На відміну від минулих криз, коли експорт був одним з основних драйверів падіння економіки, у часи поточної коронакризи український експорт продемонстрував певну стійкість до кризових явищ, що є наслідком низки зовнішніх та внутрішніх факторів, коментують у Нацбанку підсумки зовнішньої торгівлі України.
Позитивною зміною є те, що у структурі експорту поступово збільшилася частка продовольчих товарів, яка є стійкішою до економічних криз через порівняно низьку еластичність попиту на такі товари за доходом.
Ключові фактори зовнішньої торгівлі
Попри глибоке падіння світової економіки експорт українських товарів у II кварталі скоротився на 12% р/р, тоді як у кризу 2008-2009 років падіння досягало 40-50% р/р за суттєво менших темпів зниження світової економіки. Крім того, цього року зниження експорту за темпами було меншим порівняно не тільки з імпортом, але й з відповідним показником інших країн. Такий результат став наслідком низки внутрішніх та зовнішніх факторів.
Рисунок 1 - Експорт товарів у II кварталі 2020 року, % р/р
Джерело: Eurostat, ITC, ДМСУ, розрахунки НБУ.
Отже, протягом 2019-2020 років було істотно збільшено частку продовольчих товарів у структурі експорту. Підвищення продуктивності аграрного виробництва останніми роками на тлі проблем в інших експортних секторах сприяло нарощуванню частки продовольчих товарів у структурі українського експорту. За останнє десятиріччя ця частка збільшилася удвічі й становила 47% за 9 місяців 2020 року (21% у 2010 році).
Рисунок 2 - Абсолютна річна зміна експорту товарів, млрд дол.
Джерело: НБУ.
Важливою характеристикою аграрного сектору є вища стійкість виробництва та експорту сільськогосподарської продукції до економічних криз. Ця його особливість відображає насамперед низьку еластичність попиту на продовольство за доходом: зі зниженням доходів попит на нього скорочується більш помірно у порівнянні з іншими товарами. У результаті висока частка продовольчих товарів у структурі українського експорту виконує роль буфера під час економічних криз, що й відбулося у 2020 році.
Саме тому вплив коронакризи на експорт України та інших великих агроекспортерів (Бразилії, Чилі, Таїланду, Нової Зеландії) був помірнішим у порівнянні з країнами зі значною часткою в експорті товарів з високою доданою вартістю. Крім цього, експорт продовольчих товарів підтримувався ситуативними факторами на кшталт запровадження країнами ЄАЕС обмежень на експорт окремих продовольчих товарів.
Партнерство з Китаєм та великі можливості
Торговельна війна між США та Китаєм, яка розпочата у 2018 році, призвела до звуження торговельного обороту між двома країнами – за 2019 рік він зменшився на 15.3%, або більше, ніж на 100 млрд дол. І якщо запроваджені США імпортні мита обмежили закупівлі з Китаю в основному продукції металургійної галузі та широкого спектра промислових товарів, то Китай суттєво знизив імпорт з США сільськогосподарської продукції, зокрема соєвих бобів та кукурудзи. Це призвело до збільшення попиту з боку Китаю на інші види рослинних олій та органічних кормів (зокрема, олійних шротів та фуражного зерна).
На тлі рекордного врожаю зернових та олійних культур цим скористалися українські аграрії у 2019 році та збільшили поставки продовольчих товарів до Китаю. У цілому вартісні обсяги експорту продовольчих товарів до Китаю збільшилися в 1.7 рази та сягнули найбільшого значення за всю історію спостережень (близько 2 млрд дол.).
Рисунок 3 - Абсолютна річна зміна експорту окремих товарів до Китаю внаслідок цін та обсягів, млрд дол.
Джерело: НБУ.
Іншою причиною нарощування експорту торік до Китаю була аварія на залізорудній шахті компанії Vale в Бразилії. Це призвело до скорочення постачання з цієї країни та стрімкого зростання світових цін на залізну руду.
Рисунок 4 - Внески в річну зміну експорту товарів до Китаю, в.п.
Джерело: НБУ.
Українським виробникам вдалося істотно наростити вартісні обсяги експорту залізних руд (у 1.8 рази р/р). Як результат, у 2019 році Китай уперше в історії вийшов на друге місце після ЄС серед найбільших партнерів в географічній структурі українського експорту.
Відновлення економіки основних торгівельних партнерів й нарощення українського експорту
Жорсткі карантинні обмеження найбільше позначилися на економіці Китаю взимку 2019-2020 років. Однак завдяки проходженню піку захворюваності у лютому та значній держпідтримці економіки відновлення економічної активності в Китаї розпочалося вже з березня, а в другому кварталі економіка вже відновилася до докарантинного рівня.
На тлі суттєвого звуження попиту з боку інших традиційних для України ринків (ЄС та інших країн Азії) експорт до Китаю за результатами першого півріччя збільшився вдвічі. Цьому сприяло подальше нарощування постачання залізних руд (у 2.7 рази р/р), зумовлене як несприятливими погодними умовами в Бразилії та Австралії на початку року, так і скороченням видобутку бразильською компанією Vale через карантинні обмеження.
Експорт соняшникової олії та олійного шроту також зріс (у 1.4 та 2.9 рази р/р відповідно) через стійкий попит з боку тваринництва та зменшення обсягів перероблення сої Китаєм. Крім того, Китай і надалі закуповував українські зернові. Експорт кукурудзи за результатами першого півріччя збільшився на 31.7% р/р.
Реалізація великих інфраструктурних проєктів Китаю у 2020 році в межах програм державного стимулювання економіки також сприяла пожвавленню в будівельному секторі й забезпечила розширення попиту на українську сталь. Водночас попит з боку європейської металургії все ще залишався пригніченим. У такій ситуації відбулася переорієнтація частини поставок чорних металів на ринок Китаю. Крім того, перебої з поставками залізної руди та високі ціни на неї сприяли нарощуванню поставок чавуну, яких практично не було в попередні роки. У результаті саме нарощування поставок до Китаю сприяло відновленню зростання фізичних обсягів експорту чорних металів у третьому кварталі 2020 року. Крім того, у відповідний період значно збільшилися обсяги експорту ячменю до Китаю на тлі запровадження антидемпінгового мита на австралійський ячмінь.
В підсумку варто зазначити, стійкість українського експорту до кризових явищ зумовлена значною часткою продовольчих товарів у структурі експорту, попит на які є нееластичним. Позитивним фактором стійкості стало оперативне реагування українських експортерів на вікно можливостей та несинхронне до іншого світу відновленням економіки Китаю в постпандемічний період. Водночас у довгостроковому періоді реалізація експортного потенціалу України, як і раніше, потребує підвищення конкурентоспроможності експорту шляхом збільшення в його структурі ролі високотехнологічних товарів, зазначають в НБУ.
