За останні пару років фінтех-компанії стали отримувати великий приплив інвестицій. Мова йде не тільки про Західну Європу і США, хоча тенденції там простежити набагато простіше. Наприклад, тільки за 2018 рік американські fintech-стартапи залучили майже $ 12 млрд від венчурних компаній. Це на цілих 120% більше, ніж у 2017 році ($ 8,1 млрд). В 2016 році обсяг інвестицій становив $ 5,9 млрд. Як вам така позитивна динаміка? В основному це цікаві інноваційні проекти, що створюють просте рішення для складної платіжної проблеми або ж трендова тематика.
Непрямий наслідок такого процесу — у фінтех готові вливати гроші більше: як за сумами, так і за кількістю бажаючих. Нерідко інвесторами виступають великі банки — з цілком зрозумілих причин, про які я говорила не раз. Для банків це шанс скоротити технічне відставання в сфері платіжних послуг і зберегти статус-кво.
Для ринків з недостатньо допрацьованою законодавчою базою головною причиною буде дотримання нормативних вимог — безліч fintech-проектів стають все більш складними і схожими на банки, а тому відчувають все більше тиску вже за вимогами банківського законодавства.
Але повернемося до інвестицій. Тільки за 4-й квартал 2018 року відбулося 10 інвестраундів. Завдяки ним «єдинорогами» стали кілька фінтех-компаній. Наприклад, стартап Plaid, заснований в 2013 як потужний personal finance інструмент, що дозволяє управляти рахунками в усіх банках через один додаток. Зручно й вигідно. Не буду говорити, який банківський додаток в Україні йде до цього, ви і так знаєте.
За 2018 рік кількість інвесторів галузі збільшилася на 18%. Найчастіше гроші вкладають в нові перспективні методи платежів, їх реалізацію в конкретному ПЗ і в оновлення платіжної інфраструктури. Перехід бізнесу в digital commerce (термін є спадкоємцем e-commerce як застарілого поняття) йде повним ходом, тому інвестиційні проекти відповідають на питання «Чим людям платити?» і «Як людям платити?».
При цьому у деяких інвесторів спостерігається нерозуміння кореневих причин того, навіщо все це. Вони діють за принципом «всі йдуть туди — ну, і я піду». Це можна вважати ще однією ознакою переходу фінансових послуг від етапу першопрохідців до активного насичення.
Питання того, чи повинні банки бути джерелами fintech-інновацій або ж їм краще інвестувати у такі проекти і створювати колаборації, дуже дискусійне. Мені здається, правильної відповіді на нього немає, адже все залежить від умов ринку. Для США з їх давно сформованою картиною безготівкового споживання великі банки максимально консервативні, адже їм не потрібно боротися за клієнта, а бюджети дозволяють займатися інвестиціями в стартапи і не витрачати ресурси на те, в чому у банків недостатньо компетенції. У випадку України банки вимушено стають центрами інновацій, адже законодавчо їм можна набагато більше, ніж небанківським фінустановам. Останні часто відповідають за фінансову та юридичну сторони роботи вітчизняних фінтех-компаній (так з нашою ФК «Леогеймінг Пей»).
У будь-якому випадку, у банків більше важелів відповідності нормативним вимогам, а fintech-стартапи — це історія про «творчість», максимальну мобільність і створення нового.
«Перша хвиля» новаторських fintech-проектів створила прецедент і знайшла клієнтів фінансових послуг там, де їх раніше не було. Це стало цікаво і традиційним гравцям фінринку. Але «перша хвиля» позаду, і хаотичні інвестиції у стартапи на ранніх етапах теж в минулому.
Тепер на ранньому етапі йде правильно таргетований «посів» інвестицій, що дозволяє довести цікавий проект до рівня стабільно працюючого і обговорюваного MVP. Таким чином, як це не парадоксально, хоча інвестори бачать більше можливостей, ніж будь-коли, вони зосереджені на меншій кількості угод з компаніями, які мають реальний проривний потенціал і унікальні ціннісні пропозиції.
Ось звідси і зростання інтересу — всі хочуть створити «новий Revolut / Monzo / Plaid / Monobank» (підкресліть потрібне), і це ознака, що з ринком інвестицій все більш ніж гаразд. Зростає планка якості — зростає рівень і всієї галузі.
Джерело: Investgazeta
