Матеріал публікується мовою оригіналу, без редакцій.
Тим часом, за відсутності адвокатів Януковича слухання справи "про держзраду" учергове відкладено.
Не полишає враження, що ця справа досі цікава лише мені та деяким іншим "в'їдливим" аналітикам.
І це має під собою цілком розумні підстави.
Адже все ж таки екс-президент для нинішньої політичної еліти - представник їх класу, хтось близький як за біографією, так і за статусом.
Чи може хтось із нинішнього правлячого класу уявити себе на місці Януковича? Думаю, що запросто. А на місці, приміром, того ж Бубенчика? Думаю, що навряд чи.
Тим часом, Європарламент заслуховує на своїх засіданнях адвокатів Януковича та колишніх "беркутівців" та ухвалює рішення про неприпиустимість "вибірквого підходу" щодо розгляду справ Майдану. І через невеликий проміжок часу відбувається затримання Бубенчика.
Ще цікавий момент. Загальна цікавість до "справи Януковича" спала якраз після того, як була завершені допити свідків обвинувачення, в якості яких виступали саме представники урядових кіл, що зайняли свої пости після Майдану.
Адвокати Януковича тоді добряче відвели душу, допитуючи щодо обставин виведення українських військ з Криму, а також загалом ухвалення рішення про відмову від оборони Криму.
Не виключено, що найбільш часто пригадуваним епізодом "справи Януковича" буде участь в якості свідка "діючого гаранта", котого адвокати його попередника намагалися "затролити", питаючи, чи не треба було відсторонити його від виконання обов'язків на час "Мальдівського вояжу"?
Але найголовніше не це.
Найголовніше:
- 2018 року ми так само далекі від юридичного врегулювання питання покарання винуватих у масових вбивствах лютого 2014 року;
- ті справи, які навіть порушені, перетворюються на серіал, який теж з часом відходить на другий план;
- старі справи, які пов'язані з Майданом та Януковичем відсуваються у інформаційному просторі на другий план новими справами про новітні "спроби державного перевороту";
- і, найголовніше, нинішня правляча еліта не демонструє виразного бажання до покарання "попередників" (очевидно, через те, що сама асоціює себе з ними).
Але нехай навіть і не сподіваються. Особисто я ні про що не забуду. І не лише я.
Петро Олещук
Матеріал опубліковано з дозволу автора. Посилання на пост в Facebook.
