На 19 вересня заплановані тристоронні газові переговори між Україною, Росією та Європейською Комісією у Брюсселі. Предмет розмови сторін – укладення транзитного контракту на поставки блакитного палива з РФ до Європи через газотранспортну систему України.
Напередодні цих доленосних переговорів Київ анонсував утвердження моделі анбандлінгу – відділення ГТС від «Нафтогазу» і створення незалежного оператора ГТС, як того вимагають Європейські енергетичні директиви.
Росіяни задіють й інші сценарії. У тому числі – інтерпретацію положень газових директив ЄС по-своєму, щоб примусити Київ до поступок за контрактом. До чого готуватися Україні і як протистояти російському монополісту у переговорах щодо газової угоди – наша спецтема.
Газова битва між Україною і РФ: позиції контрагентів і фактор ЄС
В кінці 2019 року закінчується термін дії поточного контракту, згідно з яким «Газпром» оплачує транзит російського газу до Європи за допомогою української ГТС. Що становить близько 3 млрд доларів на рік і приблизно 3% ВВП України.
Стратегічні цілі «Газпрому» - обійти Україну в ланцюжку поставок газу до ЄС. Іншими словами – повністю відмовитися від українського транзиту. Що значно послабить країну економічно і дасть Кремлю додаткові важелі тиску на позиції Києва в питаннях геополітики, торгівлі, регіональної безпеки та євроінтеграції.
Потенціал ГТС України – близько 140 млрд кубометрів на рік. У 2018 «Газпром» прокачав 87 млрд кубів. На перше півріччя 2019 поставки склали понад 45 млрд кубометрів. З 2020 року росіяни мали намір скоротити транзит до 15 млрд кубів, завантаживши альтернативні трубопроводи в Європу в обхід України. «Північний-потік-2» і магістралі «Турецького потоку».
Вже зрозуміло, що таким планам Кремля здійснитися не дано. Будівництво і введення в експлуатацію «Північного потоку-2» за поточними оцінками затримується на рік-півтора. А потужності «Турецького потоку» здатні покрити потреби європейців в російському газі тільки частково – близько 15 млрд кубів.
Європейський Союз наполягає на тому, щоб транзитні інтереси Києва після 2019 року були дотримані. Тому з Україною Кремлю все ж доведеться домовлятися.
Позиції сторін щодо майбутнього контракту
Довгостроковий контракт Росії не вигідний. Замість цього Кремль пропонує продовжити діючу угоду на колишніх умовах. Однак Києву дешевше купувати газ в Європі за схемою реверсу.
Для України нова угода з «Газпромом» має надважливе значення. Це не тільки одна з найбільших статей доходу для держави, це і вкрай важливе питання безпеки:
«Забираючи транзит газу по території України, Росія відкриває собі шлях для повноцінної агресії»
Напередодні переговорів міністр енергетики і навколишнього середовища Олексій Оржель озвучив позицію Києва стосовно майбутнього контракту: 10-річний договір з обсягами не нижче 60 млрд кубів на рік.
Ці цифри узгоджені з європейськими партнерами. Довгострокова угода вигідна не тільки Україні, але і ЄС. Адже в такому випадку, східноєвропейські країни отримують гарантії поставок блакитного палива.
Рішення ЄС по трубопроводу OPAL
Свіже рішення Суду ЄС по газопроводу OPAL – гілці «Північного потоку» - також утихомирює плани Кремля. Європейський Суд 10 вересня вирішив повернути OPAL під дію Газових директив ЄС, що контролюють дотримання конкурентного законодавства на ринку енергетики. До цього рішення «Газпром» мав особливий статус – фактично 80% потужностей трубопроводу займали поставки монополіста.
Росіянам доведеться виконати рішення Суду і скоротити транзит через OPAL. А це означає, що найближчим часом збільшиться прокачування газу через ГТС України.
Шантаж «Газпрому»
У Кремлі усвідомлюють неминучість нового контракту з «Нафтогазом». Серед озвучених пропозицій – короткостроковий договір, поки альтернативні трубопроводи не будуть готові. Такий варіант не влаштовує ні Україну, ні ЄС, що в Росії розуміють.
Тому напередодні ключових переговорів готують провокації. Одна з них – це інформаційний вкид через російські ЗМІ про те, що «Газпром» може взагалі відмовитися від контракту з Україною.
А оскільки наша держава підписалася під виконання Європейських енергетичних правил, вона буде зобов'язана виставляти на аукціони потужності своєї ГТС. Що дозволить «Газпрому» укладати угоди на короткостроковий період.
Сьогодні, 18 вересня, прем'єр-міністр України Олексій Гончарук заявив про те, що план анбандлінгу для «Нафтогазу» схвалений. Це означає, що Київ виконав зобов'язання відокремити ГТС від «Нафтогазу» і створити незалежного оператора ГТС. Мета анбандлінгу – експлуатація газотранспортної системи України відповідно до європейських правил. Тоді «Газпром» буде орендувати українські потужності на рівних з іншими замовниками умовах.
Навіть у такому випадку, обійтися без контракту російський монополіст не зможе, вважають експерти. Серед інших альтернативних провокацій аналітики називають ігнорування переговорів аж до останнього дня дії поточного договору. І припинення поставок у перші дні 2020 року. Провокуванням газової кризи росіяни будуть тиснути на Київ і ЄС в питаннях поступок щодо транзиту.
Рекомендації експертів
На думку аналітиків, у Києва достатньо аргументів, щоб утримати свої вимоги перед «Газпромом». Складнощі Кремля з «Північним потоком-2», рішення ЄС по OPAL – додаткові козирі для України. На завтрашні переговори по транзитному контракту «Нафтогаз» повинен йти зі своєю пропозицією, вважає експерт у сфері енергетики Олена Павленко:
«На переговори з російською стороною Україні варто йти із власною версією контракту щодо транзиту газу. В усі попередні роки тактикою Росії було затягування обговорення конкретних елементів договору до останнього, створення кризи, і вже в цих умовах, під тиском, примушування сторони підписувати версію, вигідну для «Газпрому»»
Павленко рекомендує прописувати не лише тривалість контракту, а й інші принципові умови.
«Оскільки Україна декларує приєднання до ринку газу ЄС, існує цілий ряд нових елементів договору, в порівнянні з поточним. Це перенесення точки передачі газу із західного кордону на східний – таким чином, європейські компанії матимуть справу не тільки з «Газпромом», а й з українським оператором транспортування. Це також перехід на принцип бронювання потужностей, а не фізичних обсягів газу, який транспортується. Також повинна бути відкритою можливість для віртуального реверсу газу. Пам'ятаючи про практику недотримання російською стороною режиму тиску газу, слід передбачити відповідальність і щодо цього питання»
Усі ці моменти є принциповими для енергетичної безпеки України, вважає експерт. Що також посилить позиції країни у відносинах з європейцями і розвінчає міф, пропагований російськими лобістами, про неспроможність Києва як транзитного партнера.
Уряд України не виключає й опції нульового транзиту. Тому закачує до своїх сховищ достатню кількість газу, щоб пережити опалювальний сезон. Крім цього, Київ веде переговори з Польщею і США про закупівлі скрапленого газу за допомогою польської ГТС.
Ряд експертів пропонують владі розглянути варіант повної відмови від співпраці з «Газпромом». На практиці це може виглядати таким чином. Незалежний оператор ГТС укладає договір з європейською компанією, яка приймає газ від росіян на східному кордоні України. Європейці платять оператору за транзит по території країни. Такий сценарій реалістичний і завдання Києва переконати європейців піти на подібну угоду.
***
Офіційно Київ і Кремль не коментують майбутні переговори. Які обіцяють бути складними і можливо безрезультатними. Однак усі три сторони – Україна, Росія і ЄС – розуміють, домовлятися доведеться. Своїми позиціями Київ показує, що готовий працювати за європейськими правилами. Однак чи готовий до цього «Газпром» - залишається відкритим питанням.
