива в Росії визнав і особисто Володимир Путін.
І це свідчить про те, що ситуація дійсно кризова. Ситуація кризова, але вона ще не критична, тому що в Російській Федерації більше 80 середніх та великих нафтопереробних заводів, і українські дрони фізично не потраплять в усі. І зрозуміло те, що після враження НПЗ дроном, бувають такі вдалі влучання, як в Капотні, де півроку буде відбудовуватися, або в Слов'янську-на-Кубані, де також важкі ушкодження. Та в більшості випадків через 2-3 тижні завод відновлюється, і виробництво знову починається.
Це створює проблеми для РФ, але вони не критичні. Тому, наприклад, найбільший стратегічний нафтопереробний завод знаходиться в Омську, до якого українські дрони поки що не мають шансу долетіти. Є можливість купувати паливо в Казахстані, там також є нафтопереробні потужності. Головний чинник — це безгосподарність, бюрократична машина, дуже незрозуміла логістика. Саме тому я вважаю, що до паливної кризи в Російській Федерації доклали руки як російські бюрократи, так і українські дрони. І власники паливних мереж.
Не будемо відкидати версію про те, що для них це можливість отримати надприбутки завдяки ажіотажному попиту. І дійсно це буде тривати, але це не буде таким критичним фактором. Чому? Тому що для Збройних сил Російської Федерації паливо знайдеться, як воно знаходиться у Криму, де палива нема для цивільних, а для військових та поліцейського апарату паливо є, як би нам не хотілося б іншого. Саме тому, скоріше за все, це такий чинник, який націлений на те, щоб викликати обурення в Російській Федерації. Але, як на мене, ще 3-4 тижні — ось той час, коли буде тривати паливна криза, але вона не стане тим геймченджером, на який розраховують. За рахунок паливної кризи посадити Путіна за стіл переговорів не вдасться.
Андрій Золотарьов
