10 мільйонів вакцин Пфайзер: про що реально домовилась Україна

10 мільйонів вакцин Пфайзер: про що реально домовилась Україна

Zhumadilov Arsen
Автор
Zhumadilov Arsen
UA.NEWS
Поділитись:

Читаю новину – у МОЗа є домовленість про 10 млн. доз вакцини.

Зроблено крок до поставок вакцини провідного виробника за прямими договорами. Вочевидь, це факт і однозначно позитивний.

Круто, думаю. Хоч і з запізненням у майже рік, але ок.

Вчитуюсь.

Рамковий договір? Серйозно?

Є поняття рамкової угоди. З законодавства про публічні закупівлі. Ще жодна вакцина не була і довго не буде закуплена в його межах. Колись прийдуть інші часи, інші обставини на ринках. Не зараз.

То що це за «рамковий договір». У кодексах таке поняття відсутнє, щоб знати напевно, що мається на увазі.

Про що мова?

Ймовірно, про документ типу Memorandum of understanding чи Term Sheet. У такому випадку це попередні домовленості, у межах яких не виникають зобовязання. MoU/Term Sheet – це не договір купівлі-продажу/закупівлі. Сторони домовились домовлятись далі, так би мовити.

Побіжний і оптимістичний розрахунок вартості 10 млн. доз вакцини від Pfizer (18 дол. за од.) – більше 5 млрд. грн. загальної вартості контракту. Таких фінансових призначень донедавна державний бюджет на закупівлю вакцини не містив. Залізне правило: не маєш призначень – не можеш брати договірні зобовязання.

Остаточне підтвердження того, що маємо справу із укладанням попереднього документу, що не має зобовязувального характеру – нечіткі формулювання графіку поставок.

Перші партії (які саме?) прибудуть найближчими місяцями (коли саме?)

«Угадай мелодію» замість ясності.

Хтось скаже – у МОЗа все під контролем. Не дарма ж щось говорять.

Дозволю собі скепсис. Ще в липні минулого року я ставив під сумнів, що про вакцину хтось взагалі домовляється і що існує розуміння, як саме вона завозитиметься.

На жаль, виявився правим – реальні домовленості та конкретні законодавчі ініціативи зявились в авральному режимі лише взимку.

Хочу помилятись зараз. Хочу вірити, що країна скоро отримає шанс вийти з локдауну безповоротно.

Це мій і професійний, і персональний інтерес.

Зупинюсь щодо другого. Маю двох дітей-дошкільнят. Садочки закриті, ТРЦ закриті.

Дідусі і бабусі дітей у Криму, до якого дістатись за умов суцільних карантинів – квест, екшн, пригоди з елементами передач на діскавері «я дивом лишився живим».

Сидимо в Києві. Тривале перебування дітей вдома серйозно випробовує психічне здоровє. При чому всіх.

Я не уявляю просидіти в такому режимі кілька років чи десятків років, як нам уже спрогнозували.

Тож я дійсно хочу помилятись. Якщо так, то окей, коли там наша черга в Дії?

N.B. У будь-якому разі мати хоч і попередні, але ж домовленості краще ніж не мати жодних.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.

Автор: Zhumadilov Arsen
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!