Житель Львова В'ячеслав Семененко, який лікував COVID-19 в одній із лікарень міста, розповів що медики у закладі працюють на межі, допомоги можна чекати по кілька годин, а елементарних речей та кисню категорично не вистачає. До того ж, пацієнти з коронавірусом і без лежать в одному відділенні і туди пускають родичів.
Чоловік в інтерв’ю BBC розповів, що спочатку ніяких ознак COVID не було, тому сімейна лікар не хотіла направляти його на тест, а коли симптоми з’явились – вони не були тяжкими для госпіталізації. У результаті В’ячеслав потрапив до лікарні із 30% ураження легень та задишкою, які лікував майже 2 тижні, із 5 пацієнтів у його палаті вижив лише він. Усе інтерв’ю за хвилину.
Сімейний лікар не вірила, що у В’ячеслава COVID через відсутність ознак, а коли стало гірше і з’явилась ломота, його з донькою відправили на ПЛР-тест. «Клініка недалеко від дому - пішки хвилин 15. Але я не дійшов» - боліли легені, неможливо було дихати і довелось викликати таксі. Після здачі аналізів В’ячеслава прийняла сімейний лікар .«Сказала, все на межі норми - з такими показниками в лікарню не кладуть». На наступний день чоловік почав кашляти кров’ю, температура піднялась до 38,7 і не збивалась, тоді лікар порадила лягти у стаціонар через знайомих, а потім знайшла місце у лікарні швидкої допомоги.
Лікарське відділення, куди поклали В’ячеслава, не було інфекційним, там лежали разом пацієнти з COVID та без коронавірусу. Також туди пускали родичів та близьких попри коронавірус.
«З усіх пацієнтів у палаті всі померли - вижив лише я». У палаті усі були з коронавірусом та потребували кисню, здебільшого від 60 років, але лікувались і молодші близько 40 років. «Перший при мені помер на наступний день, як я приїхав. Другий помер наступного дня. Потім ще кілька. Їх навіть не встигали відвезти в реанімацію». Виписали Семененка на 12 день лікування. «Ставили крапельницю, робили уколи, потім підключили на тиждень до кисню».
«Медперсонал працює на межі можливостей, 24 години на ногах». Однак усім допомагати не виходить через нестачу медиків. «Багато разів бачив, як комусь стає погано, але на допомогу медсестри не приходять: не тому ще не хочуть, а тому що просто не встигають». Людина може чекати по 2-3 години.
У відділенні не вистачало кисню, двійників для кисневих апаратів, які доводилось робити самотужки із катетора для крапельниці. У жіночій палаті це ледь не призвело до смерті пацієнтки. «Бабуся вночі уві сні обкрутилася навколо шлангу, висмикнула мимоволі двійничок і в другої жінки миттєво падала сатурація, вона задихалася», уникнути трагедії вдалось завдяки В’ячеславу, який підключив жінку і чекав поки їй стане краще, а медсестра прийшла аж пізніше.
В’ячеслав допомогав іншим пацієнтам з COVID-19, міряв їм сатурацію своїм пульсоксиметром, робив подовжувачі для кисню. «Люди непритомніли прямо в туалеті - нам доводилося вночі їх тягнути просто по підлозі, щоб підключити до кисню»
Головна проблема більшості пацієнтів у стаціонарах – «вони довго намагалися лікуватися самі - до останнього тягнули, не дзвонили лікарям. Це стосується і молодих, і старших». Деякі приїжджали у лікарню із 70% ураження легень.
«До того, як захворіти, до коронавірусу я ставився спокійно. Не було ні страху особливого, ні скепсису». До того ж, мати В’ячеслава перенесла ковід у легкій формі. Чоловік заспокоював себе, що не має проблем з легенями, супутніх захворювань. В’ячеслава звинувачували, що він сіє паніку і бреше через допис у соцмережах про свій хід захворювання. «Знаю, що для більшості людей ця хвороба протікає легко, - але я розповів про те, що буває й інакше».
