Чому трамваї з портретами у Києві — не найкраща ідея

У п'ятницю мер Києва Віталій Кличко під час відкриття оновленої станції «Генерала Потапова» на Борщагівці представив черговий трамвай з «портретами видатних українців» і анонсував ще два десятка таких трамваїв на рейках столиці.

На перший погляд ідея здається непоганою. По-перше, це популяризація історичних особистостей — Анни Ярославни, Бориса Патона, Миколи Амосова, по-друге — можна сказати, додаткова пам'ятка Борщагівки. Але чи потрібні об'єктивно ці портрети на трамваях? Борщагівський трамвай заявлено як швидкісний — вагони проносяться повз автомобілів і пішоходів на досить великій швидкості, і роздивитися, що ж зображено на трамваї — навряд чи можливо. Плівка, на якій надруковано портрет, має сітчасту структуру. Це неприємно для очей пасажирів трамвая — зір то фокусується на сітці, то на віддалених об'єктах.

І найважливіше питання — естетичне. У європейських містах, на які так орієнтується Київ, прийнята єдина ліврея громадського транспорту — автобуси, трамваї і тролейбуси розфарбовані в один колір або єдині для кожного виду транспорту кольори. Так, у Будапешті всі трамваї жовті, в Цюріху — біло-сині, у Парижі — біло-бірюзові. У Києві ж ніколи не було єдиної лівреї громадського транспорту. Автобуси, знамениті «Ікаруси», були жовтими, чехословацькі трамваї — червоно-жовтими, тролейбуси — біло-синіми, червоно-жовтими і помаранчевими залежно від моделі.

З появою нових моделей громадського транспорту цей «зоопарк» посилювався. З'явилися сині, білі, жовто-блакитні трамваї, тролейбуси і автобуси. Не варто забувати про «бортах», повністю вкритих рекламою. У результаті виходить так, що трамваї, брендовані портретами видатних історичних особистостей, лише вносять додаткове сум'яття у вигляд київських вулиць нарівні з вивісками і хаотичною рекламою.

Лев Шевченко