Блог. Віктор Дацко: про жертву і принципи Сенцова, об які половина України витирає ноги

Матеріал публікується мовою оригіналу, без редакцій.

От не вийобувався би Сенцов дохуя, сидів би зараз у віп ложі десь в Лужніках і норм втикав на футбол в обнімку з наташьєй. А якби ще й не тупив, так взагалі після футбола мєтнувся би собі на Альфа Джаз Фест у Львів з якоюсь Христиною, прибухнув в Старгороді, обнявся би із Садовим, затусив з Козловським, а потім через віп термінал з Борисполя упиздив у свої кокаїнові єбеня.

Но нет. Він як лох вибрав вмерти заради якихось ефимерних принципів, об які більша половина країни за яку він віддає своє життя, витирає ноги. Від патріотичного Львува бо ватного Лисичанська. І я їх розумію. Важко думати про якісь принципи, коли основний імператив більшості антигромадян - жрать, срать, ржать. Тут важко з ними не погодитись. Тим паче синдром савченко, як гадюка заповзає в кожне ватне і зрадойобське серце і шепче своїм розтроєним язиком з інтерівським акцентом - жрать, срать, ржать, жрать, срать, ржать. Я щиро зневажаю більшість населення цієї країни. І в мене є на це свої причини і факти, на які я не можу заплющити очі. Інакше можна осліпнути, і ходити освячувати місця виступів рок гуртів і дрочити на Фаріон, обмотавшись вишиваними рушниками. Народ-заручник із стокгольмським синдромом який не раз жертвував своїми героями, щоб лиш вижити і мати можливість і далі гнути спину на пана чи отамана.

Я думаю, що мало хто з нас справді розуміє що спонукає Сенцова робити те, що він робить. Ніхто з нас його не знав до цих подій. Не знати яким він був колись. Хоча не думаю, що зараз це важливо. Зараз він новий бренд боротьби проти антилюдей.
Звісно я як і ви босюь вкотре помилитись, але складаючи певні факти в якусь логічно струнку теорію, я думаю що там все серйозно і по справжньому. І нам його так просто не віддадуть. Якщо взагалі віддадуть.
А якщо і найобують, тоді це найахуєнніша і найцинічніша найобка ever seen.

Тому нам варто бути готовими до того, що він просто помре в камері. А бо нам його віддадуть вже мертвим. Вколять якесь лайно і він через пів року вмре. Ніхто не знає, що з ним там роблять. Язва хуязва.
Але я реально вірю, що все буде добре і обмін відбудеться до точки неповернення.

Але він зробив свій вибір. Вибір чоловіка. Вибір воїна. Так як зробив Шухевич, який міг піти в екзил або на амністію. Але він пішов до кінця і в останньому бою забрав з собою ворога в могилу. Може порівняння таке собі, але шось я собі так подумав, що воно доречне. І насправді такий вибір робили і роблять тисячі наших вояків і сотні полонених в тюрмах. А мільйони просто витирають об це ноги. Впринципі нічого нового. І іронія в тому, що незалежно як закінчиться боротьба Сенцова, це піде на користь Україні. Така собі пекельна win win strategy. I я думаю він про це точно знає. І якщо йому доведеться скласти там голову, щиро сподіваюсь, що він забере з собою в могилу найбільший концтабір на цій планеті.

Віктор Дацко

Матеріал публікується з дозволу автора. Посилання на оригінальний пост в Facebook.