$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+9° Київ +9° Варшава +10° Вашингтон
Чого домагається «Газпром»: ключові висновки з нової транзитної пропозиції росіян

Чого домагається «Газпром»: ключові висновки з нової транзитної пропозиції росіян

20 Листопада 2019 12:54

Із транзитної пропозиції, яку «Газпром» 18 листопада відправив «Нафтогазу», можна зробити кілька висновків. Перше це те, що «Газпром» читає сторінку Фейсбук голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва. І більш того, прислухається до його рекомендацій. Як от те, що будь-які пропозиції необхідно озвучувати офіційно, письмово, а не за допомогою лояльних ЗМІ. Чим «Газпром» і вся кремлівська верхівка займалися до цього.

Не виключено, що письмова пропозиція – це імітація конструктиву з боку росіян для довірливих європейців. Адже «Газпром», якби хотів працювати з Україною конструктивно, то не провалив би двічі за осінь переговори щодо транзиту в Брюсселі. Про що ті ж європейці розчаровано зітхають.

Про газ в цифрах


Ще один висновок полягає в тому, що рожева мрія Кремля, а саме – обнуління арбітражних претензій, продовження транзитної угоди лише на 1 рік і прямі поставки газу в Україну в обмін на контракт – нездійсненна. Чисто з економічних причин, які пояснюються досить просто. Тому що не вигідно Україні працювати на таких умовах.

Тому подібна пропозиція, позбавлена будь-якого здорового глузду, - неприйнятна, як чемно висловився міністр енергетики України Олексій Оржель.

Арбітражний цвях у «зім'ятому чоботі» Путіна


Такої ж думки дотримуються і у «Нафтогазі». Так звана знижка на газ у 25% для українців, якою Путін розмахує перед камерами своїх підгодованих каналів, недоцільна з тих же економічних причин.

Адже «Газпром» вже боргує Україні близько 3 млрд доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу. 2,56 млрд – сам борг, плюс відсотки, згідно з умовами контракту. До слова, цей позов був ініційований ні ким іншим, як самим «Газпромом» проти «Нафтогазу». Але був успішно програний.

Російський монополіст пропонує Києву прийняти умови, за якими путінська знижка окупиться лише через майже третину століття:

«З економічної точки зору немає ніякого сенсу чекати 28 років для того, щоб отримати те, що ми отримаємо у наступному році»

Юрій Вітренко,

виконавчий директор «Нафтогазу»


Від «Газпрому» звучали й інші великодушні пропозиції – прокачування 15 млрд кубів на рік через ГТС України. Для нашої країни це абсолютно збитково. Той мінімум, який покриває обслуговування транспортування і зберігання газу, оцінюється на рівні близько 60 млрд кубів/рік. Іншими словами, в 4 рази вище, ніж росіяни готові нам надати.

Обнуління арбітражних претензій, про що Кремль невпинно твердить, не вичерпується сумою у 3 млрд. До цієї суми «Газпром» хоче списати ще кілька мільярдів доларів – за рішенням Антимонопольного комітету України та за іншими арбітражним претензіями. Які, як справедливо зазначив Коболєв, були ініційовані росіянами. А Україна тільки відповідає зустрічними позовами. І виграє їх. Про що у Кремлі вважають за краще «не шуміти»:

«Нафтогаз не подавав нових позовів проти Газпрому. Ми захищаємося в арбітражі і судах проти позовів, поданих проти нас Газпромом. Захищаємося успішно зараз і надалі будемо сумлінно відстоювати інтереси Української держави»

Андрій Коболєв,

голова «Нафтогазу»


Якщо підсумувати, росіяни пропонують нам замість 10-річного контракту, мінімальних 60 млрд кубів на рік і оплати мільярдних боргів перед «Нафтогазом» річну угоду, списання усіх судових претензій, ними ж ініційованих і програних, плюс прямі поставки газу в Україну, що обходиться казні значно дорожче, ніж купувати реверсом у європейців.



Тема реверсу, до слова, в голові особисто Путіна, окрема і болюча. Тому що, на його думку, ми беремо в Європі «все той же російський газ». Російського газу в Європі всього третину, в чому можна переконатися з офіційних джерел.

По-друге, в момент оплати поставлений товар стає власністю покупця. У Росії мабуть так не думають. І вважають, що газ, за ​​який вже заплатили європейці, все ще російський. Ось на такому переконанні «Газпром» і програв свої ж позови «Нафтогазу».

Куди хилить «Газпром»


Виходячи з висновків вище, напрошується закономірне питання: навіщо «Газпром» висуває свідомо неприйнятні умови, прекрасно знаючи, які параметри транзитного контракту готова погодити Україна?

Відповідей також кілька. Тому що Росія не звикла працювати прозоро і на умовах вільної конкуренції. А щоб продавити свої вимоги, використовує шантаж, маніпуляції, погрози і тд. Тобто увесь набір деспотичного переконання.



До речі, застосовуючи улюблені інформаційні технології. Останньою такою заявою в російських ЗМІ були відсилання до Заходу, який нібито переконував Україну піти за умови «Газпрому». Чого насправді не було. Так як у Заходу, і Європейської Комісії, уповноваженої вести транзитні переговори, позиція щодо угоди збігається з українською стороною. Довгострокові поставки, прийнятні мінімальні обсяги і згідно з європейськими законами.

Росія торгується. Газпромівська пропозиція – це той недосяжний максимум, який у нинішніх реаліях влаштував би росіян. Реальна пропозиція – це скоріше половина або третина від того, що заявлено монополістом. Непомірно завищуючи вимоги, є шанс потрапити хоча б у приблизно прийнятну картину. На це і розрахунок.

Що стосується європейських правил, на що нібито згодні росіяни щодо використання української транзитної труби, то тут Київ створив додаткову напругу «Газпрому». Тому що має намір виконати зобов'язання перед європейцями розділити «Нафтогаз» і вивести з-під його контролю оператора ГТС до кінця поточного року. У Росії розраховували на те, що Україна не встигне це зробити вчасно. Але Україна схоже встигає. І це – невдача для «Газпрому».

Головна проблема росіян полягає в тому, що вони не звикли працювати чесно. І в будь-яких переговорах або угодах керуються силою або шантажем. Власне так, як вони звикли діяти у відношенні своїх громадян і платників податків.

З Україною у них особливі ментальні проблеми. Точніше повне несприйняття нашої країни як повноцінної і незалежної держави. А українців – як нації, що відбулася.

Вважаючи нас частиною себе, вони і діють так, як звикли, по-варварськи. Але Україна – це не Росія, як справедливо сказав один відомий український політик. Епоха, коли з нами не рахувалися, відходить в історію.

На її місце приходить інша реальність. У якій «Нафтогаз» виграє комерційну суперечку на 3 млрд доларів, купує газ в Європі по реверсу, проводить анбандлінг, заарештовує активи «Газпрому» в якості забезпечення позовів. У цій реальності росіяни банально проходять п'ять стадій прийняття неминучого. І ми до цих російських конвульсій готові. До зупинки транзиту, в тому числі.