$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+11° Київ +14° Варшава +9° Вашингтон

Американський морпіх пояснив, як потрапив у розвідку ЗСУ: інтерв’ю військового США за хвилину

Ілона Завальнюк 05 Листопада 2020 20:42
Американський морпіх пояснив, як потрапив у розвідку ЗСУ: інтерв’ю військового США за хвилину

Колишній сержант морської піхоти США Роберт служить у роті глибинної розвідки ЗСУ розвідником-стрілецем і жодного разу не шкодував про своє рішення попри відмовляння друзів, труднощі в адаптації й невелике грошове забезпечення.

Американець у інтерв’ю «Армія.Інформ» зазначив, що був приємно здивований потужною підготовкою українського війська, а армійська їжа йому дуже сподобалась, однак є і проблеми: холодний для каліфорнійця клімат та мовний бар’єр - особливо незрозумілий військовий сленг. Усе інтерв’ю за хвилину.



Роберт родом із Санта-Барбари  (штат Каліфорнія) у військову справу подався за прикладом діда, який командував кораблем у Другій світовій. В армію пішов після школи і одразу зрозумів, що це надовго. «Я не чіплявся за Каліфорнію, не намагався всидіти на одному місці, тож встиг послужити і в Японії, і в Кореї, брав участь у морських походах».

Коли РФ розв’язала війну на Донбасі, американець не зміг залишатись осторонь, інформацію добував у інтернеті, бо телебаченню не довіряє, познайомився із українцями у соцмережах. «В якийсь момент перемкнуло: «Чому я тут? Я ж можу бути корисним в Україні! Я ж сильний, витривалий!», до того ж закінчився контракт в армії США.

Підписати офіційний контракт із ЗСУ виявилось непросто. Американця ретельно перевіряли навіть після заяви про готовність служити безоплатно. Урешті-решт Роберту вдалось законно стати українським розвідником. «Мене одразу попередили: «Жодних попусків не буде! Тут не важливі стать, походження, знання мови».

Роберту здавалось, що проблем з мовою не буде, «Та де там!  Хто українською говорить, хто російською, хто змішаною, хто діалектом, Я вже мовчу про військовий сленг». Багатьох слів не знав навіть сучасний перекладач, довелось усе записувати та вчити.

Перший виїзд на полігон показав американцю гідний рівень підготовки українських бійців. «Це був нон-стоп. Біжи, стріляй, падай, повзи, біжи! Поле, постійний рух, виснаження». Морпіха приємно здивував професіоналізм та згуртованість українців.  «Коли я їхав сюди, мене намагалися зупинити, казали: «Там тебе постійно будуть ображати», а натомість мене називають братом».

Найбільше в українських реаліях Роберта засмутив прохолодний клімат, а армійська їжа навіть сподобалась. За півроку служби американець не встиг злітати додому, адже грошове забезпечення не покриває навіть половини дороги. «У мене часу для ностальгії немає: наряди, чергування, стрільби, полігони, активна підготовка до ротації на фронт».