Агресія Російської Федерації проти України у Чорному морі, згідно з нормами міжнародного права, дозволяє Києву розірвати або призупинити дипломатичні відносини з Москвою і призначити третю країну в якості посередника для контактів і ведення переговорів. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів голова правління громадської організації «Регіональна експертно-юридична асоціація впливу» Олексій Буряченко.
На думку експерта, питання дипломатичних відносин між Україною та Росією не слід сприймати поверхнево, на кшталт «є відносини – ми друзі, а немає – ми вороги». За його словами, поняття дипломатичних відносин є набагато глибшим.
«Віденська конвенція про дипломатичні відносини, прийнята 18 квітня 1961 року, покликана сприяти розвитку дружніх відносин між державами та підтримці міжнародного миру і безпеки. Простіше кажучи, дипломатичні відносини – це формально-дипломатичний майданчик між державами, які офіційно визнають одна-одну, та через своїх офіційних представників (послів, уповноважених представників та ін.) можуть ефективно вирішувати спільні економічні та політичні питання. Тобто, це не майданчик для захисту порушених прав конкретного «заробітчанина», а платформа для ефективної взаємодії держав на макрорівні. Тож у разі розриву дипвідносин між Україною та РФ, обидві крани втратять легітимну можливість прийняття спільних угод на міжурядовому рівні, а вся подальша офіційна дипломатична діяльність буде реалізовуватись за участю третьої сторони»
експерт з міжнародного праваАналітик також зазначив, що розрив дипломатичних відносин не має наслідком автоматичний розрив консульських відносин, оскільки консульські установи мають продовжувати виконувати важливу функцію – захищати прав громадян на території іншої держави.
Крім того, Олексій Буряченко нагадав, що дипвідносини між двома країнами можуть існувати і без наявності посольств, як це відбувається сьогодні між Іраном і США та між Грузією і Російською Федерацією. За словами експерта, якщо Україна вирішить розірвати чи призупинити дипвідносини з Росією, то згідно зі статтею 45 вищезазначеної Конвенції, Київ може домовитись з третьою стороною, яка представлятиме політичні й економічні інтереси нашої країни. В якості прикладу аналітик навів США та Грузію, де таку місію узяла на себе Швейцарія.
Водночас аналітик підкреслив, що розрив чи призупинення дипломатичних відносин, не означає автоматичного оголошення війни.
«Історія знає багато випадків розриву дипломатичних відносин і в більшості випадків це не призвело до бойових дій, але стало вагомим акцентом для міжнародної спільноти та елементом санкційного тиску. Для прикладу можна згадати розрив дипвідносин між Кубою та США (1961), США та Іраном (1980), а також ОАЕ, Египтом, Саудівською Аравією і Катаром. У жодному з цих випадків до війни справа так і не дійшла. На сьогоднішній день дипвідносини між Україною та РФ досить неактивні – на рівнях посольств держав фактично майже нічого не вирішується. Впродовж усіх чотирьох років конфлікту, питання захисту прав політичних в’язнів Кремля вирішуються лише на вищому рівні і обов’язково із залученням третіх сторін – Німеччини, Франції та США. Нажаль, слід констатувати, що з думками, баченнями та критикою поважних європейських держав та їхніх представників, Росія рахується набагато більше, ніж з українською стороною»
Олексій Буряченко також переконаний, що Україна має всі підстави для перегляду дипломатичних відносин з Російською Федерацією, оскільки сьогодні у країні впроваджено воєнний стан, що став наслідком агресивних дій вже не «зелених чоловічків», а кораблів під російськими прапорами, тобто Росії, як держави. Говорячи про імовірні варіанти розірвання чи призупинення дипвідносин, більш пріоритетним експерт вважає саме варіант призупинення відносин і призначення третьої сторони для переговорів, – наприклад Німеччини, яка є стрижневою державою Європейського союзу.
Водночас що стосується долі торговельних і економічних відносин з агресором, то аналітик вважає, що їх слід мінімізувати. Виключенням повинні стати хіба що стратегічно-важливі товари без існуючих у світі аналогів, наприклад, - графітні стрижні до енергоблоків АЕС.
«У новітній історії є гарний приклад. До «п’ятиденної війни» Росії з Грузією у 2008 році, товарообіг між країнами становив майже 85%, а після війни, коли Грузія повністю переорієнтувалася на інші ринки, частка Росії скоротилася до 10%. Це, зокрема, дозволило Тбілісі мінімізувати вплив на свою внутрішню політику монопольного російського капіталу. Що ж стосується України, то питання лише одне – чи зможуть відмовитися українські фінансово-промислові та олігархічні групи від ведення бізнесу з агресором, враховуючи той факт, що Москва дуже не зацікавлена втрачати свій економічний вплив і контроль над Україною. Тим більше, що за 4 роки війни, український бізнес частково переорієнтував ринки збуту і суттєво зменшив російський фінансово-економічний вплив, порівняно з 2013 роком»
Нагадаємо, 25 листопада два артилерійських катери «Бердянськ» і «Нікополь», а також рейдовий буксир «Яни Капу» здійснювали плановий перехід з порту Одеси до Маріуполя. Про перехід російська сторона була заздалегідь проінформована відповідно до міжнародних норм для забезпечення безпеки судноплавства.
Однак поблизу Азовського моря прикордонні катери РФ спочатку протаранили «Яни Капу» і заблокували танкером рух Керченською протокою, а пізніше спецназ ФСБ атакував і захопив кораблі разом з їхніми екіпажами.
За результатами засідання Воєнного кабінету, Верховна Рада прийняла законопроект президента Петра Порошенка про запровадження воєнного стану в 10 областях України та внутрішніх водах у акваторії Азовського моря на 30 діб – до 26 грудня 2018 року.
Пізніше були опубліковані докази порушення Росією морського права, а Порошенко висловив сподівання, що країни-члени НАТО «готові перемістити військово-морські кораблі до Азовського моря, аби допомогти Україні».
Також Україна закрила в’їзд для чоловіків з російським громадянством у віці від 16 до 60 років. Президент Порошенко зазначив, що ці заходи повинні перешкодити Росії формувати загони приватних армій на українській території.
