Допоки держпропаганда країни-агресора укріплює віру населення щодо зовнішнього ворога та велич РФ, російська економіка все глибше занурюється в стагнації, б’ючи рекорди застою останніх років СРСР, про що свідчить статистика Росстату та аналітичні дані Вищої школи економіки (ВШЕ), пише UA.NEWS.
Із середнім темпом зростання в 0,88% в рік РФ в 3,5 раза відстала від світової економіки. Дворазовим стало навіть відставання від СРСР періоду застою.
Розкриваючи проблему економіки країни-агресора в історичному контексті, все чіткіше видніються обриси передумов поточних дій північного сусіда.
Міфи та реалії: становлення економіки СРСР
Жодна модернізація в Росії не відбувалася без контрактів з Заходом. Починаючи від реформ Петра І до сьогодення. Варто зазначити, що під час диктатури пролетаріату, велика сталінська індустріалізація – це також результат співпраці з західними компаніями. Якщо розглядати проблему через призму наслідків мобілізації ліквідних ресурсів для такої співпраці в історичному контексті, ми можемо пересвідчитися, як далеко заходять (або які межі переступає) економічний прагматизм, що балансує на межі з цинізмом.
Сталінська модернізація 1930-х базувалася на запуску масового постачання із США і Німеччини — заводів, технологій, обладнання. Ключовим фігурантом був Альберт Кан, американець, єврейський емігрант з Німеччини.
Масове проєктування, масове навчання радянських інженерів, масове копіювання західної техніки для виробництва в СРСР – все це робота Альберта Кана, який поставив на потік понад 500 заводів в СРСР.
Варто зазначити, в загальному підсумку контракт Кана з СРСР був колосальним - 2 млрд. дол. США (біля 30 млрд. дол. за нинішніми цінами).
Реалізувати масштабний проєкт йому вдалося внаслідок створеного ним у Москві держпідприємства «Госпроектстрой» та його філій по всій країні. Більше сотні американських фахівців найнятих на роботу у «Госпроектстрой» навчали біля 3000 радянських.
Фактично виробництво заводів Альберт Кан поставив на конвеєр. Це і було основою відомої радянської індустріалізації 1930-х років.
Імпорт технологій СРСР із Заходу
Більша частина машинобудівного експорту з Америки, Великобританії та США у 1931 році прямувала до СРСР.
Статистика платіжного балансу СРСР показує, що США постачали від 35 до 80% експорту різноманітних видів устаткування в 1930-31 роках. У 1932 році не менше, ніж 90% машинобудівного експорту з Великої Британії потрапляло в СРСР.
І звісно, також була ще Німеччина. Частка німецьких машин, яка ввозилася до СРСР у 4 кв. 1931 року, становила в цілому - 39% машинобудування, а по верстатах - 62%.
Цікавим є опис радянського «Уралмашу» на початку 1930-х років. Загальний дизайн і низка ключових підрозділів заводу було спроєктовано американцями. Цитата очевидця: «Це був один з найкращих зовні заводів, які мені доводилося коли-небудь бачити... Перший механічний цех на чверть милі був забитий найкращим американським, британським та німецьким обладнанням. Він був краще обладнаний, ніж будь-який з цехів Дженерал Електрик», - пише Sutton.
Джерело ресурсів технологічного прориву СРСР
Теза щодо економічного прагматизму на межі з цинізмом, ґрунтується на оцінці мобілізації джерел коштів, спрямованих на забезпечення масових «західних» постачань не лише обладнання, а й цілих заводів. Адже йдеться про роки винищення українців голодом.
Постачання фінансувалися передусім коштом експорту. Особливо, в умовах державної монополії зовнішньої торгівлі. Згідно з даними щорічника зовнішньої торгівлі, у1931 році експорт з СРСР складав - 711 млн. руб. Все це — сировина. Продукти сільського господарства - 48%, в т.ч. 22,2% - зерно. Лісоматеріали - 16%, нафтопродукти - 16,3%. Цукор, макухи, консерви, залізна і марганцева руда, хутро, сірники, антикваріат, гума, взуття, килими — мізер. Навіть ганчір'я — на 2 млн. рублів.
Таблиця 1 - Структура основних торговельних партнерів СРСР в 1931 році (%)
У 1931 р імпорт в СРСР - 1105,0 млн. руб. З них засоби виробництва - 93%, обладнання - 60,1%. Очевидним є розрив — імпорт перевищує експорт приблизно на 400 млн. руб. Джерелами покриття були золото, платина (видобуток різко зріс в 30 роках 20 століття), комерційний кредит, дебіторська заборгованість, позики, валютні запаси, таємні статті експорту, якщо вони були (про продаж творів мистецтва із запасників).
Зі статистичних даних витікає (таблиця 1), що у 1931 три найважливіші для СРСР країни — Німеччина, США, Великобританія.
Санкції та технологічна прірва країни-агресора
Санкції, технологічний бойкот p 2014 року підривають плани на модернізацію в економіки країни-агресора.
Варто зазначити, постачання машинобудівної продукції з Заходу були провальними в 1 кв. 2015 року на 45% (ФТС). Хоча в РФ відносно оновлені виробничі фонди (середній термін по країні — дещо перевищує 11 років), але ця модернізація не торкнулася «виробництва засобів виробництва».
РФ — країна, яка здійснює випуск лише від 150 до 350 металорізальних верстатів в місяць. Відтак у машинобудуванні, в електронній промисловості залежність від імпорту складає - 80 - 90%.
Внаслідок запровадження економічних санкцій, РФ з країн Заходу поступово переорієнтовується на КНР. Але, Китай — як альтернативне ЄС і США джерело модернізації, досить дискусійне питання, адже йдеться в основному, про технології та обладнання не першої руки, а про вторинні, третинні, копії, тим самим закладаючи ще більше відставання від США та ЄС.
Росія чітко йде шляхом відтворення економічної моделі взаємин із Заходом схожої до китайської — вони — сировину в обмін на продукцію з високою доданою вартістю.
Японія і Південна Корея як джерела модернізації виключаються, враховуючи стратегічні партнерські взаємини з США. У Китаю, що входить до трійки найбільших торгових партнерів США, з цією країною також «стратегічний діалог».
Прогноз — рано чи пізно, але переукладання «нового контракту» з Заходом для країни-агресора надзвичайно важливе питання. Оскільки, за коштами направляються туди, де вони є – у фінансові центри. За технологіями — при наздоганяючій модернізації — йдуть в першокласні центри — де є обладнання і технології «першої руки».
Нагадаємо, як зазначають експерти Movchans Group, російська економіка влаштована примітивно: продають за кордон сировину, металопрокат, приторговує лісом і зброєю, а закуповують закордоном складну техніку та товари народного споживання.
Допоки не зміняться відносини держави та бізнесу, ніхто в Росії інвестувати не буде, крім спекулянтів охочих заробити 200% річних або все втратити, і чиновників, яким просто нікуди діватися, зазначають експерти.
Нагадаємо, МВФ прогнозує Росії 1,1% зростання у 2019 році, в наступному – 1,9%, надалі, аж до 2024 року – 1,5%. В результаті, за розрахунками Фонду, до завершення четвертого терміну Путіна частка Росії у світовому ВВП з нинішніх 3,1% впаде до 2,8% – історичного мінімуму, який нижче навіть антирекорду останнього року президентства Бориса Єльцина (3%).