$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+9° Київ +9° Варшава +7° Вашингтон
Чим небезпечна ініціатива не виплачувати військовим зарплати за місцем роботи до війни

Чим небезпечна ініціатива не виплачувати військовим зарплати за місцем роботи до війни

08 Липня 2022 11:20

Все ж поясню детально свою думку з приводу «геніальної» законотворчої ініціативи низькоякісної Третякової.

Поясню з точки зору військового, а не з точки зору бізнесу.

Отже, проблема має два аспекти.

1.Фінансовий.

Якщо у цивільному житті для тебе 1000 доларів на місяць були неймовірними грошима - то, в принципі, тебе все влаштує.

«Нє жилі багато, не*й і начінать».

Але приклад з життя.

Вибач, Юра, але не втримаюсь.

Начальник відділу розробки програмного забезпечення, 37 років, чудова зарплата (десь у 5-6 разів вища, ніж в армії у комбрига), нормований робочий день, соцпакет, купа плюшек, свій дім під Києвом, дружина, дві доньки, два автомобілі.

Але Юра патріот, і він вирішив, що має піти воювати. Зараз воює.

Скільки він віддав своїх грошей на армію - казати не буду, але багато. Принаймні, вся його військова зарплата повністю йшла на забезпечення війни.

І зараз держава пропонує Юрі - все, зайчик, тепер ти і твоя сім'я буде отримувати 1,1К доларів, і нас не єбе, де ти будеш брати гроші на те, щоб утримувати сім'ю, будинок, машини. Нам похуй, у нас війна, всі страждають, от і ти страждай. Ну як «всі»... Крім депутатів і чиновників, звісно.

Що скаже Юра? Правильно. Він скаже, що манав він такий блядський цирк і буде всіма силами шукати шляхи, як звільнитися. Наприклад, дасть хабар ВЛК і буде жити як жив до війни.

Так, це неправильно, бо патріотизм і все таке. Але я Юру зрозумію. Чому? Бо див. пнт 2.

2.Моральний аспект.

Він насправді головний, принаймні для мене. Справа не в грошах, вони тут другорядні. Справа у відношенні держави до тих, хто її захищає.

Згадую, як у лютому - березні заправки заправляли військових безкоштовно, як депутати згодні були ледь не мінет робити кожному добровольцю, аби тільки воювали.

Але зараз все повернулося до звичного режиму «війни нема, вона далеко, її воюють якісь там ваєнні, які нас вже втомили і тільки мішають атдихать».

Держава змінила правила гри на ходу, як роблять шулєри.

Держава вирішила, що економити на військових - це класна ідея. Ну справді, не на депутатах же, от дурний.

Тобто, військовим під час війни щось там урізали. При цьому урізали вже постфактум, коли людина вже воює. Це шулерство.

Тобто, маємо картину «Ви, звісно, наші герої, ми вас дуже цінуємо, любимо і згодні в попочЬкі цілувати, але нічого не просіть, крім хороших слів підтримки. Цього у держави багато, а грошей не дамо.

Дєнєг нєт, но ви дєржітєсь. І краще - дєржитєсь десь подалі, бо нервує ваша форма, про війну нагадує».

Якось так.

P.S.

Все, що можна зрозуміти не так, буде зрозуміло не так.

Це аксіома.

Суть попереднього посту зрозуміли не всі і звично почали переключати увагу на гроші, бізнес, податки, розрахуноки, компенсації.

Хоча я ніби ясно написав, що гроші - то вторинне. Головне - демотивуючий аспект.

1.Держава «змінила капці у польоті», що робити у пристойному суспільстві - моветон, за це б'ють канделябром.

І де гарантія, що вона, під впливом такого успіху, не змінить їх знов?

Ну, наприклад, змінили ще пару законів - і відмінили будь-які соціальні гарантії для військових. Нє, ну а що? Грошики економимо, нам за ці гроші ще дороги ремонтувати.

2.Я так розумію, що для того, щоб суспільство і держструктури постійно були у нормальному тонусі по відношенню до військових, ворогові треба бути десь поблизу Києва.

От тоді все ок, всі люблять військових, в пажарниє беруть і в міліцію, моляться на них, ладні на коліна падати і будь-які гроші платити. Але як тільки війна стає далекою, все моментально змінюється. Вже і «навантаження на бізнес», і «економіку треба піднімати», і військові вже неначасі, і вилазить низькоякісна Третяткова зі словами:

- Ну чьто, зайчікі! Скучалі по дебільним законам?

Нє, ну ок.

Але особисто я звик до партитетних стосунків з державою. Тобто, я-їй, вона - мені. Якщо ж один з пунктів виконується погано, то хтось щось робить не так.

А взагалі держава по відношенню до військових мені нагадує мужика з анекдоту.

Авіакатастрофа, мужик падає з неба і молиться:

- Господи, врятуй мене, ну врятуй мене, будь ласка, я не буду більше пити, курити, жінці зраджувати, буду в церкву ходити і всі статки монастирю віддам!

Падає у якусь річку.

Виходить на берег, отряхується, і каже:

- Бля, поки летиш, така х*я в голову лізе!

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Telegram.