За усі 7 років війни на Донбасі так і не вдалося досягти стійкого перемир'я. Численні зусилля з боку України, включаючи поступки на користь агресора, не дали бажаного результату – в регіоні тривають бої і гинуть люди.
Після деякого відносного затишшя у другій половині 2020, на початку нового року ситуація загострилася. За неповні 2 місяці 2021 окупаційні війська Росії вбили 16 українських військових. Ще кілька десятків солдат отримали різні поранення. Щоденні зведення ООС говорять про посилення обстрілів, про роботу снайперів та важкої бойової техніки – всього того, що заборонено Мінськими угодами і документами про перемир'я.
Ескалація на фронті в цифрах і фактах
Станом на 24 лютого, згідно з оперативними даними Штабу ООС, сепаратисти сумарно з початку року порушили режим тиші близько 300 разів, застосовуючи великокаліберні кулемети і міномети, протитанкові гранатомети та інше озброєння. Під обстріл потрапляють і райони, де проживає мирне населення.
У січні було вбито трьох українських бійців, двоє з них загинуло від рук ворожих снайперів. У лютому убитих вже 13. Більшість з них були прицільно обстріляні з важкої бойової техніки або підірвалися на мінах або невизначених вибухових пристроях. Сили ЗСУ регулярно фіксують роботу професійних снайперів з боку бойовиків.
Крім ескалації обстрілів, агресор стягує зброю до лінії зіткнення. За даними керівника громадської ініціативи «Права Справа» Дмитро Снєгирьова, з території Росії в окупований Луганськ зайшла колона важкої техніки. Під час її пересування, в ряді районів Луганської області, повністю зник стільниковий зв'язок. Окупанти накопичують живу силу і боєкомплекти, а також активізували російські станції радіоелектронної боротьби в якості прикриття:
«У місцях розведення зафіксовано близько 10 танків – 7 одиниць Т-72 і 3 одиниці Т-64 (СММ ОБСЄ). Але найголовніше те, що за останні два дні (15-17 лютого) була зафіксована робота російської радіолокаційної станції (РЛС) «Каста 2Е1». Паралельно відбувається передислокація підрозділів 2-го Армійського корпусу безпосередньо до лінії розмежування. Зафіксована ротація живої сили і завезення боєкомплекту на одну з баз накопичення і зберігання важкої бронетехніки за адресою м.Первомайськ, вул. Воровського, 22. Це база шахтних пускових установок (ШПУ) по бурінню стволів і свердловин. З цієї території раніше велися обстріли позицій ВСУ зі ствольної артилерії. Крім того, зафіксовано інтенсивний рух військової техніки окупантів у селища Калинове. А на первомайсько-стаханівському напрямку в останні дні фіксується робота російських систем радіоелектронної боротьби (РЕБ). Таким чином, під прикриттям РЕБ, відбувається і передислокація, і підготовка до можливих військових провокацій на цій ділянці фронту»
Ці рухи техніки і живої сили збіглися із засіданням ТКГ – з метою звинуватити Україну в зриві мирних домовленостей, пояснює експерт. Зміну позицій і пересування сил сепаратистів в сторону ЗСУ фіксує і місія ОБСЄ.
Як зазначає Снєгирьов в іншому коментарі, окупанти і Росія умисно зривають відкриття КПВВ «Золоте» та пілотне розведення військ у цьому районі, а також почали обстрілювати будинки жителів прифронтових селищ. Мета - перекласти відповідальність за втрати цивільного населення на ЗСУ.
Інцидент під Горлівкою
20 лютого окупаційні війська обстріляли свої ж позиції під Горлівкою, в результаті чого зазнали втрат не менше 10 чоловік убитими і стільки ж пораненими. Сепаратисти спробували звинуватити ЗСУ в порушенні перемир'я, проте, як випливає із записів коптерів, що підтверджує ОБСЄ, прицільний обстріл артилерією проводився з їх власних позицій.
Як пояснює військовий оглядач і волонтер Олександр Карпюк для «Радіо Свобода», командування проросійських бойовиків або допустило помилку, або це банальна недбалість. У будь-якому випадку, із записів камер зрозуміло, що бойовики провокують ескалацію та обстріляли самі себе:
«Було кілька подій, які нашарувалися одна на одну. За добу до події в районі Горлівки був досить сильний бій з підрозділом морської піхоти, що тримає там позиції. На наступний день бойовики вирішили включити «арту». Позиції морської піхоти були дуже активно обстріляні ствольною артилерією, це все було на очах ОБСЄ і СЦКК. Коли йшов бій, колаборанти втратили зв'язок з однією зі своїх позицій: це покинута газорозподільна станція під Горлівкою. Вони вирішили, що позиція для них втрачена, і туди вже зайшли українські морські піхотинці. Це викликало паніку, після чого вогонь з позицій морпіхів було перенесено на газорозподільну станцію, яку вони щільно обстріляли артилерією теж на очах СЦКК і ОБСЄ. Їх реакцію можна назвати, м'яко кажучи, подивом: коли при тиші противник обстрілює спочатку чужі позиції, потім свої. Проте, вранці були підняті коптери і включені камери, коптери зняли і трупи на газорозподільній станції, і в селі біля станції»
«Криве дзеркало» перемир'я
За статистикою Моніторингової місії ООН з прав людини, оприлюдненою 23 лютого, за 2020 рік на Донбасі, в результаті обстрілів, загинуло вісім цивільних осіб і не менше 62 осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості, включаючи 9 дітей.
Серед загиблих – 5 жінок і 3 чоловіків. Серед поранених – 30 чоловіків, 23 жінки, 6 дівчаток і 3 хлопчиків.
У звіті ООН говориться, що 87% усіх постраждалих – 7 загиблих і 54 поранених – перебували на території, контрольованій окупаційними військами. Один загиблий і 8 поранених зафіксовано з території, контрольованої Україною. Ці цифри за 2020 рік, але вони говорять про те, що перемир'я не працює:
«З огляду на невелику відстань, що розділяє будинки цивільних осіб і військові позиції по обидва боки від лінії зіткнення – часто це лічені сотні метрів – ризики для тих, хто не може або не хоче переселитися в більш безпечне місце, залишаються колосальними. Безпека цих людей може бути забезпечена тільки при неухильному дотриманні режиму припинення вогню і виведення військових позицій з населених пунктів»
Згідно з даними ОБСЄ, загиблих і поранених серед мирного населення на Донбасі значно більше.
Перемир'я немає, що далі?
Бойові втрати ЗСУ за 2021 рік, кількість прицільного вогню по позиціях України, провокації на кшталт артобстрілу біля Горлівки, переміщення ворожих сил – все це ніяк не можна назвати режимом дотримання тиші. Це визнають і в Офісі президента, і у керівництві ЗСУ.
Разом з тим, Головнокомандувач Збройних сил Руслан Хомчак 22 лютого заявив на прес-конференції, що ситуація під контролем і режим тиші є діючим:
«Ситуація в ООС є контрольованою, і різких змін там не відбувається. Ознак створення наступальних угрупувань противника також не виявлено. Зараз йде 211-а доба режиму повного і всеосяжного припинення вогню. На окремих ділянках лінії розмежування провокаційні обстріли трапляються. Ці обстріли наших позицій, а також мирних населених пунктів і на нашій території, і на тимчасово непідконтрольній території активізуються, як правило, під час засідання ТКГ. А зараз ми це спостерігаємо після рішень РНБОУ щодо запровадження санкцій проти відповідних осіб або відповідних фірм (з групи впливу кума Путіна Віктора Медведчука - прим.авт.)»
Головнокомандувач Збройних сил УкраїниВарто зазначити, що активізація бойових дій сталася задовго до введення санкцій проти проросійських груп впливу в Україні. Ще на початку лютого глава ТКГ Леонід Кравчук заявляв про те, що перемир'я немає:
«Ми не можемо далі вдавати, що воно є. Треба говорити правду. Росіяни починають діяти зухвало, відкрито, не ховаючи своїх намірів. Тому ми повинні бути готові до будь-яких непередбачуваних дій з боку агресора. У ОРДЛО знаходяться російські найманці, командири і російська зброя. Ми не знаємо, коли воно може бути задіяним, але повинні бути до всього готові і ставитися уважно до всього, що відбувається»
глава ТКГ в МінськуТакож Кравчук, як і багато експертів, пропонує відмовитися від формулювань про «провокації» на фронті. Через установки не відповідати на провокації. Це деморалізує українську армію, кажуть аналітики. З іншого боку, в керівництві ЗСУ запевняють, що військові відповідають на обстріли противника.
Як стримувати агресора
За період загострення військові аналітики та експерти-міжнародники висунули масу рекомендацій, як далі діяти Україні. Роман Безсмертний радить активізувати переговорний процес по Донбасу за участю Німеччини, Франції та США. А також зміцнити взаємодію з НАТО і на рівні ОБСЄ – актуалізацією ідеї про введення миротворчого контингенту в зону конфлікту.
Говорити з Росією можливо тільки на мові умов і попереджень, вважає експерт:
«З росіянами можна укладати угоди тільки за механізмом поворотної дії. Умовно кажучи, домовилися відвести війська – якщо інша сторона не виконує, війська повертаються на колишні позиції. Домовилися провести обмін – якщо російська сторона хитрує, починає називати інші прізвища, повертаємося до нульової позиції. Як тільки відкривається по українських позиціях снайперський, артилерійський, бомбовий, будь-який удар – українська сторона повинна завдавати у відповідь по заздалегідь пристріляних позиціях противника»
Не у правилах війни – не реагувати, говорить Безсмертний. Аналогічно вважає і Кравчук:
«Коли стріляють і вбивають, ми повинні діяти дзеркально. Потрібно перестати вживати формулювання, що це «провокації». Це не провокації, а порушення домовленостей, які були прийняті ТКГ, це війна, а не провокація, вони вбивають. Не можна змушувати наших солдатів і офіцерів сприймати це як провокацію і не відповідати. Не потрібно вирішувати, чи провокація це – в будь-якому випадку постріл, граната, снаряд або куля спрямовані на вбивство українців. На таке потрібно реагувати адекватно»
5-ий президент України Петро Порошенко вважає за необхідне повернення ЗСУ на колишні бойові позиції:
«Наші депутати повернулися з лінії зіткнення. Вони шоковані: нашим воїнам в'яжуть руки штрафами за вогонь у відповідь. Ми вимагаємо повернути підрозділи на позиції, на яких вони були до відведення. Також – повернути на лінію зіткнення контрснайперські підрозділи, які також злочинно відвели, і забезпечити їх необхідною зброєю та набоями»
Про активізацію участі США у врегулюванні на Донбасі кажуть Арестович, Єрмак, Кравчук та інші залучені у мирний процес чиновники:
«Оскільки ситуація практично зайшла в глухий кут, то залишається спроба скористатися допомогою США. Більше розраховувати нема на що. Але я на 100% впевнений, що Росія готує нехороший сюрприз, який обернеться загостренням на фронті»
«Ми сподіваємося на спільні дії з Заходом, тому що одна Україна з таким «опонентом» як Росія впоратися не зможе. Потрібен організований, спільний тиск всього цивілізованого світу»
Військовий експерт Микола Сунгуровський також вважає за доцільне займати більш активну дипломатичну позицію по Донбасу і Криму та шукати способи тиску на Кремль за допомогою міжнародних ініціатив:
«Може, вже досить відсиджуватися в глухій обороні. Можливо, треба перехоплювати ініціативу і переходити до наступу? Звичайно, не військового, а дипломатичного, але по усіх напрямках: військових (демілітаризація Криму і ОРДЛО), політичних, економічних, гуманітарних тощо. Якщо Росія не налаштована домовлятися, то треба працювати в напрямку посилення тиску на неї з метою подолання «больового порогу» нечутливості і примусу таки йти на поступки»
Аналітик каже про те, що домовлятися варто не з самою Росією, яка не бажає виконувати будь-які досягнуті угоди, а з коаліцією тих держав, які хочуть «приборкати» агресивну політику Путіна.
Загрози повномасштабної війни проти України в разі більш активної її позиції по Донбасу і Криму існують. Про це говорять у владі, цього не виключають і експерти. І Україна повинна бути готовою до такого сценарію – зміцненням армії, ОПК, зовнішніх зв'язків із союзниками і тд. Але ніяк не позицією умиротворення за рахунок здачі інтересів і пошуку миру там, де його не бачать.
***
У березні 2020 в інтерв'ю для The Guardian президент Зеленський пообіцяв вийти з переговорного процесу з Путіним, якщо на Донбасі не вдасться досягти прогресу за рік. Цей термін закінчується, а просувань – немає.
Можливо, усвідомлюючи це, президент зайняв жорсткішу позицію щодо тих проросійських сил, які вільно діють в Україні, підриваючи не тільки будь-які спроби Києва досягти миру і ведучи відверту пропагандистську кампанію по здачі українського суверенітету і територій, а й фінансуючи тероризм на сході країни.
Якщо це сигнал Путіну про те, що переговори і домовленості закінчені, прийшов час діяти, це і є той самий початок руху до миру на Донбасі.
