Перекладаю одну книжечку про капіталізм та паралельно граю у дві гри, які малюють «капіталістично-лібертаріанське пекло» - The Outer Worlds та Cyberpunk 2077. Ну, класика - світи, де багатенькі капіталісти купаються у розкоші, а нещасні прості люди прозябають.
Це така дуже цікава «чорна легенда». Чорні легенди завжди цікаві.
Так і тут - суспільне сприйняття «як працює капіталізм» повністю відрязняється від того, як працює капіталізм. Хоча тут мова не йде про події сивої давнини, а буквально про те, що діється довкола нас. Я не кажу про співставлення достатку країн капіталістичного та довколамарксистських шляхів, навіть не прошу порівняти дві Німеччини, дві Кореї чи нас з Португалією. Я про те, що навіть у внутрішній логіці цієї чорної легенди є критичні хиби.
«Чорна антикапіталістична легенда» (ілюстрації - Кукринікси), в якій капіталісти активно будують суспільство прозябання простого народу та власного домінування, ламається о дві складові реальності.
По-перше, капіталісти завжди зацікавлені в високій платоспроможності покупця. Сюрприз, курча. Отому капіталісту у фразі та циліндрі вигідно, щоб в тебе, Вася, були гроші, на які ти купував його товари. Якщо в тебе їх не буде, він розориться. І краще б в тебе було достатньо грошей не на капусту, а на айфон, бо у айфона значно вища додана вартість.
По-друге, ніщо так не скорочує історично велетенський розрив у доступі до благ, як вільний ринок.
Зараз простий селянин має доступ до благ вищий, ніж ще сто років тому мав князь. В нього сральник опалюється. Його «Нива» їзде швидше за будь-який діліжанс чи Студебеккер. Він може мати доступ до кращого лікування, він може обирати з більшого асорименту їжі, в нього є інтернет, а в інтернеті - задоволення духовних потреб на будь-який смак, від найвищого до найнижчого.
Так це ж, ви скажете, не капіталізм, а прогрес!
Але саме капіталізм рухав і сам прогрес, і, що важливіше, впровадження його досягнень у реальне, побутове життя. Саме він створив безліч масових ринків того, що без нього було б штучними об'єктами розкошу. Не було б сучасного світу автомобілей без Форда, сучасного світу комп'ютерів без Apple, IBM та Microsoft, сучасного світу музики без Sony... Навіть Мікояну не було б в кого стирити рецепт «найкращого в світі радянського пломбіру» без клятих американських капіталістів. Соціалістичним режимам залишалося епігонити за клятими ворогами із відставанням у покоління.
І тут є велика іронія. Бо прогрес, викликаний ринковою конкуренцією, не тільки зрівнює сучасного «простого хлопа» з минулим князем. Він ще й скорочує дистанцію між сучасним «простим хлопом» та сучасним багатієм. Бо і в того, і в того є смартфон, різниця в моделях. І в того, і в того є авто, різниця в пафосі та можливості розігнатися з порушенням ПДР. І той, і той більшу частину життя їдять приблизно одне й те ж саме. Різниця хіба в можливості придбати нерухомість.
І з огляду на це все всі страхи про «капіталістичне пекло» виглядають все більше анахронічним. Так само анахронічним, як усі оповіді про пригноблений робітничий клас-гегемон у постіндустріальному суспільстві.
Але живуть. Через довгу низку психологічних трюків та комплексів.
Але це вже інша історія.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
