Читаю новину - у МОЗа є домовленість про 10 млн. доз вакцини.
Зроблено крок до поставок вакцини провідного виробника за прямими договорами. Вочевидь, це факт і однозначно позитивний.
Вчитуюсь.
Рамковий договір? Серйозно?
Є поняття рамкової угоди. З законодавства про публічні закупівлі. Ще жодна вакцина не була і довго не буде закуплена в його межах. Колись прийдуть інші часи, інші обставини на ринках. Не зараз.
То що це за «рамковий договір». У кодексах таке поняття відсутнє, щоб знати напевно, що мається на увазі.
Про що мова?
Ймовірно, про документ типу Memorandum of understanding чи Term Sheet. У такому випадку це попередні домовленості, у межах яких не виникають зобовязання. MoU/Term Sheet - це не договір купівлі-продажу/закупівлі. Сторони домовились домовлятись далі, так би мовити.
Побіжний і оптимістичний розрахунок вартості 10 млн. доз вакцини від Pfizer (18 дол. за од.) - більше 5 млрд. грн. загальної вартості контракту. Таких фінансових призначень донедавна державний бюджет на закупівлю вакцини не містив. Залізне правило: не маєш призначень - не можеш брати договірні зобовязання.
Остаточне підтвердження того, що маємо справу із укладанням попереднього документу, що не має зобовязувального характеру - нечіткі формулювання графіку поставок.
Перші партії (які саме?) прибудуть найближчими місяцями (коли саме?)
«Угадай мелодію» замість ясності.
Хтось скаже - у МОЗа все під контролем. Не дарма ж щось говорять.
Дозволю собі скепсис. Ще в липні минулого року я ставив під сумнів, що про вакцину хтось взагалі домовляється і що існує розуміння, як саме вона завозитиметься.
На жаль, виявився правим - реальні домовленості та конкретні законодавчі ініціативи зявились в авральному режимі лише взимку.
Хочу помилятись зараз. Хочу вірити, що країна скоро отримає шанс вийти з локдауну безповоротно.
Це мій і професійний, і персональний інтерес.
Зупинюсь щодо другого. Маю двох дітей-дошкільнят. Садочки закриті, ТРЦ закриті.
Дідусі і бабусі дітей у Криму, до якого дістатись за умов суцільних карантинів - квест, екшн, пригоди з елементами передач на діскавері «я дивом лишився живим».
Сидимо в Києві. Тривале перебування дітей вдома серйозно випробовує психічне здоровє. При чому всіх.
Я не уявляю просидіти в такому режимі кілька років чи десятків років, як нам уже спрогнозували.
Тож я дійсно хочу помилятись. Якщо так, то окей, коли там наша черга в Дії?
...
N.B. У будь-якому разі мати хоч і попередні, але ж домовленості краще ніж не мати жодних.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
