На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Павло Тичина, «Пам'яті тридцяти», 1918 р
Сьогодні, 29 січня, слова українського поета Павла Тичини згадуються з особливим тремтінням у серці. Присвячені вони молодим бійцям, курсантам Першої Української юнкерської школи ім. Б. Хмельницького і добровольцям Студентського куреня січових стрільців, трагічно загиблим в бою під Крутами.
29 січня увійшло у календар Української державності як важлива пам'ятна дата боротьби за незалежність. За радянських часів пропаганда замовчувала про події тих днів, як і інші злочини більшовиків.
Сьогодні ми можемо осмислити ціну, яку сплатили молоді Герої за Україну, стримуючи наступ більшовицької армії на Київ. Славетній пам'яті Крут присвячується.
Передісторія бою
На завершення Першої Світової Війни Російська імперія переживала розпад. Україна, серед багатьох інших російських «колоній», прагнула здобути незалежність.
На хвилі об'єднання політичних сил, представлених федералістами, які виступали за федералізацію імперії і входження України до її складу, та прихильниками повної незалежності України, у Києві, в березні 1917 року було створено Українську Центральну Раду на чолі з істориком Михайлом Грушевським.
У листопаді 1917 року Українська Центральна Рада, свого роду національний парламент, проголосила автономію – створення Української Народної Республіки:
«..Ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім’я творення ладу в нашій країні, в ім’я рятування всеї Росії, оповіщаємо: однині Україна стає Українською Народньою Республікою»
Автономія означала всього лише більше прав і свобод у складі федеративної Росії. Але більшовиків, які на той момент взяли владу до своїх рук в Росії, це не влаштовувало. УЦР безуспішно вела переговори з більшовиками про визнання. Останні пропонували українцям добровільно здатися.
Після провальних спроб організації повстання на заводі «Арсенал» і захоплення важливих інфраструктурних об'єктів в Києві і Одесі у листопаді, більшовики організували у Харкові Українську Народну Республіку робітників і селян, на чолі з Народним секретаріатом. Тобто – спровокували двовладдя в Україні, метою якого було придушення УЦР і повний перехід влади до більшовиків.
В кінці грудня 1917 року більшовики на з'їзді в Харкові проголосили створення Української Радянської республіки, яка повинна входити до складу федерації Росії. РРФСР в особі Леніна, Троцького та Сталіна підтримали радянську владу в Україні.
«Мирними» методами більшовики не обмежилися. У цей час активно формувалися воєнізовані загони Червоної армії – Червона Гвардія Донбасу. І наступ на Україну почався із захоплення Луганської та Донецької областей.
З боку Української РСР Центральній Раді був висланий ультиматум про визнання Червоної армії і заборону на формування українських військових сил. За ультиматумом слідувало оголошення війни УНР. На той момент значна частина Лівобережної України вже перебувала під контролем більшовицьких груп.
9 січня 1918 року Українська Народна Республіка проголошує повну незалежність від Росії своїм ІV Універсалом:
«Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як то Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та інші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки»
На початок січня червона армія просунулася углиб України, захопивши контроль на території сучасних Дніпра, Запоріжжя та Полтави. Наступом на Київ керував командир Червоної армії більшовик Михайло Муравйов. Цей воєначальник відрізнявся великою жорстокістю і ненавистю до українців. З архівів можна почерпнути відомості про те, як загони Муравйова розправлялися з жителями столиці України після захоплення.
Крути як символ боротьби за незалежність
До Києва більшовики підходили по залізниці. Невелика залізнична станція «Крути» стояла на шляху Червоної армії до захоплення столиці. Після битви за Бахмач, де армія УНР зазнала великих втрат, частина військових формувань відступила до Крут. Посилити цей пункт українського опору було можливо тільки за рахунок добровольців, якими стали романтики революційного Києва, молоді гімназисти-патріоти юнкерської школи ім. Б. Хмельницького. Вони сформували студентські військові підрозділи січових стрільців.
Тодішнє українське військове керівництво на чолі з Симоном Петлюрою розуміло усю складність ситуації з армією, якої фактично не було і залишки якої не було чим фінансувати, та абсолютну неготовність молодих студентів до бойових дій. Наспіх вони були навчені елементарним заходам поведінки в умовах війни. І поставлені на Крути, з метою посильної допомоги українським загонам бійців.
300 студентів-добровольців допомогли армії УНР розібрати частину залізниці і вирити окопи, щоби уповільнити наступ Муравйова. Проти 400-800 українців, включаючи гімназистів, стояла 3-ох тисячна Червона армія.
29 січня, нарівні в бійцями УНР, студенти прийняли бій під Крутами та відбили кілька спроб штурму залізничної станції. В той день більшовики зазнали значних втрат особового складу, понад 300 осіб. До вечора, коли запеклі бої вщухли, підрозділи УНР відступили до своїх ешелонів.
Група з 27 студентів і гімназистів, наймолодших і найнедосвідченіших, які перебували у резерві, під час відступу розгубилася на місцевості і потрапила у полон до супротивника. Після знущань над молодими бійцями, Червона армія Муравйова розстріляла загін українців.
«19-річний учень Другої української гімназії Григорій Піпський почав співати «Ще не вмерла України ...». Прозвучала кулеметна черга»
Крути пали. Радянська армія «вогнем і мечем» захопила Київ, місто занурилося у розруху, мародерство, жорстокість і вбивства.
9 лютого УНР підписала Брест-Литовський мирний договір з Австро-Угорщиною і Німецькою імперією, в результаті чого Україні було надано допомогу австро-німецькими військами. Разом з армією УНР вони витіснили більшовиків з території країни.
Відгуки сьогодення
Загін молодих воїнів Крут перепоховали на Аскольдовій Могилі у Києві. Учасники тих днів згадують, наскільки понівеченими були тіла українських гімназистів. Деяких можна було впізнати тільки по вишитих сорочках, в яких вони загинули.
Героїзм студентів-бійців, що затримали навалу більшовиків на Київ, допоміг владі УНР укласти Брест-Литовське перемир'я і відстояти свої права на незалежність від більшовицької влади.
29 січня 2019 року минає 101-а річниця легендарного бою. Тривалий час про битву за Крути було заборонено згадувати і говорити, українські історики все ще досліджують цю подію в наш час. Багато фактів вже достовірно висвітлені, а багато – ще невідомі. Як і особи та біографії тих молодих Героїв, полеглих під Крутами.
У 2006 році на місцевості бою було встановлено Меморіал пам'яті українських вояків.
В останні роки на честь подвигу київських гімназистів було перейменовано безліч вулиць по всій Україні. У Києві також з'явилася Алея Героїв Крут.
Фільмографія події представлена документальними стрічками «Крути – Молода кров» (2012 р) і «Герої України. Крути. Перша Незалежність» (2014 г.). А також – короткометражним фільмом «Григорій Піпський. День Незалежності».
7 лютого цього року в Україні відбудеться прем'єра історичного художнього фільму «Крути 1918», присвяченого річниці бою.
У 2018 році сучасники організовували символічними ходи та бої. Студенти Київського військового ліцею імені Івана Богуна та Військового інституту телекомунікацій та інформатизації символічно пройшли шлях Героїв Крут. Урочистості проводилися на території Меморіалу пам'яті Героїв Крут.
Озираючись на події минулого, можна провести багато паралелей із сьогоденням в Україні. Ті самі методи, якими агресивна Росія сьогодні намагається пригнічувати і дробити Україну, були запозичені з історії 100-річної давності.
Сьогодні Україна інша і кремлівська агресія приречена на провал. Як колись стояли на смерть українські студенти-романтики, так сьогодні стоїть і вистоїть вся українська нація – за свою незалежність і процвітання.
