Анна Артеменко, IBOX Bank: процвітає лише той термінальний сервіс, який швидко адаптується до нововведень

Термінальні мережі стали своєрідною ланкою у переході українців до безготівкових платежів. Як сформувався та працює термінальний бізнес в Україні, в чому його специфіка і потенціал для зростання ми дізналися у директора департаменту з управління термінальною мережею і обслуговування клієнтів IBOX Bank Анни Артеменко.

Давайте одразу обговоримо головну тему сьогоднішнього ринку. Оновлене законодавство вимагає установки РРО, якщо термінали не належать банкам. Які є сценарії або сценарій розвитку подій для НФУ?

Анна Артеменко: Термінальний бізнес добре розвинений в Україні, і для НФУ, власників термінальних мереж, вимога про обов'язкове встановлення РРО була тривожною новиною. Принаймні, на першому етапі. Однак від початку обговорень до дати введення вимог було багато зустрічей на цю тему. З боку НФУ і регулятора була вироблена і стратегія переходу, і способи її практичної реалізації.

Зараз найбільш зручним і поширеним методом передачі даних є програмне РРО. В останні дні перед запуском у ринку були великі побоювання, що у Державної податкової служби можуть бути проблеми з працюючим протоколом взаємодії (API). Однак все вийшло, і зараз програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС або термінали, якщо говорити людською мовою) фіскалізують свої операції за допомогою ПРРО.

У скільки можна оцінити оборот і доходи термінального ринку України? Він досяг своєї межі?

Анна Артеменко: Точну інформацію по всьому ринку в конкретних цифрах зібрати дуже складно. Але напевне можна стверджувати про більш ніж 10 млрд грн квартального обороту. Середня прибутковість – 2-5%, залежно від термінальної мережі.

Платіжні термінали не дуже зрозумілі для Західної Європи або США – при слові "terminal" всі думатимуть про POS-термінали. Для СНД та  Азії розвинені мережі платіжних терміналів стали проміжною ланкою до безготівкової трансформації.

Термінальний ринок зараз на стадії активної конкуренції між мережами: дилери працюють з тими, хто надає найкращі тарифи, ПЗ і підтримку. Це вкрай цікавий період, в якому процвітає та мережу, яка вміє швидше за все адаптуватися до змін, але при цьому мати послідовну стратегію розвитку, впровадження якої приносить унікальний корисний досвід.



Наскільки можна стверджувати, що термінали – це специфічний бізнес, який активно розвивається на території країн колишнього СНД? За кордоном цей сервіс не особливо розвинений. Чи має Україна свої відмінні риси?

Анна Артеменко: Так, платіжні термінали не дуже зрозумілі для Західної Європи або США – при слові "terminal" всі думатимуть про POS-термінали. СНД та Азія мають розвинені мережі платіжних терміналів, тому що безготівкова трансформація в них почалася пізніше і вимагала певної проміжної ланки. Ними і стали термінали.

Зараз є дуже багато людей, які звикли до готівки у гаманці. Це аудиторія 35-60 років. Їм дуже зручно робити оплати через термінали. Значить, є попит: зі значною клієнтською базою та інфраструктурою.

Що стосується особливостей – в Україні є серйозні офіси розробки, які можуть реалізовувати нестандартні рішення на терміналах. Це і допомагає термінальному бізнесу мати не стільки екстенсивний розвиток (більше терміналів), скільки інтенсивний (поліпшення процесу оплати). Це і NFC-рідери банківських карт, і функціонал платіжного кошика, і багато іншого.

Розвиток онлайн-оплат очевидно вплинув на звичку платити готівкою в терміналі. Як cashless-трансформація впливає на термінальний бізнес? Чи є нові зони росту?

Анна Артеменко: Ви знаєте, люди дорослішають і змінюються, а ось звички, як правило, залишаються. Зараз ще є дуже багато людей, які звикли до готівки у гаманці. Це аудиторія 35-60 років. Їм дуже зручно робити оплати через термінали. Значить, є попит: зі значною клієнтською базою та інфраструктурою, що охоплює навіть найвіддаленіші куточки України.

Так само є ще покоління (60+), для яких безготівкові розрахунки вважаються незрозумілими і не контрольованими. Платіть на сайті - «ваші гроші вкрадуть». А телефон – навіть якщо це айфон або будь-який інший сучасний гаджет на «андроїд» - це для дзвінків і повідомлень у Вайбері, а не для оплат.

Найбільш марнотратними можна вважати жителів Чернігівської області: середня сума платежу невелика і кількість терміналів невисока, а оборот по інкасації у них лідирує.

Аудиторія клієнтів терміналів хоче фізичного процесу оплати: як проведення, так і його підтвердження. Тільки таке для них є легітимним. Ось, наприклад, підійшов до ПТКС з готівкою, сплатив і отримав паперову квитанцію. По дорозі кілька разів перевірив реквізити: кому відправив, суму і т.д. А прийшовши додому, склав до документів – як доказ, що сплатив.

Звичайно ж, краще за все прийти до каси банку, але терміналів більше, і вони частіше зустрічаються. Це не погано і не добре – це вже просто вироблена стратегія поведінки. У когось за звичкою, декого і життя навчило завжди мати паперове підтвердження через шахрайство. Важливо лише одне: аудиторія ця велика і нікуди не дінеться у найближчій перспективі.

Для тих же, хто спокійно і легко сплачує картою, теж є альтернатива, зараз у термінальних мереж є нові цілі – модернізувати свої ПТКС, встановивши на них POS-термінали і NFC-рідери. Але на цю модернізацію потрібен час і ресурси. Основна зона зростання – це поповнення карт українських банків: високий середній чек, хороший комісійний дохід.



Чи існує певний зріз за витратами українців в залежності від області? Що найчастіше сплачують, не рахуючи комуналок і поповнення карт?

Анна Артеменко: Найбільший обсяг платежів звичайно ж проходить через Київ і Київську область, вони лідирують і за кількістю встановлених ПТКС, по середній сумі платежу і за обсягами готівки, що проходить через інкасацію. Також в лідерах можна назвати Дніпропетровську, Харківську, Одеську та Львівську області. Словом, міста-мільйонники з їх областями.

Якщо йти від пропорційності, то найбільш марнотратними можна вважати жителів Чернігівської області: середня сума платежу невелика і кількість терміналів невисока, а оборот по інкасації у них лідирує.

Термінальні мережі формуються змішаною моделлю, маючи частину обладнання і ПЗ у власності, а розширення мережі проводять за рахунок дилерів. Є ще один можливий учасник – великий власник прямих договорів з операторами послуг.

Звичайно ж лідерами з прийому платежів є комунальні платежі і поповнення банківських карт, платежі на користь мобільних операторів досі мають вагу (згадуємо, що старша аудиторія поповнює телефон у терміналах), інтернет, а також платежі на користь кредитних організацій.

В Україні всього лише один банк створив повноцінну екосистему терміналів – ПриватБанк. Чому так склалося?

Анна Артеменко: Питання трохи складніше – який банк в принципі створював свою екосистему? Кілька таких спроб було. Але кризу пережив лише один. До того ж, ПриватБанк свого часу створив екосистему не тільки терміналів.

Завжди швидше і простіше один раз технічно підключитися до одного партнера і отримати масу договорів, ніж самостійно підписувати договори і інтегруватися до кожного оператору окремо. Саме тому IBOX Bank прийняв для себе рішення створити власну термінальну мережу.

Банк вкладав багато ресурсів в IT-інфраструктуру, в розвиток регіональної мережі відділень, тим самим отримуючи все більше клієнтів на обслуговування і як факт – прямі договори з операторами послуг. І в сукупності не логічно було б не скористатися отриманими результатами і не розвинути ще один прибутковий напрямок на власному ресурсі і не залежати від інших термінальних мереж.



Яку модель розвитку Ви вважаєте більш перспективною – унітарна, де компанія володіє і обладнанням, і ПЗ, або дилерська, при якій «залізом» володіє лідер, а термінальна мережа заробляє на ПЗ?

Анна Артеменко: В даному питанні вважаю, що кожен конкретний бізнес є унікальним, адже має свої потреби та кінцеві цілі. Вкладаючи самостійно в обладнання і в розробку ПЗ, бізнес витрачає більше часу і грошей, але при цьому і дохід увесь залишає собі. При дилерській моделі кілька сторін одночасно роблять свої завдання і спільно вкладають гроші. Вони і стартують швидше, але і прибуток ділять так само, на усіх.

Як правило, термінальні мережі формуються змішаною моделлю, маючи частину обладнання і ПЗ у власності, а розширення мережі проводять за рахунок дилерів. Не будемо забувати, що є ще один можливий учасник – великий власник прямих договорів з операторами послуг.

Завжди швидше і простіше один раз технічно підключитися до одного партнера і отримати масу договорів, ніж самостійно підписувати договори та інтегруватися до кожного оператора окремо. Саме тому IBOX Bank прийняв для себе рішення створити власну термінальну мережу.

IBOX Bank анонсував цілий ряд оновлень, частина з яких вже реалізовані. Чи є плани, якими Ви могли би поділитися на тему розвитку термінальної мережі АйбоксБанка?

Анна Артеменко: Так, з цього року банк активно розвиває напрямок транзакційного бізнесу. Будучи одним з великих агрегаторів прямих договорів з операторами (близько 2 500), цілком логічно збільшувати обсяги і доходи за рахунок власної мережі.

Банк давно працює по агентській схемі з компаніями, які є власниками великих термінальних мереж, і, обслуговуючи наших партнерів, ми навчилися розуміти цей бізнес. Зараз ми знаходимося на початку шляху, але в планах банку до кінця року активно розширювати термінальний бізнес.