У середу, 1 квітня, українські євробонди та ВВП-варранти виросли в ціні і повернулися на рівень до оголошеного карантину. Так ринок відреагував на підсумки позачергових засідань Верховної Ради 30 березня, де були прийняті ряд важливих і давно очікуваних заходів.
Зокрема, народні депутати проголосували законодавчий акт, який увійшов у громадський та політичний вжиток, як «антиколомойський закон».
Після довгої політичної «підготовки», законопроект був прийнятий. Це означає, що українська влада, яку підозрювали у лобіюванні інтересів олігарха Ігоря Коломойського, зробила вибір на користь міжнародних фінансових партнерів. Що підтримала Рада і яке значення це матиме для України – розбираємося детально.
Як голосували депутати
Формально, закон №2571-д стосується удосконалення механізмів регулювання банківського ринку в Україні. Його підтримали 267 народних депутатів у першому читанні.
Політична пікантність навколо прийняття цього документа полягала в тому, що президенту Зеленському довелося вдаватися до допомоги опозиції, так як голосів депутатів із монобільшості, готових його підтримати, просто не вистачало.
Загалом за «антиколомойський закон» проголосувало 198 депутатів від «Слуги народу», 25 від «Європейської солідарності», 17 від «Голосу», а також 15 представників депутатської групи «Довіра», 2 з групи «За майбутнє» і 10 позафракційних. «Батьківщина» і ОТЗЖ не дали жодного голосу на підтримку цього законодавчого акту.
За основу прийнято документ в редакції уряду. Парламентарії також проголосували за те, щоб скоротити терміни розгляду до другого читання.
Основні положення
Ключова позиція закону – це положення про те, що судові інстанції не можуть скасовувати процеси виведення банківських установ з ринку в результаті їх неплатоспроможності. До цього, в Україні не існувало механізмів реагування на той випадок, якщо колишні власники стану оскаржуватимуть ці процеси в судовому порядку.
Іншими словами, якщо центробанк НБУ приймає рішення про виведення банку, а Фонд гарантування вкладів фізосіб його реалізує, як прописано чинним законодавством, суд не може скасовувати цих рішень.
На користь такого підходу автори законопроекту спираються на досвід більшості західних країн, що зрозуміло із пояснювальної записки:
Розділ І Закону пропонує викласти статтю 79 чинного закону «Про банки і банківську діяльність» щодо оскарження рішень центробанку в такій редакції:
Для спрощення сприйняття складної правової термінології, ці норми означають: українські суди можуть розглядати рішення держави на предмет їх законності і процедурної чистоти, але не оскаржувати або ставити під сумнів експертизу профільних регуляторів.
Законом також забороняється арешт активів банку в процесі визнання неплатоспроможності, відкликання ліцензії або ліквідації. Єдине, на що можуть претендувати колишні власники, це на відшкодування можливих збитків, якщо дії регулятора під час цих процедур порушили їх права та це буде доведено. Відшкодування можливе тільки грошима.
Відшкодування збитків
Закон передбачає юридичний механізм компенсації «реальних збитків», які підтверджуються міжнародними аудиторами. Оцінка збитків розраховується за принципом вартості акцій банківської установи, яку гіпотетично міг би заплатити потенційний покупець на момент рішення про неплатоспроможність. Компанію аудиторів вибирає суд в Україні.
Навіть у разі позитивного судового рішення, екс-власники не звільняються від будь-якої відповідальності, включаючи встановлені факти шахрайства із банківськими активами.
Моральна компенсація
За словами глави Офісу правління Нацбанку Арсена Макарчука, колишні власники також можуть претендувати на моральне відшкодування:
«Справа в тому, що можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у Конституції України, і в разі, якщо б таке обмеження в правах допускалося, могла б йти мова про неконституційність, принаймні, частини положень законопроекту. Йдеться про невеликі суми по відношенню до збитку як такого. В районі мільйона гривень, це максимум у тих прецедентах, які ми могли досліджувати»
Макарчук допустив, що мова може йти і про більш значущі суми.
Тим часом Коломойський
Народні депутати з групи впливу Ігоря Коломойського активно включилися у кампанію по розкрутці ідеї суверенного дефолту для України і відмови від співпраці з МВФ.
Також, за повідомленнями Української правди, напередодні голосування за «антиколомойський закон» депутати «Слуги народу» отримували повідомлення з погрозами, якщо проголосують за цей документ.
25 березня Дубинський та інший депутат з орбіти Коломойського Ігор Палиця зареєстрували альтернативні законопроекти.
Крім цього, Дубинський наполягав на тому, що «антиколомойський закон» в редакції уряду суперечить Конституції України в частині прав на компенсацію. У проголосованій редакції мова йде про відшкодування і прямих збитків, і упущеної вигоди, і морального збитку. Що повинно бути доказовим. Тим самим усувається порушення Основного закону, на підставі якого закон можна було б оскаржити.
Значення «антиколомойського закону»
Переоцінювати значення документа складно. Його прийняття дорівнює підтримці МВФ в умовах світової рецесії та пандемії коронавірусу. В НБУ говорять про те, що Україна може розраховувати на збільшення фінансової допомоги до 10 млрд доларів США, в тому числі за рахунок позик від Світового банку, ЄС та інших міжнародних донорів.
Ці кошти включатимуть 5,5 млрд доларів трирічної програми розширеного фінансування від МВФ і 4,5 млрд на боротьбу з коронавірусом. Перший транш можливий у розмірі 2,5 млрд доларів США.
За допомогою цих грошей Україна зможе пройти пікові виплати по обслуговуванню зовнішнього боргу в травні (понад 60 млрд грн) і вересні (понад 70 млрд грн) 2020 року. Також поповнити золотовалютні резерви НБУ і покрити додаткові витрати держбюджету в зв'язку із коронавірусом та зниженням ділової активності через карантин.
Напередодні голосування глава МВФ Крістіна Георгієва підтвердила готовність Фонду працювати з Україною:
«Ухвалення законів про удосконалення банківського законодавства та щодо проведення земельної реформи дозволило б швидко рухатися у напрямку завершення узгодження остаточних параметрів угоди з більшим обсягом фінансування, ніж передбачалося раніше»
Обидва закони були проголосовані зусиллями в тому числі проєвропейської опозиції у Верховній Раді. Друге читання «антиколомойського закону» може відбутися у найближчий тиждень, вважають обізнані джерела.
З огляду на хитке становище монобільшості, а фактично – її відсутність, Володимиру Зеленському доведеться знову займатися вмовляннями власної політичної партії і вдаватися до допомоги опозиції.
Очевидно і те, що у недалекому майбутньому перед президентом постане інший, не менш складний вибір, кого із парламентських сил запрошувати до коаліції для стабільної підтримки непопулярних рішень.
